перевірки правильності операцій в ощадній книжці й ордері підписує їх, виплачує гроші.
Закритий особовий рахунок вкладають у картотеку закритих рахунків поточного року, на алфавітній картці роблять позначку "Рахунок закрито", ставиться дата, підпис контролера, і картку перекладають в архівну картотеку.
Якщо операції з приймання і видачі вкладів автоматизовано, контролер перевіряє правильність операцій тільки в ордерах і ощадній книжці, підписує ці документи і передає касиру, який приймає чи видає готівку.
Вклади до запитання приймають також і комерційні банки. Але порядок оформлення операцій і правила нарахування процентів можуть мати свої особливості.
Установи банків приймають від фізичних осіб строкові і цільові вклади, режим яких обумовлюється угодами. Документи і порядок їх оформлення за цими вкладами такий же, як і за вкладом до запитання. Але часткові видачі тут не здійснюються. Проценти нараховуються за термін, протягом якого вклад зберігається в банку. Видача доходу (процентів) проводиться згідно з умовами договору – щомісяця (щокварталу) чи при закритті рахунку [16, 99].
2.5. Управління ризиками вкладних операцій
Ризику піддаються практично всі види банківських операцій.
Аналізуючи ризики комерційних банків України на сучасному етапі, треба враховувати:
кризовий стан економіки перехідного періоду, який виражається не тільки падінням виробництва, фінансовою нестійкістю багатьох організацій, але і знищенням ряду господарських зв'язків;
нестійкість політичного становища (дуже низький рівень індексу БЕРІ);
незавершеність формування банківської системи;
відсутність або недосконалість деяких основних законодавчих актів, невідповідність між правовою базою і реально існуючою ситуацією;
інфляцію, перехідну в гіперінфляцію та ін. [13, 22].
Дані обставини вносять істотні зміни в сукупність виникаючих банківських ризиків і методів їх дослідження. Однак це не виключає наявності загальних проблем виникнення ризиків і тенденцій динаміки їх рівня.
У науковій літературі та численних навчально-методичних публікаціях наводиться низка способів класифікації банківських ризиків. Один із можливих підходів класифікації банківських ризиків наведено в табл. 2.1. Звичайно, наведена класифікація не є вичерпною.
Таблиця 2.
Класифікація ризиків вкладних операцій [13, 22]
Види ризиків | Підвиди ризиків
Пасивних операцій | Психологічний
Втрати клієнтів
Міжбанківський
Вилучення вкладів
Пролонгації
Розмаїття чинників ризику призводить до їх появи в усіх сферах банківської політики (ризик є мовби всепроникаючим феноменом у банківській діяльності).
Функціонування банку, з позицій впливу на нього зовнішніх чинників, обтяжене ризиком, зумовленим різноманітними збуреннями фінансового ринку: зміни (коливання) відсоткових ставок і попиту на кредитні ресурси, дії Національного банку України, коливання валютних курсів, інфляція та інфляційні сподівання тощо.
Рис. 2.. Узагальнена блок-схема процесу управління ризиком [13, 21]
Рис. 2.. Інваріантні способи зниження ступеня ризику [13, 22]
Отже, управління вкладними операціями комерційного банку полягає в проведенні депозитної політики, управлінні процентними ставками та управлінні ризиками.
Розділ 3. Стимулювання розвитку вкладних операцій комерційних банків
3.1. Важелі заохочення при залученні банками заощаджень фізичних осіб
Досить значний резерв потенційних кредитних ресурсів, що мобілізуються банками, є на руках у фізичних осіб.
Банкам у цьому зв'язку необхідно будувати свою політику залучення коштів від населення, використовуючи такі важелі заохочення:
розширення видів депозитів та урізноманітнення умов їх використання;
встановлення ставок депозитних процентів під впливом грошового ринку;
диференціювання депозитних процентів залежно від виду, строку вкладу, періоду завчасного повідомлення про його вилучення;
надання пільг власникам вкладів (наприклад, видача кредиту, касово-розрахункове обслуговування);
упровадження обов'язкового страхування депозитів громадян у державних органах [16, 88].
В Україні 1999 року створено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Страхування вкладів фізичних осіб
Фонд гарантує кожному вкладникові банку, що сплачує збори до Фонду, відшкодування за вкладом, включаючи проценти, у розмірі вкладу, але не більше ніж встановлена сума ліміту станом на день, коли банк не зможе погасити перед вкладниками своїх зобов'язань.
Фонд створюється і функціонує як державна, економічно самостійна, спеціалізована юридична особа, яка не має на меті отримання прибутку. Джерелами формування коштів Фонду є:
початковий збір з банків у розмірі одного відсотка зареєстрованого статутного капіталу;
регулярні збори з банків у розмірі 0,5 відсотка загальної суми вкладів і процентів з них (сплачується один раз на рік);
спеціальні збори з комерційних банків у розмірах, що не перевищують щорічних регулярних зборів;
внесок держави – 20 млн. грн., що вноситься НБУ за рахунок його видатків;
доходи, отримані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери;
кредити вітчизняних банків, міжнародних фінансових інститутів та іноземних банків;
інші джерела, не заборонені законодавством України [16, 89].
Залежно від змін і тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від банків, розмір відшкодування за рахунок Фонду постійно збільшується.
3.2. Методи стимулювання збуту банківських послуг
Стимулювання (просування) банківських послуг на ринок слід розглядати як короткостроковий комунікаційний процес, метою якого є збільшення обсягу реалізації послуг, відомих клієнту.
Просування послуг має такі специфічні особливості:
1) конкретний характер комунікаційної пропозиції, що вимагає відповідної реакції клієнта;
2) надання виняткових властивостей банківській послузі за рахунок спеціальної пропозиції.
Засобами просування продажу в фінансово-банківській сфері можуть виступати лотереї, купони, призи, зниження цін, специфічні премії (самі банківські послуги). Дана комунікація в фінансово-банківській сфері може носити тимчасовий характер і її розвиток тісно пов'язаний з розвитком прямого маркетингу: можна навіть говорити про стимулювання просування послуг як про підсистемний елемент стосовно прямого маркетингу [7].
Переваги й недоліки різних засобів стимулювання збуту див. у табл. 3.1.
Таблиця 3.
Переваги й недоліки засобів стимулювання збуту [7]
Засоби | Переваги | Недоліки
Купони-розсилка поштою | Спрямованість на конкретних споживачів. Привертання уваги до послуги | Тривалий період від розсилки до зворотної реакції. Залежність від якості письмового звернення
розміщення в газетах чи журналах | Швидкість і зручність. Широта охоплення Порівняно невеликі витрати | Низький ступінь сприйняття споживачами. Потребує точного планування
безпосереднє надання споживачам | Особистий контакт. Добра вибірковість і ступінь сприйняття споживачами. Високий ступінь привертання уваги | Трудомісткість. Потребує
