фінансовий стан потенційного позичальника.
На підставі аналізу вищевикладених даних робиться висновок про кредитоспроможність позичальника.
Забезпечення кредиту. Забезпечення кредиту може виступати у таких формах:
застава (нерухомості, коштів, товарів в обороті, транспортних засобів, цінних паперів тощо);
доручення (гарантія);
страхування[9, 341].
У випадку, якщо забезпеченням кредиту є застава, необхідно правильно визначити вартість застави з урахуванням коефіцієнтів ліквідності і ризикованості.
Ліквідність застави – це можливість реалізації застави у прийнятний термін.
Затратність застави – це:
витрати на збереження об'єкта застави;
витрати на звертання стягнення на заставу;
витрати на реалізацію застави;
податок на додану вартість[9, 342].
Ризикованість застави – ймовірність знецінювання застави в процесі дії кредитного договору.
Величина застави, достатня для покриття суми основного боргу і відсотків за ним, розраховується за формулою
S = Sn · Кл · Кр · Кз [9, 342]
де Sn – ринкова вартість об'єкта застави (проводиться незалежними фірмами),
Кл– коефіцієнт ліквідності застави,
Кр – коефіцієнт ризикованості застави,
Кз – коефіцієнт затратності застави.
Коефіцієнти ліквідності та ризикованості залежать від виду застави, економічної ситуації в країні, законодавчого регулювання в галузі реалізації прав застави та ін.
Заходи для мінімізації ризику банку. Диверсифікованість кредитного портфеля. Даний спосіб захисту від кредитного ризику являє собою розподіл коштів, що позичаються, між:
фізичними і юридичними особами, юридичними особами, фізичними особами і банками;
підприємствами різних форм власності і різних сфер діяльності;
галузями;
країнами;
продуктами.
Чим більшій кількості позичальників буде переданий у тимчасове користування позиковий капітал конкретного банку, тим менший (за інших рівних умов) буде ступінь ризику неповернення боргу, оскільки ймовірність банкрутства багатьох позичальників значно нижче ймовірності банкрутства одного чи декількох позичальників. Диверсифікованість застосовують з метою захисту від ризику країни, ризику концентрації і галузевого ризику.
Встановлення кредитних лімітів і нормативів. Ліміти й нормативи кредитного ризику є одним з основних методів управління кредитним ризиком.
Ліміти кредитного ризику встановлюють обмеження щодо концентрації кредитів. Нормативи кредитного ризику визначають оптимальні значення показників кредитної діяльності банку.
Створення резервів на покриття збитків від кредитної діяльності. Даний метод заснований на створенні резервів залежно від ступеня ризику кредиту.
Ціноутворення кредитів з урахуванням кредитного ризику.
Основний принцип мінімізації кредитного ризику за допомогою ціноутворення полягає в тому, що відсоткова ставка за кредитами повинна враховувати премію за ризик неповернення кредиту.
Заходи для мінімізації галузевого ризику і ризику країни.
До заходів для мінімізації галузевого і країнового ризику належить установлення лімітів.
Отже, на сьогодні найбільш розповсюдженими методами кількісного аналізу ризику, є:
статистичний;
аналіз доцільності витрат;
метод експертних оцінок;
аналітичний;
використання аналогів.
До основних і найбільш поширених методів мінімізації кредитного ризику відносять:
диверсифікацію капіталу;
оцінку юридичної і фінансової кредитоспроможності позичальника;
регулювання обсягів кредитних вкладів;
використання ефективних форм забезпечення повноти і своєчасності повернення кредиту;
створення комерційними банками спеціальних резервів для відшкодування втрат від кредитної діяльності тощо.
Висновки
Кредитний ризик – це основний вид ризику, властивий банківській діяльності. Під кредитним ризиком розуміється можливість того, що в певний момент у майбутньому вартість банківських активів зменшиться у зв'язку з неповерненням (неповним чи несвоєчасним поверненням) цих активів.
Кредитний ризик залежить від зовнішніх (пов'язаних зі станом економічного середовища, з кон'юнктурою) і внутрішніх (викликаних помилковими діями самого банку) факторів. Можливості управління зовнішніми факторами обмежені, хоча своєчасними діями банк може певною мірою пом'якшити їх вплив і запобігти великим втратам. Однак основні важелі управління кредитним ризиком лежать у сфері внутрішньої політики банку.
Основними елементами системи управління кредитним ризиком є:
організаційне забезпечення кредитної діяльності;
система лімітів і нормативів;
оцінка заявок на кредит і кредитоспроможності позичальника;
встановлення кредитного рейтингу (ранжирування кредитів за ступенем ризику);
визначення відсоткової ставки з урахуванням кредитного ризику;
авторизація кредиту – розподіл повноважень при прийнятті рішень про видачу кредиту;
кредитний моніторинг;
управління кредитним портфелем;
відновлення проблемних кредитів.
Процес управління кредитним ризиком складається з таких стадій:
оцінка ризику – визначення ймовірності негативної події, тривалості періоду ризику, суми коштів, що знаходяться під ризиком, і обсягу збитків, що можуть виникнути за відповідними активами;
реалізація заходів для мінімізації ризику.
Література
Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 р. № 2121-111 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 2001. – Вип. 1 – С. 3.
Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків. Затверджено постановою Правління НБУ від 14.04.98 р. № 141 (зі змінами і доповненнями) // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 1998. – Вип. 7. – С. 11.
Положення про кредитування. Затверджено постановою Правління НБУ від 28.09.95 р. № 246 (зі змінами і доповненнями) // Положення про кредитування. – К.: Банк «Україна», 1998.
Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків. Затверджено постановою Правління НБУ від 06.07.2000 р. № 279 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 2000. – № 9. – С. 54.
Банківські операції: Підручник / За ред. А.М. Мороза – К.: КНЕУ, 2000. – 384 с.
Банковское дело / Под ред. В.И. Колесникова – М.: Финансы и статистика, 1999. – 464 с.
Банковское дело: Учебник / Под ред. проф. В.И. Колесникова, проф. Л.П. Кроливецкой. – 3-е изд. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 480 с.
Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. проф. Р.І. Тиркала. – Тернопіль: Карт-бланш, 2001. – 314 с.
Банківський менеджмент: Навч. посіб. / О.А. Кириченко, І.В. Гіленко, С.Л. Роголь та ін.; За ред. О.А. Кириченка. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 438 с.
Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. – К.: Молодь, 1997. – 1000 с.
Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 243 с.
Верхоглядова Н. Оценка и подходы к управлению банковскими рисками //
