Місцеві податки і збори
Суб'єкти господарювання беруть участь у формуванні фінансо-вих ресурсів місцевих органів влади, сплачуючи місцеві податки і збори. Це має важливе значення для розвитку місцевої інфраструк-тури, яка забезпечує реалізацію соціальної та економічної політики.
Сплачуючи місцеві податки і збори, суб'єкти господарювання забезпечують наповнення бюджетів місцевих, селищних і сільських Рад фінансовими ресурсами, що, у свою чергу, справляє позитивніш вплив на діяльність підприємств.
Перелік та порядок обчислення і сплати місцевих податків і збо^іи в Україні було визначено Декретом Кабінету Міністрів від 20 травня 1993 року «Про місцеві податки і збори». Було установлено 17 видів платежів у місцеві бюджети.
Місцеві податки:—
комунальний податок;—
податок на рекламу. Місцеві збори:—
за право використання місцевої символіки;—
за паркування автотранспорту;—
за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери по-слуг;—
за дозвіл на проведення місцевого аукціону, конкурсного роз-продажу і лотерей;—
за право проведення кіно- і телезйомок;—
за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що вирушає за кордон, та інші.
Місцеві податки і збори сплачують юридичні і фізичні особи. Особливості їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяль-ність суб'єктів господарювання полягають у такому.
1. Місцеві податки і збори включаються до складу валових ви-трат, які виключаються зі скоригованого валового доходу, а отже, зменшують суму оподатковуваного прибутку.
2. Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.
Органи місцевого самоврядування мають право:—
запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені за-конодавчими актами;—
установлювати ставки, що не перевищують граничних розмі-рів, передбачених законодавчими актами;—
установлювати додаткові пільги для окремих платників податків (установлення ставки нижче за мінімальну, звільнення від податку).
Нині підготовлено проект Закону «Про місцеві податки і збо-ри», що передбачає внесення певних змін до їх складу і методики визначення. Загальну їх кількість зменшено до 14. Проте в прое-кті названого закону передбачено запровадження нових зборів:
за надання в користування земельних ділянок для будівництва об'єктів виробничого і невиробничого призначення, індивіду-ального житла та гаражів у населених пунктах;
за право розміщення офісів суб'єктів підприємницької діяль-ності у центральній частині населеного пункту та в будівлях, які мають історико-архітектурну цінність;
за здійснення міжнародного туризму.
Важлива особливість підготовленого законопроекту полягає у зме-ншенні податкового тягаря для вітчизняного товаровиробника. Подат-ковий тягар стосовно місцевих податків і зборів переноситься на спо-живача (переважно щодо товарів імпортного виробництва). Робиться спроба реалізувати принцип збільшення місцевих податків і зборів зі зростанням споживання та залученням прибутків тіньового капіталу.
Комунальний податок. Платниками податку згідно з декретом було визначено юридичних осіб усіх форм власності, що перебува-ють на території України.
Об'єктом для розрахунку податку був фонд оплати праці, який обчислювався множенням середньоспискової кількості працівників на місячний неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Гранич-ний розмір ставки податку визначено у розмірі 10 відсотків від об'єкта оподаткування (розрахункової величини фонду оплати пра-ці). Податок сплачується щомісяця, виходячи з суми, яка оподатко-вувалась у попередньому місяці.
Згідно з проектом Закону «Про місцеві податки і збори» вносять-ся суттєві зміни в порядок обчислення комунального податку.
За об'єкт оподаткування береться вартість товарів (послуг), реа-лізованих суб'єктами підприємницької діяльності через організовану торговельну мережу (магазини, кіоски, автозаправні станції, їдальні, кафе, ресторани, лотки).
Об'єктом оподаткування буде також виручка, одержана через ка-си неторговельних підприємств, установ і організацій від продажу безпосередньо населенню товарів власного виробництва, товарів, придбаних у інших юридичних і фізичних осіб.
Від оподаткування передбачено звільнити реалізацію таких то-варів вітчизняного виробництва:—
хліб і хлібобулочні вироби, борошно пшеничне та житнє;—
сіль, цукор, олія соняшникова і кукурузна;—
молоко і молочна продукція;—
продукти дитячого харчування;—
безалкогольні напої і морозиво;—
яловичина, свинина, риба, домашня птиця, яйця;—
ягоди, фрукти, картопля і плодоовочева продукція;—
поштові марки, листівки, конверти;—
друковані засоби масової інформації, проїзні квитки, товари народних промислів;—
готові лікарські засоби;—
вугілля, вугшьні брикети, гас, торф, дрова для продажу населенню;—
Мило господарське, сірники;—
насіння овочевих, баштанних, квіткових культур. Ставки комунального податку будуть встановлювати від вартості реалізованих товарів без ПДВ: у 1999 році 2%, у 2000 році — У/о.
Податок з реклами. Платниками вказаного податку є суб'єкти підприємницької діяльності, їх філіали, відділення, представництва, постійні представництва нерезидентів: замовники реклами (рекла-модавці), виробники і розповсюджувачі реклами.
Податок з реклами стягується з усіх видів комерційних оголо-шень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації (радіо, телебачення, преса), афіш, плакатів, рекламних щитів (на вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті);
друкуються на спортивному одязі чи майні.
Об'єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення і розмі-щення реклами. Ставки податку визначені в таких розмірах: 0,1% від вар-тості послуг за одноразову рекламу; 0,5% від вартості розміщення стаціо-нарної реклами на тривалий час; 0,3% за рекламу на майні, товарах, одязі.
Рекламодавці сплачують податок під час оплати послуг. Вироб-ники реклами сплачують податок щомісяця (до 15 числа місяця, на-ступного за звітним).
Згідно з проектом названого вище Закону передбачено підви-щення граничних ставок податку на рекламу, а також ширшу дифе-ренціацію ставок залежно від способу подачі реклами.
За рекламування тютюнових виробів та алкогольних напоїв до відповідної ставки податку буде застосовуватися збільшувальний коефіцієнт 5.
За рекламування вітчизняними виробниками продукції власного виробництва (крім тютюнових виробів та алкогольних напоїв) за-стосовуватиметься пільговий коефіцієнт 0,5.
ОПОДАТКУВАННЯ СУБ'ЄКТІВ МАЛОГО
ПІДПРИЄМНИЦТВА
За умов ринкової економіки важлива роль належить малому біз-несу. Його підтримка, у тім числі через систему оподаткування, є одним із шляхів подолання економічної кризи в економіці.
На перших етапах становлення системи оподаткування в Україні малому підприємництву надавались певні пільги. Особливо це сто-сувалося оподаткування прибутку малих підприємств. Згодом пода-ткові пільги для малого підприємництва практично було ліквідова-но, що негативно вплинуло на його розвиток.
З метою реалізації державної політики щодо
