У практичній діяльності банки не завжди мають змогу скористатися запропонованим методом визначення депозитної ставки, оскільки для одержання достовірних результатів необхідна інформація про прогнозні значення темпів економічного росту та інфляції. На рівні окремого банку розрахунок цих макроекономічних показників ускладнюється.

За умов нестабільного економічного розвитку, що спостерігається в Україні протягом останнього десятиріччя, передбачити рівень інфляції, визначити ризикованість банківської установи, а також спрогнозувати темпи росту, які насправді перетворилися на темпи економічної кризи (падіння), не вдається навіть на макроекономічному рівні. Тому вітчизняні банки при встановленні депозитної ставки орієнтуються на рівень облікової ставки НБУ та пропонують клієнтам плаваючу ставку, яка переглядається в разі зміни облікової ставки. Несприятливі економічні процеси змусили банки перейти до короткострокового залучення коштів, коли депозити приймаються на такий період часу, у межах якого темпи інфляції більш-менш можуть бути передбачені. Використання облікової ставки НБУ як орієнтиру щодо пропозиції ставок за депозитними рахунками цілком обґрунтоване, оскільки в обліковій ставці очікуваний рівень інфляції вже врахований, а в Україні саме інфляція є головним чинником, що впливає на рівень банківських ставок [4, 388].

Депозитна ставка банку здебільшого нижча за облікову ставку, хоча іноді такі чинники, як попит і пропозиція грошових коштів на ринку та конкурентні позиції банку, призводять до значних відхилень від цього правила. Банки, які не мають на ринку репутації надійних та стабільних установ, змушені з метою залучення клієнтів пропонувати високі депозитні ставки. У такому разі менеджмент банку повинен точно знати напрями та обсяги можливого розміщення ресурсів та їх прибутковість. Значне підвищення депозитної ставки за відсутності високоприбуткових напрямів розміщення залучених ресурсів може призвести до появи від'ємного спреду, а отже, збиткової діяльності банку.

Таким чином, пошук оптимального рівня депозитної ставки – складне завдання, яке має вирішувати менеджмент кожного банку самостійно залежно від ринкової ситуації, власних потреб та можливостей. Занадто низький рівень ставки призводить до відпливу депозитів банку, зменшує обсяг кредитних ресурсів, а отже, звужує можливості проведення активних операцій та отримання прибутків. Завищення депозитної ставки тягне та собою зростання відсоткових виплат за рахунками клієнтів і за відсутності високоефективних напрямів розміщення ресурсів спричинюється до зменшення маржі чи навіть завдає збитків.

2.3. Порядок здійснення операцій з поточними рахунками та ощадними вкладами фізичних осіб

Депозити до запитання фізичні особи відкривають у банках найчастіше у вигляді поточних рахунків, карт-рахунків, ощадних вкладів до запитання. До строкових депозитів відносяться різні види строкових ощадних і цільових вкладів.

Поточні рахунки відкривають в установах банків фізичним особам для проведення розрахунків у національній валюті між собою та з юридичними особами [16, 95].

Згідно Інструкції № 3 Правління Національного банку України "Про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті" фізичним особам для зберігання коштів та проведення розрахунків у національній валюті з іншими фізичними та юридичними особами згідно з чинним законодавством України в установах банку відкриваються поточні рахунки. Поточні рахунки призначені для обліку коштів фізичних осіб "до запитання" [2].

Поточні рахунки відкриваються на підставі заяви фізичної особи; документа, що засвідчує особу (паспорт або документ, що замінює його); договору на відкриття та обслуговування рахунка між установою банку та громадянином; картки із зразком підпису, який надається в присутності працівника банку, що відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником і головним бухгалтером банку або керівником установи банку у разі, якщо посада головного бухгалтера (старшого бухгалтера, бухгалтера) не передбачена.

В договорі між установою банку та фізичною особою зазначається номер, дата та ким виданий документ, що засвідчує фізичну особу (паспорт або документ, що замінює його), адреса постійного місця проживання, а також ідентифікаційний номер фізичної особи – платника податку (резидента), що вноситься в договір на підставі відповідного документа, виданого податковим органом [2].

У разі відсутності ідентифікаційного номера Державного реєстру фізичних осіб на час відкриття рахунку в зв'язку з тимчасовою затримкою його отримання в податкових органах установа банку може відкрити вкладний рахунок фізичній особі на підставі довідки податкового органу про отримання документів від фізичної особи із зазначенням орієнтовного терміну надання номера [2].

Виконання операцій на поточних рахунках здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах. У документах зазначається підстава для перерахування коштів.

При проведенні операцій у безготівковій формі фізичні особи дотримуються вимог, передбачених Інструкцією N 7 Національного банку України "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України".

На поточні рахунки в національній валюті фізичних осіб-резидентів зараховуються:

З поточних рахунків у національній валюті фізичних осіб – резидентів за розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться такі операції: