Становлення оподаткування прибутку

Кінцевим результатом діяльності підприємств як суб'єктів госпо-дарювання є отриманий ними валовий дохід, що відображує заново створену вартість. Валовий дохід визначається як різниця між вируч-кою від реалізації, матеріальними і прирівняними до них витратами.

Чистий дохід нарівні підприємства має кілька форм, у тім числі форму прибутку. На прибуток впливає такий елемент валового до-ходу, як заробітна плата.

Оскільки прибуток визначається як різниця між обсягом реалізації і собівартістю продукції (робіт, послуг), на формування прибутку справляє вплив і державна політика щодо визначення собівартості, її формування.

Вибір об'єкта оподаткування (валового доходу чи прибутку) є достатньо принциповим і залежить від багатьох обставин. Викорис-тання для обчислення податку валового доходу чи прибутку в обох випадках має як позитивні сторони, так і недоліки. При цьому необ-хідно враховувати особливості визначення валового доходу і прибу-тку, виходячи з чинних законодавчих і нормативних документів.

Досвід країн з розвиненою ринковою економікою свідчить, що об'єктом оподаткування здебільшого є прибуток підприємств. По-даток на прибуток належить до тих податків, з допомогою яких ак-тивно реалізується регулююча функція щодо виробництва, інших сфер господарської діяльності. Фіскальній функції податку на при-буток належить другорядна роль.

Досвід України у створенні системи оподаткування прибутку (доходу) свідчить про відсутність чіткої державної концепції податкової політики. Протягом 1991—1997 pp. неодноразово змінювався об'єкт оподаткуван-ня. У цей період об'єктами оподаткування послідовно були: 1991 p. — прибуток; 1992 p. — валовий дохід; 1993 p. (перший квартал) — прибу-ток; 1993 (з другого кварталу)— 1994 pp. — валовий дохід; 1995—1997 pp. (до 1 липня) — прибуток; з 1 липня 1997 p. — прибуток (дохід).

Така непослідовність у визначенні об'єкта оподаткування, часті суттєві зміни методики його розрахунку створили значні труднощі для платників податків і справили негативний вплив на розвиток підприємницької діяльності взагалі.

Період оподаткування прибутку підприємств 1995—1997 pp. (перше півріччя) був найтривалішим і свідчив про певну стабіліза-цію оподаткування суб'єктів господарювання. Механізм оподатку-вання прибутку тоді сформувався згідно із Законом «Про оподатку-вання прибутку підприємств», що був прийнятий 28 грудня 1994 p. Протягом указаного періоду в оподаткування прибутку були внесені несуттєві зміни, що не порушували його механізму в цілому.

Цей період, окрім стабілізації податкової політики, мав кілька інших позитивних моментів.

По-перше, об'єкт оподаткування визначався в основному шляхом коригування суми балансового прибутку. Схему визначення оподат-кованого поибутку зображено на рис. 1

Рис. 1 Схема визначення оподаткованого балансового прибутку підприємства відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 p.

Таке коригування давало змогу:—

виключити подвійне оподаткування (з балансового прибутку ви-раховувались податки на землю і з власників транспортних засобів);—

звільнити від оподаткування прибуток, отриманий від воло-діння корпоративними правами, а також від придбання державних цінних паперів (це сприяло розвитку ринку цінних паперів);—

звільнити від оподаткування прибуток, спрямований на фі-нансування утримання соціальної інфраструктури підприємства, на благодійну діяльність, поповнення оборотних коштів.

Оскільки оподаткований прибуток визначався головним чином на підставі балансового прибутку, податковими адміністраціями здійсню-вався контроль за правильним формуванням прибутку підприємств. У підприємств не було необхідності вести окремий податковий облік.

По-друге, у процесі визначення об'єкта оподаткування, крім опо-даткованої суми балансового прибутку, ураховувалися інші показ-ники. Так, об'єкт оподаткування збільшувався на суму:—

збитків платника податку від товарообмінних (бартерних) операцій унаслідок реалізації продукції (робіт, послуг) за цінами, нижчими за звичайні;—

коштів фондів, створених платником податку за рахунок собі-вартості продукції (робіт, послуг), що були використані не за цільо-вим призначенням (інноваційний фонд підприємства);—

коштів, отриманих платником податку на власні потреби від інших суб'єктів підприємницької діяльності (матеріальних ціннос-тей і нематеріальних активів, безповоротної фінансової допомоги).

Це забезпечувало контроль і регулювання відповідних напрямків діяльності суб'єктів господарювання.

По-третє, нарахований податок на прибуток зменшувався на суму витрат, здійснених за рахунок чистого прибутку підприємства, спрямованого на фінансування реконструкції і модернізації активної частини основних фондів (до 20% нарахованого податку на прибу-ток). Це сприяло прискоренню технічного прогресу.

По-четверте, ставки податку були диференційовані за видами ді-яльності. За базової ставки оподаткування 30% посередницькі опера-ції оподатковували в розмірі 45%, ігровий бізнес — у розмірі 60%.