подавати заявки на участь у біржових торгах у ролі покупців та продавців ОВДП;

призупиняти або припиняти біржові торги у разі відхилення від встановленого рівня цін на ОВДП порівняно з ціновими умовами продажу, встановленими на попередніх торгах;

не допускати окремі заявки комерційних банків, що мають незадовільний фінансовий стан, порушують економічні нормативи, не дотримуються вимог чинного законодавства.

За умови зростання масштабів купівлі-продажу ОВДП та обсягів укладення угод на позабіржовому ринку його сегменти обумовлять необхідність запровадження інституту окрім комерційні банки, яким на підставі угоди з Національним банком надаються окремі преференції (в тому числі щодо придбання ОВДП на первинному ринку) за умови здійснення ними операцій, спрямованих на забезпечення стабільності обігу облігацій на вторинному ринку. Такі зобов'язання банків можуть бути реалізовані при відкритих цінах на ОВДП на позабіржовому ринку. У зв'язку із цим до чинного законодавства з питань функціонування ринку цінних паперів необхідно внести правову норму стосовно надання учасниками біржових систем, на яких провадиться котирування ОВДП, інформації про цінові умови та обсяги укладених угод з облігаціями на позабіржовому ринку. Така інформація підлягає розповсюдженню серед учасників ринку та опублікуванню в офіційних виданнях бірж.

Враховуючи все викладене вище, маємо підстави констатувати, що НБУ посідає провідне місце на ринку ОВДП, здійснюючи розміщення, депозитарне та розрахункове обслуговування обігу і погашення облігацій, а також нагляд за діяльністю учасників ринку. Такий обсяг повноважень у першу чергу обумовлений використанням Національним банком ОВДП як інструмента регулювання грошового ринку.

На відміну від ОВДП при запровадженні інших фінансових інструментів, які не можуть бути використані для здійснення НБУ своїх статутних обов'язків, його повноваження зводяться у першу чергу до формування відповідної методично-інструктивної бази, що встановлює порядок випуску, обігу, сплати доходу та погашення цих державних боргових зобов'язань установами банківської системи. Так, при підготовці випуску облігацій внутрішньої державної ощадної позики у документарній формі (у вигляді сертифікатів цінних паперів) Національний банк:*

виготовляє бланки цінних паперів та доставляє їх уповноваженим банкам;*

надає пропозиції щодо складу уповноважених банків, які проводять розміщення облігацій серед фізичних осіб, та порядку розрахунку купонного доходу;*

виступає платіжним агентом при сплаті доходу та погашенні цих боргових зобов'язань;*

розробляє нормативні документи щодо порядку бухгалтерського обліку операцій облігаціями внутрішньої державної ощадної позики. Таких повноважень НБУ достатньо для забезпечення випуску та обігу цього фінансового інструмента.        

Важливо зазначити, що Національний банк України розробляє різні моделі систем електронних платежів, насамперед це пов’язано з зростанням кількості платіжних трансакцій. Оскільки існує тенденція до переходу банків від простих моделей  до складніших, створені 7 моделей, які задовільняють вимоги різних банків( різна кількість філій, їх підпорядкованість головному управлінню тощо). Ефективність цих моделей полягає в прагненні банків ефективно розпоряджатися своїми ресурсами. Порівнюючи показники останніх років можна прослідити тенденцію до зростання: в 1999 році в порівнянні з1998 році зріс на 9,6 %, а в 2000 році зріс на 5,4 %.    

Стратегічною метою і однією з найважливіших завдань Національного банку України є створення сприятливого середовища, у якому діють комерційні банки та інші фінансові установи. Поряд зі здійсненням Національним банком України як органом банківського регулювання і нагляду, контролю за дотриманням комерційними банками законодавства з банківської справи та економічних нормативів забезпечується підтримання їх поточної ліквідності. З цією метою широкого впровадження набула практика проведення операцій РЕПО з державними цінними паперами та ломбардного кредитування.

3.2. Шляхи вдосконалення  діяльності  НБУ на ринку цінних паперів

З метою створення рівних умов доступу для всіх комерційних банків до отримання кредитів Національного банку України та впровадження в практику діяльності Національного банку України випуску в обіг платіжних засобів через комерційні банки відповідно до Указу Президента України від 26.07.1993 року № 278/93 частковий випуск в обіг платіжних засобів Національним банком України через кредитування комерційних банків здійснюється через закритий Кредитний аукціон. Правила проведення Кредитних аукціонів затверджуються Правлінням Національного банку, загальне керівництво і відповідальність за їх проведення покладається на Аукціонний комітет, персональний склад якого визначається і затверджується також Правлінням Національного банку України. Загальні положення і порядок подання заявок на участь у Кредитному аукціоні та порядок їх проведення викладено у «Правилах проведення закритих кредитних аукціонів з продажу кредитів Національним банком України», затверджених постановою Правління Національного банку України № 97 від 20.05.1994 р. і зі змінами, внесеними постановою Правління Національного банку України № 178 від 22.07.2002 р. та листом від 20.05.94 р.

У 2000 році Національний банк України проводив політику, яка була спрямована на вiдтворення реальної вартостi нацiональних грошей.

В залежностi вiд рiвня iнфляцiї, попиту i пропозицiї на мiжбанкiвському ринку, кредитних аукцiонах, становища на валютному та фондовому ринках, Національним банком України здiйснювалося оперативне регулювання облікової ставки. Протягом 2002 року облiкова ставка змінювалася 6 разів і знизилася, досягнувши рівня 8.0 % річних.(додаток1)

При поступовому зниженні темпів інфляції та облікової ставки Національного банку України відповідно забезпечувалось стабільне зниження рівня процентних ставок комерційних банків та здешевлення кредитів.

Так, у січні середня ставка за кредитами комерцiйних банкiв становила 20.8 % при облiковій ставці Нацiонального банку України у 13.9 %, то в груднi вона знизилася до 18.6 % при