сумнівна — заборгованість за опротестованими векселями з тер-міном прострочення не більше ЗО днів; заборгованість за факторинго-вими операціями (за основним боргом чи черговим платежем ) та за виконаними (сплаченими) гарантіями банком становить не більше 90 днів після настання строку платежу, передбаченого договірними умовами;

безнадійна — заборгованість за опротестованими векселями з терміном прострочення понад ЗО днів; заборгованість за факторинго-вими операціями (основним боргом чи черговим платежем) та за га-рантіями, виконаними (сплаченими) банком, за якими клієнт не ви-конав своїх зобов'язань зі строком понад 90 днів після настання строку платежу, передбаченого договірними умовами.

На підставі класифікації валового кредитного ризику та врахування прийнятного забезпечення банк визначає чистий кредитний ризик за кожною кредитною операцією і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування:

Табл.2.1.2. Чистий кредитний ризик

Групи кредитів |

Рівень резерву (ступінь ризику)

Стандартні |

2%

Під контролем |

5%

Субстандартні |

20%

Сумнівні |

50%

Безнадійні |

100%

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями формується як головним банком, так і його філіями. Резерв під стандартну заборгованість обліковується на балансі головного банку, резерв під нестандартну заборгованість – на балансі установ банку, які зареєстровані як платники податку.

Резервів для відшкоду-вання можливих втрат від дебіторської заборгованості комер-ційних банків.

Комерційні банки зобов'язані формувати резерви для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості, але під дебіторську заборгованість за операціями з грошово-ре-човими лотереями, за індексацією грошових за-ощаджень, за податком на прибуток, за відстроченим податком на прибуток, за податками та обов'язковими платежами, крім податку на прибу-ток, резерви не формуються. Комерційні банки формують резерви під дебіторську заборгова-ність у повному обсязі за рахунок відрахувань, що відображаються за групою рахунків «Відрахування в резерви». Резерви вико-ристовуються для покриття можливих втрат від дебіторської забор-гованості, якщо вона визнана безнадійною. Щомісячно визначається рівень ризику від дебіторської заборго-ваності та коригується розмір резервів відповідно до загальної суми дебіторської заборгованості, що класифікується за групами ризику.

Класифікація дебіторської заборгованості за групами ризику здійснюється залежно від строків її погашення згідно з укладеними договорами, а за відсутності договірних умов — залежно від строків перебування її на балансі.

Роботу щодо визначення розміру резервів комерційні банки по-винні розпочинати з інвентаризації дебіторської заборгованості. За результатами інвентаризації дебіторська заборгованість роз-поділяється за групами ризику.

Розмір резервів диференціюється залежно від класифікації дебі-торської заборгованості за групами ризику окремо для заборговано-сті, що виникла на підставі договорів, з урахуванням кількості днів прострочення і для заборгованості, що виникла не на підставі дого-ворів, а залежно від часу її перебування на балансі:

Табл.2.1.3. Розмір резервів

Група ризику згідно з класифікацією |

Дебіторська заборгованість, що виникла з договірних умов |

Дебіторська заборгованість, що ви-никла не на підставі договорів

Кількість днів прострочення |

Розмір резерву, % |

Кількість днів з часу виникнення |

Розмір резерву, %

І

II

III

IV (безнадійна) |

0-30

31-60

61-90

91 і більше |

0

20

50

100 |

0-90

91-180

181-360

361 і більше |

0

20

50

100

При класифікації дебіторської заборгованості, що обліковується за рахунками балансу, відповідно день закінчення дії договору або день виникнення заборгованості не враховується. Для окремих рахунків обліку дебіторської заборгованості встановлюється спеціаль-ний порядок резервування.

Комерційні банки формують резерви під можливі втрати від су-мнівної дебіторської заборгованості у повному обсязі в межах роз-рахункових сум відповідно до сум дебіторської заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резервів.

Облік резервів під можливі втрати від дебіторської заборговано-сті здійснюється згідно з Порядком бухгалтерського обліку форму-вання і використання резервів, списання та повернення раніше спи-саних безнадійних активів у комерційних банках України, затвер-дженим постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 1998 p. № 520 “Про внесення змін і доповнень до деяких нормативних актів Національного банку України”.

Якщо за результатами проведеної класифікації дебіторської заборго-ваності за ступенями ризику сума сформованого резерву виявиться ме-ншою від суми необхідного резерву, розрахованого на звітну дату, то банк повинен здійснити дорезервування. У разі зменшення дебіторської заборгованості і зменшення у зв'язку з цим необхідної розрахункової суми резерву комерційні банки коригують резерв на суму зменшення.

Щомісячно за результатами інвентаризації дебіторської заборго-ваності за станом на 25 число з'ясовуються суми заборгованості, на які потрібно створювати резерви за кожним рахунком. Якщо 25 чис-ло припадає на вихідні дні, інвентаризація проводиться за станом на 26 або 27 числа місяця.

Використання резервів.

Безнадійна дебіторська заборгованість, що обліковується на балансових рахунках як сумнівна заборгова-ність, погашення якої не відбувається протягом наступних 180 днів, списується за рахунок резервів. Дебіторську заборгованість, списану за рахунок резервів, комер-ційні банки мають враховувати за позабалансовими рахунками. Комерційні банки зобов'язані продовжувати роботу з клієнтами щодо погашення ними дебіторської заборгованості до закінчення строку позовної давності згідно з чинним законодавством України. Дебіторська заборгованість, строк позовної давності якої закін-чився, списується з позабалансових рахунків.

У разі невиконання комерційними банками вимог цього Поло-ження щодо забезпечення формування резервів під можливі втрати від дебіторської заборгованості в повному обсязі до них застосову-ються санкції відповідно до Положення про застосування Націо-нальним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 4 лютого 1998 p. № 38 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 березня 1998 p. за№177\2617.

2.2 Оподаткування прибутку банку

2.2.1 Поняття оподатковуваного прибутку

Основним прямим і одним з найбільш значущих податків для бюджету є податок на прибуток, що діє на підставі Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 01.07.1997 р.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суми амортизаційних відрахувань.

Під валовим доходом розуміється загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого