про доцільність (чи недоцільність) кредитування клієнта. Повний пакет необхідних документів для надання кредиту передають до юридичного управління.
Юридичне управління готує свій висновок, де відображаються такі основні моменти:
відповідність статутних документів чинному законодавству України;
наявність ліцензії, дозволів та інших документів для здійснення основної діяльності, для якої береться кредит;
повнота та правильність оформлення документів щодо забезпечення кредиту [18, 133].
Після отримання висновку від юридичного управління фахівець передає документи службі безпеки банку.
Служба безпеки банку перевіряє документи й готує свій висновок. У ньому відображаються такі основні моменти:
оригінальність реєстраційних документів;
інформація щодо засновників та керуючих осіб позичальника, а також структурних підрозділів – дочірніх підприємств, філій та ін.;
інформація про раніше отримані позичальником кредити, своєчасність їх погашення та сплату процентів тощо.
Фахівець залучає спеціалістів банку з оцінки майна, що пропонується як забезпечення за кредитом, де під час оцінювання застосовуються методи: витратний, аналоговий, дохідності.
Після детального вивчення документів та висновків до них юридичного управління служби безпеки банку і фахівець готують експертний висновок для винесення питання про надання кредиту на Кредитний комітет банку.
Висновок містить:
короткий опис позичальника;
аналіз фінансового стану:
аналіз обороту коштів за рахунками;
аналіз основних показників діяльності фірми в динаміці -- виручка, витрати, прибуток;
розрахунок та аналіз показників платоспроможності та фінансової стійкості;
дебіторська заборгованість – реальність погашення;
кредиторська заборгованість – строк давності;
аналіз джерел погашення кредитної заборгованості;
економічний аналіз ефективності проекту, що кредитується;
забезпеченість кредиту.
Після рішення Кредитного комітету про надання кредиту, який оформлюється протоколом, фахівець формує основні розділи кредитної справи позичальника:
заява на надання кредиту;
засновницькі документи;
фінансово-економічна інформація;
заява на кредит, бізнес-план, контракти;
кредитний договір та додаткова угода до нього;
договори та документи із забезпечення кредиту;
документи з бухгалтерського обліку кредитних операцій (розрахунки нарахованих процентів, розпорядження, виписки з позичкового рахунка і рахунка процентів та ін.);
документи, що підтверджують цільове використання кредитних коштів;
копії протоколу Кредитного комітету;
інші документи, які стосуються надання кредиту [18, 133-134].
Фахівець разом з працівником юридичного управління готує кредитний договір у двох примірниках.
Момент підписання договору із забезпечення повернення кредитних коштів регулюється умовами кредитного договору.
У разі необхідності нотаріального підтвердження договорів із забезпечення кредиту договори готує нотаріус.
Оформлення договорів застави здійснюється відповідно до положень Закону України "Про заставу". Страхування заставленого майна позичальник здійснює в страховій компанії за згодою банку.
Протягом терміну дії кредитного договору за ініціативою будь-якої із сторін кредитного договору може ставитись питання про зміни умов кредитування.
Зміни умов кредитного договору з боку позичальника здійснюються на підставі обґрунтованого листа – клопотання (з додатком розрахунків, документів). Фахівець оцінює обґрунтованість та доцільність внесення змін в умови кредитного договору та надає свої висновки для розгляду в Кредитний комітет.
Зміни умов кредитування фахівець оформлює додатковою угодою до кредитного договору.
У розпорядженні, яке економіст кредитного управління готує для бухгалтерії, вказуються такі дані:
балансовий рахунок (перші чотири цифри);
валюта, в якій необхідно відкрити рахунок;
назва позичальника;
реєстраційний номер позичальника за клієнтською базою даних банку;
код відповідального виконавця;
обов'язкові параметри для рахунка.
1.2. Принципи й умови кредитування
Важливе значення для ефективної організації кредитних відносин між банками і клієнтами мають принципи банківського кредитування. Банківське кредитування здійснюється за такими принципами: строковість повернення, цільовий характер, забезпеченість та платність кредиту.
Принцип строковості повернення означає, що позичка має бути повернена позичальником банку в заздалегідь обумовлений строк, тобто він конкретизує повернення кредиту в певний час.
Від дотримання принципу строковості повернення кредиту залежить можливість надання нових позичок, оскільки одним із ресурсів кредитування є повернені позички. Порушення цього принципу кредитування призводить до перетворення строкової заборгованості за позичками у прострочену. При порушенні строків повернення і наявності прострочених позичок нові кредити, як правило, не надаються.
Цільовий характер кредитування припускає вкладання позичкових коштів у конкретні господарські процеси, проекти, заходи. Кредит надається позичальнику, як правило, на конкретну ціль, а не тому що у нього виникла нагальна потреба в коштах. Від дотримання цього принципу багато в чому залежить своєчасність повернення позички, тому що тільки реалізація цілі, на яку одержано кредит, може забезпечити необхідні грошові кошти для погашення боргу.
Принцип забезпеченості позичок має захистити інтереси банку і не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. Він означає, що проти заборгованості за позичками, яка відображається в пасиві балансу клієнта-боржника, має бути певне майно (товари або цінні папери), яке враховується в активі його балансу або зобов'язання третьої особи погасити борг банку (гарантії, поручительства тощо) [8, 135].
Деякі кредити можуть надаватися і без забезпечення, якщо банк на це дає свою згоду.
Відсутність забезпечення може бути викликана як об'єктивними причинами, коли економічна природа кредиту не передбачає вкладення коштів у матеріальні цінності (наприклад, кредити на виплату заробітної плати, на виставлення акредитивів тощо), так і суб'єктивними, коли банк іде на це свідомо, страхуючи свій підвищений ризик високими позичковими процентами.
У процесі кредитування клієнтів банк вимагає не тільки повернення одержаної позички, а й сплати процента за користування нею. В умовах ринкових відносин процент є об'єктивним супутником кредиту, його складовою ланкою, оскільки кредитна операція – це акт комерційного продажу на певний час грошових коштів. За рахунок процентів банки покривають свої витрати і одержують прибуток. Процент є також одним із засобів управління сукупним грошовим оборотом, що застосовується центральним банком країни.
Здійснення кредитних операцій комерційних банків має відповідати певним вимогам і умовам.
Кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, що є в розпорядженні банку. Про кожний випадок надання позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10 % власного капіталу (великі кредити), комерційний банк мусить повідомити Національний банк України. Сукупна заборгованість за кредитами, врахованими векселями та 100
