Ризик країни в свою чергу поділяється на:
економічний ризик (показник економічного ризику оцінює рівень економічного керівництва країною, структуру економіки, інституціональну структуру, насиченість ресурсами (включаючи робочу силу, ресурси капіталу, природні ресурси) та інші фактори. Економічний ризик визначає здатності резидентів країни обслуговувати даний рівень зовнішнього боргу);
політичний ризик (цей вид ризику пов'язаний з можливими втратами банку в результаті війни, що почалася, революції, націоналізації, приватизації, заборон на платежі за кордон, введення ембарго, скасування імпортної ліцензії та інших подій).
ризик галузі, обумовлений рівнем стану економіки в галузі.
Рис. 3.. Способи зниження ступеня кредитного ризику [25, 63]
Фактори кредитного ризику. До факторів, що впливають на зовнішній кредитний ризик (ризик позичальника) належать:
фінансовий стан позичальника: платоспроможність, ліквідність, рентабельність, стабільність грошових потоків, ділова активність і репутація, якість менеджменту, досвід роботи;
конкурентна позиція позичальника;
фактори навколишнього середовища: галузеві і державні, законодавча база, державна підтримка тощо [9, 334].
До факторів, що впливають на ризик країни, належать:
політичний режим усередині країни;
стан економіки країни;
зовнішні фактори [9, 334].
До факторів, що впливають на галузевий ризик належать:
стан економіки в галузі;
стан економіки в суміжних галузях;
фактори зовнішнього середовища.
До факторів, що впливають на внутрішній кредитний ризик (ризик банку) належать:
якість проведеного аналізу кредитоспроможності позичальника;
якість аналізу галузевих ризиків і ризиків країни;
адекватність забезпечення;
концентрація кредитної діяльності – надання великої частки кредитів одному позичальникові чи певній групі позичальників;
темпи кредитної експансії:
збільшення кредитного портфеля;
збільшення кількості кредитних продуктів;
розширення географічної області кредитування;
структура кредитного портфеля:
за термінами надання: коротко-, середньо- і довгострокові;
за видами забезпечення: забезпечені і незабезпечені, які в свою чергу можуть бути персональними чи банківськими;
за специфікою позичальників: банківські, державні, комерційні, кредити страхових компаній і приватних осіб, консорціуми!, що структуруються на клубні та відкриті;
за видами дебіторів: сільськогосподарські, промислові, комунальні, персональні;
за напрямами використання: споживчі, промислові, на формування оборотних коштів, інвестиційні, сезонні, на усунення тимчасових фінансових труднощів, проміжні, на операції з коштовними паперами, імпортні й експортні;
за розміром: дрібні, середні, великі;
за способом надання: вексельні, за допомогою відкритих рахунків, сезонні, консигнації;
якість кредитного портфеля;
зовнішні фактори (економічна і політична ситуація в країні) [9, 335].
Рис. 3.. Види кредитного ризику [8, 198]
Система управління кредитним ризиком. Кредитна політика банку – основна передумова системи управління кредитним ризиком. Ключовою передумовою системи управління кредитним ризиком є продумана кредитна політика банку.
Сутність кредитної політики. Кредитна політика банку формулює цілі та пріоритети кредитної діяльності банку, кошти та методи їх реалізації, а також принципи і порядок організації кредитного процесу. Кредитна політика створює основу організації кредитної роботи банку відповідно до загальної стратегії його діяльності.
Кредитна політика повинна визначати:
цілі, виходячи з яких визначається кредитний портфель (види, терміни погашення, розміри і якість кредитів);
критерії сприятливих і несприятливих кредитів;
критерії, пріоритетності розгляду на кредитному комітеті заявок на одержання кредиту;
опис повноважень в галузі кредитування, якими наділений віце-президент банку, відповідальний за кредити, голова кредитного комітету і кредитний інспектор;
обов'язок щодо передачі прав і надання інформації в рамках кредитної служби банку;
практику звертання з проханням клієнта про видачу кредиту, перевірку, оцінку і прийняття рішення за кредитними заявками;
перелік необхідних документів, доданих до кредитної заявки і документації для обов'язкового збереження в кредитній справі (кредитний договір, договір застави, фінансова звітність позичальника і т. ін.);
конкретні й докладні вказівки про те, хто відповідає за збереження і перевірку кредитних справ, хто має право доступу до цих справ і в якому випадку;
основні правила прийому, оцінки і реалізації кредитного забезпечення, опис стандартів, за допомогою яких визначається якість кредитів;
характеристику діагностики проблемних кредитів;
правила розрахунку і створення резервів щодо сумнівних боргів. Відповідальність за розробку кредитної політики покладена на кредитно-інвестиційний департамент банку [9, 336].
Етапи розробки кредитної політики:
1. Формування цілей кредитування.
2. Розробка стандартів кредитування.
3. Розробка вихідних документів кредитної політики [9, 336].
Цілі і стандарти кредитування визначаються виходячи із стратегічного плану розвитку банку і можуть бути сформульовані як у довгостроковому плані розвитку, так і в бюджеті банку на плановий період.
Документи кредитної політики є основними керівними матеріалами кредитних працівників і служать як практична реалізація загальних положень кредитної стратегії банку. Система документів з кредитної політики включає:
1. Положення про кредитування.
2. Положення про кредитний комітет.
3. Положення про заставу.
4. Положення про оцінку фінансового стану позичальника.
5. Положення про гарантії.
6. Положення про порядок створення і використання резерву на покриття можливих збитків від кредитної діяльності.
7. Положення про моніторинг кредитних проектів.
8. Положення про факторинг.
9. Положення про кредитну лінію.
10. Положення про кредитний договір.
11. Положення про лізинг.
12. Положення про страхування кредитів [9, 337].
Відповідно до кредитної політики банку будується система управління кредитним ризиком.
Основні елементи системи управління кредитним ризиком. Основними елементами системи управління кредитним ризиком є (рис. 3.3):
організаційне забезпечення кредитної діяльності;
система лімітів і нормативів;
оцінка заявок на кредит і кредитоспроможності позичальника;
встановлення кредитного рейтингу (ранжирування кредитів за ступенем ризику);
визначення відсоткової ставки з урахуванням кредитного ризику;
авторизація кредиту – розподіл повноважень при прийнятті рішень про видачу кредиту;
кредитний моніторинг;
управління кредитним портфелем;
відновлення проблемних кредитів.
Рис. 3.. Елементи системи управління кредитним ризиком [9, 337]
Етапи управління кредитним ризиком. Процес управління кредитним ризиком складається з таких стадій:
оцінка ризику – визначення ймовірності негативної події, тривалості періоду ризику, суми коштів, що знаходяться під ризиком, і обсягу збитків, що можуть виникнути за відповідними активами;
реалізація заходів для мінімізації ризику [9, 337-338].
Оцінювання кредитного ризику. Залежно від виду ризику застосовуються різні методи оцінювання кредитного ризику.
Методи оцінювання кредитного ризику для певної країни. Найбільш ефективними методами оцінювання ризику є різноманітні варіанти методу експертних оцінок і складання різних рейтингів країн, найбільш відомим з яких є модель BERI.
Модель BERI (Business Environment Risk Index) –