При несвоєчасному погашенні боргу за кредитами та процентами і ненаданні банком пролонгації погашення кредиту він має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених кредитним договором.

У разі відмови позичальника від оплати боргів за позичками банк стягує борги в претензійно-позовному порядку.

Якщо позичальник систематично не виконує зобов'язань щодо сплати боргу відповідно до кредитної угоди, банк може звернутися у передбаченому законом порядку із заявою про порушення справи про банкрутство.

З метою прискорення розрахунків за простроченими кредитами банк може використовувати такі форми, як відступлення права вимоги та переведення боргу.

1.3. Основні форми і функції кредиту

Основні особливості кредитної системи і функціональне місце комерційних банків в її структурі визначають характер функцій, що їх виконують банківські кредити на грошовому ринку.

Ці функції полягають у такому: перерозподілі на ринку вільних грошових ресурсів; економії витрат обігу; концентрації капіталу в грошовій формі; обслуговуванні товарообігу.

Перерозподільна функція. В умовах ринкової економіки ринок позикових капіталів є своєрідним насосом, який акумулює фінансові ресурси в одних секторах грошового ринку, де тимчасово вони вивільняються з обігу, і спрямовує їх в інші, в яких прибутковість вища і є тимчасова потреба в додаткових капіталах у грошовій формі. Перерозподільна функція кредиту дає змогу використовувати капітал з максимальною ефективністю, водночас вона призводить до структурних змін на макрорівні, які не завжди є оптимальними. Це наочно видно на прикладі України, де переливання капіталу зі сфери виробництва у сферу обігу набуло загрозливого і руйнівного характеру [17, 33].

Економія витрат обігу. Практична реалізація цієї функції безпосередньо випливає з економічної сутності кредиту, джерелом якого є фінансові ресурси, що тимчасово вивільняються у процесі обігу промислового та торгового капіталу. Тимчасовий розрив між надходженням і використанням коштів суб'єктів господарської діяльності може визначити не тільки їх надлишок, а й їх нестачу. Саме тому широко застосовуються позики на поповнення тимчасової нестачі власних обігових коштів, які використовуються практично всіма позичальниками і значно прискорюють процес обігу, а отже, сприяють економії загальних витрат обігу капіталу.

Концентрація капіталу. Процес концентрації капіталу є неодмінною умовою стабільного розвитку економіки та пріоритетною метою будь-якого суб'єкта господарювання. Важливу роль у розв'язанні цього завдання відіграють кредитні кошти. Вони в короткий термін дають змогу розширити обсяги виробництва і в такий спосіб отримати додатковий прибуток.

Обслуговування товарообігу. У процесі реалізації цієї функції кредитна система активно впливає на прискорення не тільки товарного, а й грошового обігу, зменшуючи в обігу кількість готівки.

Кредит надається у двох основних формах – грошовій і товарній. Відповідно розрізняють банківський і комерційний кредити [17, 33].

Банківський кредит надається у грошовій формі і оформлюється кредитною угодою, яка укладається між комерційним банком і позичальником.

Комерційний кредит надається в товарній формі. Суб'єктами таких кредитних відносин, як правило, є партнери по бізнесу, які пов'язані між собою умовами угоди поставки. Продавець (постачальник) надає кредит покупцеві у формі відстрочення платежу за товарну поставку. Такий кредит оформлюється векселем – простим чи переказним.

Простий вексель – це безумовне зобов'язання покупця сплатити борг у зазначений термін.

Переказний вексель – це розпорядження кредитора своєму боржникові сплатити борг третій особі.

До закінчення терміну обігу вексель може використовуватись як засіб платежу та обігу в розрахунках між суб'єктами господарювання. Він передається від покупця до продавця на основі індосаменту (передавального напису на зворотному боці векселя). Як і будь-який інший цінний папір, вексель має номінальну та курсову вартість. Особливість вартості векселя полягає в тому, що його курсова вартість завжди нижча від номінальної. Тому вексель обертається за курсовою вартістю, а погашається за номінальною. Дохід за векселем сплачується у формі дисконту, який отримує кредитор від позичальника. Розмір дисконту розраховується залежно від загальної дохідності векселя та терміну, який залишився до його погашення.

Розділ 2. Організація споживчого кредитування банками

2.1. Суть і види споживчих кредитів

Споживчий кредит – кошти, які надаються комерційними банками громадянам України під процент у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності та цільової спрямованості.

Класифікація споживчих кредитів здійснюється:

За об'єктами кредитування (напрямами використання) в Україні споживчі кредити поділяються на два види:

За строками кредитування споживчі кредити поділяють на:

За способом надання споживчі кредити поділяють на цільові і нецільові (на невідкладні потреби, овердрафт та ін.).

За забезпеченням розрізняють позики незабезпечені (бланкові) і забезпечені (заставою, гарантіями, поручительствами, страхуванням).

За методом погашення розрізняють кредити, які погашаються одночасно, й кредити з розстрочкою платежу.

За методом стягнення процентів кредити класифікують так:

За характером кругообороту коштів кредити поділяють на разові і відновлювальні (револьверні). В групу револьверних, як правило, включають кредити, які надаються клієнтам за кредитними картками, або кредити за єдиними активно-пасивними рахунками у формі овердрафту.

Суть револьверного кредиту за кредитною карткою можна розглядати за такою схемою (рис. 2.1) [5, 221]:

Рис. . Схема револьверного кредиту

1. Видача кредитної картки.

2. Купівля товару за картку.

3. Передача торговельних рахунків.

4. Перерахування коштів на поточний рахунок.

5. Щомісячно рахунок за куплені товари.

6. Повернення коштів.

2.2. Основні умови споживчого кредитування

Установи комерційних банків надають кредити повнолітнім дієздатним громадянам