Управління кредитними ризиками

курсова робота з банківської справи

ЗМІСТ

Вступ

Ризик є невід'ємною складовою в будь-якій сфері економічної діяльності. Недостатнє усвідомлення цього нерідко призводить до сумних наслідків. Що ж до банківської справи, то її неможливо уявити без ризику. Тобто для функціонування комерційних банків ризик є іманентне притаманною складовою. Будь-яке рішення в банківській діяльності, що заслуговує на увагу, обтяжене ризиком, бо фінансова сфера взагалі, а банківська справа зокрема, є дуже чутливою не лише до різноманітних соціально-економічних чинників, а й до політичних, природнокліматичних тощо. Отже, в банківській діяльності йдеться не про те, щоб взагалі уникнути ризику. Головне завдання полягає в раціональному управлінні банківськими ризиками, в тому, щоб якомога правильніше та адекватно (у першу чергу) оцінювати структуру й міру (ступінь) ризику, здійснюючи ту чи іншу операцію, прагнути знизити ступінь ризику до допустимого (чи мінімального) рівня.

Прийняття на себе ризиків за відповідну винагороду (премію за ризик) традиційно належить до сфери діяльності банків. Отже, аналіз структури ризику, оцінка міри ризиків, управління різноманітними ризиками, врахування їх є важливою складовою політики та стратегії банків.

Цілком зрозуміло, що банківські ризики виникають, зокрема, тому, що неможливо повністю реалізувати своєчасне та вичерпне виконання прийнятої стратегії (управлінських рішень). Це пов'язано зі збурюючими (негативними) впливами складної множини суперечливих чинників. Відхилення прийнятих поточних припущень (гіпотез) від того, що реально може відбутися в майбутньому в процесі реалізації відповідних банківських управлінських рішень, містить у собі як шанси на успіх, так і ризик можливих несприятливих відхилень, які призводять до суттєвих збитків. На вербальному рівні ризик можна трактувати як міру можливого несприятливого відхилення від сподіваного (чи бажаного) результату того чи іншого управлінського рішення, яке може призвести до втрати банком частини прибутків, до збитків, шкоди іміджу банку, а в екстремальних випадках становить загрозу його існуванню.

Кредитний ризик – сукупність імовірних небажаних подій при здійсненні фінансових угод, суть яких полягає в тому, що контрагент банку не зможе виконати взятих на себе за угодою зобов'язань і при цьому не вдається скористатися наявними засобами захисту.

Отже, актуальність дослідження даної курсової роботи полягає у необхідності вивчення проблеми кредитних ризиків банків задля покращення ситуації в цій галузі.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи виступає проблема ризику в банківській діяльності.

Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є особливості управління кредитним ризиком.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному розгляді проблеми управління кредитним ризиком.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Розділ 1. Елементи системи банківського кредитування

1.1. Основні засади системи банківського кредитування

Кредити, що їх надають комерційні банки, є основною формою кредиту в ринковій економіці.

Суб'єктами кредитних відносин у сфері банківського кредиту є господарчі органи (підприємства, фірми), населення, держава та банки. Основними (головними) суб'єктами кредитних відносин виступають кредитор і позичальник.

Кредиторами є юридичні та фізичні особи, які надають свої тимчасово вільні кошти у розпорядження позичальника на певний термін.

Позичальник – це суб'єкт кредитних відносин, який отримує кошти у тимчасове користування (розпорядження) в кредит і зобов'язаний повернути їх у встановлений термін.

Щодо банківського кредиту, то суб'єкти кредитних відносин фігурують тут у двох іпостасях: і як кредитори, і як позичальники. Це зумовлене тим, що банки функціонують, як відомо, в основному, за рахунок залучених коштів і, отже, щодо господарчих суб'єктів (підприємств, фірм), населення, держави, котрі є власниками тимчасово вільних коштів, розміщених на рахунках у банку, виступають, власне, як позичальники [25, 35].

Перерозподіляючи зосереджені (акумульовані) у себе кошти на користь тих суб'єктів ринкових відносин, котрі потребують їх, банки виступають в іпостасі кредиторів. Те ж можна стверджувати й стосовно іншої сторони кредитних угод (населення, корпорацій, держави тощо). Розміщуючи на рахунках грошові кошти, вони виступають як кредитори, а звертаючись до банку за позикою, перетворюються в позичальників.

До елементів системи банківського кредитування відносять: класифікацію банківських кредитів; принципи банківського кредитування; методи кредитування та форми кредитних рахунків; кредитоспроможність позикоодержувачів і методи її визначення; форми та види забезпечення повернення банківських позик; принципи та вимоги до укладання кредитних угод (контрактів) банку з позичальниками; основні засади та правові аспекти кредитування ринкового господарства й населення тощо [25, 36].

1.2. Класифікація банківських кредитів

Комерційні банки надають своїм клієнтам різноманітні види кредитів, що можуть класифікуватися за різними ознаками.

За основними групами позичальників розрізняють кредити: підприємствам (компаніям, фірмам); населенню; державним органам влади.

За призначенням кредит буває: споживчий; промисловий; сільськогосподарський; торговельний; інвестиційний; бюджетний.

Залежно від сфери функціонування банківські кредити, що надаються підприємствам (компаніям, фірмам), можуть бути двох видів: позики, що надаються для розширеного відтворення основного капіталу; кредити, що надаються для формування оборотних фондів. Останні, в свою чергу, можна класифікувати як кредити, що спрямовуються в сферу виробництва, та кредити, що обслуговують сферу обігу [25, 36].

Щодо термінів використання кредити бувають до запитання та термінові. Останні, в свою чергу, поділяють на короткострокові (до 1 року), середньострокові (від 1 до 3 років) і довгострокові (понад З роки).

Як правило, кредити, що надаються на формування оборотних фондів, є ко-ро-ткостроковими, а позики, що надаються для відтворення основного капіталу чи розширеного відтворення, відносяться до середньо- та довгострокових кредитів.

За обсягами розрізняють кредити великі, середні та дрібні [25, 36].

Стосовно забезпечення їх поділяють на незабезпечені (бланкові) кредити та забезпечені, котрі, в свою чергу, за видом забезпечення поділяють на такі, що забезпечуються заставою, гарантією