Стратегія кредитного ризику комерційного банку підпорядковується чинному законодавству, нормативним актам та інструкціям Національного банку України, спирається на загальні принципи кредитування (терміновість, поверненість, диференційованість, забезпеченість, платність), а також реалізується, враховуючи такі основні засади:

1. Стратегія кредитного ризику має задовольняти дві основні вимоги: по-перше, бути в руслі загальної ризикової політики (стратегії) банку, зорієнтованої на оцінку інтегрованого ризику, яким він обтяжений; по-друге, відповідати цілям кредитної політики, в межах якої здійснюється стратегія кредитного ризику банку.

2. Цілком уникнути ризику можливого несвоєчасного повернення (чи взагалі – неповернення) позик практично неможливо й недоцільно. Адже надмірна обережність та уникнення кредитних операцій ведуть до ризику невикористаних можливостей. Але питому вагу позик, які класифікуються як нестандартні в кредитному портфелі банку, можна зменшити, здійснюючи систематичне застосування досконалих методик (застосовуючи відповідний інструментарій) для прийняття раціональних рішень щодо надання позик та здійснюючи моніторинг. Як тільки отримано заявку на кредит, персоналу банку слід детально проаналізувати фінансовий стан позичальника, визначити ступінь ризику кредитного портфеля тощо. Цей аналіз має виявити сильні та слабкі сторони в його діяльності, забезпечити можливість визначення ймовірності (надійності) своєчасної та повної сплати заборгованості.

Після того як надання позики буде офіційно ухвалене, певний службовець відділу позик несе відповідальність за здійснення ефективного контролю за діяльністю позичальника (щодо використання наданої позики за призначенням), контролює виконання термінів її повернення тощо.

3. Доцільно використовувати систему кваліфікації позик з метою їх класифікації з погляду ризику можливої несплати. Системи класифікації позик можуть бути як якісними, так і кількісними.

4. У сі позики необхідно також періодично переоцінювати, щоб визначитися, чи є суттєвими зрушення в структурі та ступені ризику несплати кредитів. Для цього здійснюється моніторинг ризику.

5. Структуризація банківського кредитного портфеля за класами ризику, їх порівняння зі справжніми збитками за позиками визначає один із показників міри кредитного ризику кредитного портфеля. Обчислення обсягу сумарних збитків, у свою чергу, визначає обсяг необхідних резервів на покриття збитків за позиками портфеля (наявного обсягу та структури). Банк може також знизити ступінь ризику, здійснюючи диверсифікацію за різними типами позик (не концентруючи кредити в окремих галузях чи одному сегменті ринку позичальників).

6. Основним методом аналізу і кількісного оцінювання кредитного ризику є аналіз кредито- й платоспроможності позичальника. На підставі здобутої інформації про позичальника та забезпечення кредиту обчислюється низка кількісних показників ступеня ризику і приймається рішення про надання (чи ненадання) позики. Важливо, щоб ці показники не виявилися лише простим, механічним набором, а адекватно відбивали реальний стан справ.

У практичній діяльності банків з управління кредитним ризиком усе більше використовуються методи економіко-статистичного аналізу для оцінки кредито- й платоспроможності клієнтів.

7. Установлюючи кредитні стосунки з новими позичальниками, а також ураховуючи динаміку й нестаціонарність макроекономічних процесів (оточуючого економічного середовища), доцільно через певні проміжки часу проводити розгорнутий аналіз кредитоспроможності клієнта, а з метою контролю за поточним фінансово-економічним станом позичальника систематично здійснювати так званий експрес-аналіз [25, 59-60].

Розділ 2. Джерела та структура кредитного ризику

Можна сміливо стверджувати, що будь-яка без винятку угода, складаючись із правовідносин, містить такі поняття, як «боргове зобов'язання – кредиторська вимога». При цьому зрозумілим є те, що боргове зобов'язання, окрім тих випадків, коли воно виконується відразу після виникнення, проходить певний життєвий цикл від виникнення до його виконання. Однак не завжди, виникнувши, боргове зобов'язання неодмінно буде виконане. Природа зобов'язання така, що при його визначенні як конкретного зобов'язання завжди буде визначатися і ще дещо, що знаходиться поза межами права, яке випливає з цього зобов'язання. Іншими словами – в кожному ще невиконаному зобов'язанні існує можливість як його виконання, так і його невиконання. Причому останнє сприймається кредитором як небажане і називається кредитним ризиком щодо позичальника.

У подальших викладках цього розділу, якщо це окремо не обумовлено, за міру ризику приймається ймовірність небажаної події.

З рис. 2.1 випливає, що мірою кредитного ризику щодо позичальника є ймовірність події А: позичальник погасить у повному обсязі взяту позику після її пролонгації і в терміни пролонгації, або позика буде прострочена.

Рис. 2.. Структурна схема ризику щодо позичальника [25, 136]

В англійських банках використовуються системи оцінки кандидата в позичальники PARSER або CAMPARI [25, 137].

PARSER:

Р – Person – інформація про особу потенційного позичальника, його репутацію;

А – Amount – обґрунтування суми кредиту, що запитується;

R – Repayment – можливість погашення;

S – Security – оцінка забезпечення;

Е – Expediency – доцільність кредиту;

R – Remuneration – винагорода банку (відсоткова ставка) за ризик надання кредиту.

CAMPARI:

С – Character – репутація позичальника;

А – Ability – оцінка бізнесу позичальника;

М – Means – аналіз необхідності звернення за позикою;

Р – Purpose – ціль кредиту;

А – Amount – обґрунтування суми кредиту;

R – Repayment – можливість погашення;

І – Insurance – спосіб страхування кредитного ризику. У практиці американських банків застосовується «правило п'яти сі» [25, 137]:

CAPACITY – здатність погасити позику;

CHARACTER – репутація позичальника (чесність, порядність);

CAPITAL – капітал, володіння активом як передумова можливості погашення кредитної заборгованості;

COLLATERAL – наявність забезпечення, застави;

CONDITIONS – економічна кон'юнктура та її перспективи. У Франції загальна фінансово-економічна оцінка підприємства на предмет кредитування вивчається в таких розрізах [25, 137]: