- НБУ періодично перевіряє діяльність банків за основними показниками;

- у разі, якщо банк не виконує певні вимоги (наприклад щодо формування мінімального розміру статутного фонду), НБУ може відкликати деякі ліцензії на дозвіл виконанння певних видів діяльності, або, навіть, ініціювати процедуру банкрутства та ліквідації банку;

- НБУ, а також його регіональні відділення проводять інкасацію грошових коштів банка та його філій;

- НБУ за дорученням КабМіну може делегувати окремим банкам повноваження на касове виконання бюджету, пенсійне обслуговування, розпорядження коштами спеціальних фондів.

2. Взаємовідносини банку з державою

2.1 Резерви банку

У роботі банків використовуються такі види резервів: статутний, обов'язковий та компенсацій втрат від активних операцій, який, в свою чергу, поділяється на резерви: під кредитні операції, під операції з цінними паперами, під дебіторську заборгованість та резерв подальших витрат і платежів.

2.1.1 Статутні резерви банку

Статутні резерви - це резервний фонд банку, зафіксований його статутом. Резервний фонд комерційного банку створюється у порядку, ухваленому зборами акціонерів, а його розмір встановлюється, як правило на рівні до 50% від розміру статутного фонду. Формується резервний фонд за рахунок щорічних відрахувань з прибутку, які мають бути не меншими ніж 5% від суми отриманого прибутку.

З теоретичної точки зору, статутні резерви банку - це частина його капіталу. сформована за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні банківської установи, яка може використовуватися на покриття непередбачених збитків та проведення інших платежів, що згідно з вимогами законодавства повинні відбуватися за рахунок цього фонду. До переліку таких платежів відноситься, зокрема, виплата дивідендів за привілейованими акціями у разі недостатності прибутку минулих років.

Резервні фонди поряд зі статутним фондом та нерозподіленим прибутком установи становлять основне джерело капіталу для банку і входять до суми основного капіталу. Статутний резерв банку виступає додатковою гарантією для кредиторів та вкладників щодо відшкодування можливих збитків від банківської діяльності, а також власників привілейованих акцій щодо стабільності доходності таких цінних паперів.

Порядок і розміри формування резервного і страхового фондів визначає Національний банк. Забороняється використовувати кошти резервного та страхового фондів, окрім як на покриття збитків комерційних банків.

З точки зору бухгалтерського обліку, резервні фонди завжди обліковуються в пасиві балансу в частині капіталу.

2.1.2 Обов’язкові резерви банку

Обов'язкові резерви – це частина залучених банком коштів (у вигляді депозитів), що зберігаються в Національному банку відповідно до нормативів, передбачених чинним законодавством, для забезпечення деяких своїх операцій. При визначенні суми резервів цього виду вирішальне значення має норма обов'язкових резервів, тобто встановлене рішенням Національного банку процентне відношення суми обов'язкових резервів, що утворюються за окремими статтями банківських пасивів, до суми грошових зобов'язань за цими статтями.

Комерційні банки, що діють на території України, зобов'язані утримувати на кореспондентському рахунку в Національному банку України або у вигляді касової готівки від 11% до 15% суми залучених коштів в залежності від строків, видів та валюти залучених депозитів.

З точки зору бухгалтерського обліку, обов'язкові резерви завжди обліковуються в активі балансу в розділі найбільш ліквідних активів, у пасиві джерелом формування їх виступають залучені кошти. Обов'язкові резерви не можуть використовуватися для проведення активних операцій, оскільки вони фактично "заморожені" для комерційного банку.

2.1.3 Резерв компенсацій втрат від активних операцій

У процесі своєї діяльності комерційні банки несуть певні ризики у зв'язку з проведенням активних операцій. Тому з метою підви-щення надійності та стабільності банківської системи, захисту кре-диторів і вкладників вони формують резерви для покриття можли-вих втрат від проведення активних операцій. Як вже було зазначено останні поділяється на резерви: під кредитні операції, під дебіторську заборгованість, під операції з цінними паперами та резерв подальших витрат і платежів. Детальніше зупинимось на перших двох.

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

Порядок формування та використання відрахувань до нього регламентуються Постановою НБУ “Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” від 06.07.2000 р. N 279.

Згідно цього Положення, резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (далі - резерв під кредитні ризики) є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності.

Комерційні банки зобов'язані створювати резерви для від-шкодування можливих втрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, включаючи депозити, кредити іншим банкам, суб'єктам господарювання (овердрафт, враховані векселі, факто-рингові операції, фінансовий лізинг), надані гарантій та поручи-тельства.

Не створюється резерву за бюджетними кредитами, за кредитними операціями між установами в системі одного банку, а також за операціями фінансового лізингу, якщо об'єктом цих операцій є нерухоме майно.

Резерв використовується на покриття безнадійної заборго-ваності, яка виникла від кредитної діяльності банку. Розмір ре-зерву визначається відповідно до загальної суми всіх кредитів, класифікованих за ступенем ризику і з урахуванням коефіцієнтів ризику.

Резерв поділяється на резерв під стандартну (це операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить два відсотки чистого кредитного ризику) та нестандартну кредитну заборгованість.

Нестандартна кредитна заборгованість включає в себе кредити “під контролем”, “субстандартні” (це операції, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20 відсотків чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором), “сумнівні” (це операції, за якими виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та