Розміщення цінних паперів, злиття, викуп контрольного пакету акцій, поглинання, створення фірм шляхом виділення і інші види реструктуризації повинні здійснюватися швидко і ефективно. Ці угоди звичайно вимагають високооплачуваних спеціалістів, які працюють протягом багатьох годин упродовж сконцентрованого періоду часу. Комерційні банки, які мають бюрократичну структуру організації, часто не підходять для такого виду діяльності. Тому підприємства намагаються звертатись до інвестиційних банків.

Нині основне завдання, яке стоїть перед українськими економістами, - вироблення шляхів виходу з інвестиційної кризи, а проблема створення інститутів, які займаються фінансуванням інвестицій, є найбільш актуальною для сучасної України. Саме тому важливо запозичити світовий досвід вирішення проблем браку інвестицій у період економічної кризи через створення інвестиційних банків і втручання держави в інвестиційний процес.

Найбільш цікавим для сучасної української економіки в цьому контексті є аналіз ролі інвестиційних банків при виході з кризи в США в період 1929-33рр. Потреба в розгляді цього досвіду обумовлена тим, що, по-перше, це період гострої нестачі інвестиційних ресурсів, по-друге, саме до цього часу відноситься виділення інвестиційно-банківських інститутів у самостійний елемент фінансового ринку.

Безперечно, мова йде не про сліпе копіювання досвіду США у вирішенні поставленої вище проблеми, - оскільки кожна держава переживає кризові ситуації по-різному й знаходить властиві тільки їй шляхи вирішення проблеми в силу певних політичних, економічних, соціальних й ментальних особливостей, - а лише про його ретельне вивчення, щоби знайти те, що може бути застосоване в нашій країні на даному етапі економічних реформ.

Важливо також не забувати й про відмінності в економічній ситуації сьогоднішньої України і США періоду великої депресії, що полягають у:

різних причинах кризи;

неоднакових масштабах інвестиційного спаду;

різній поведінці цін;

різному рівні розвитку фондового ринку.

Велика депресія була найсильнішим спадом в минулому сторіччі і чи не найтяжчим за всю історію існування США. І хоча найбільше виявлення цієї депресії як за інтенсивністю, так і за тривалістю спостерігається в США, цей спад можна визнати найбільш масштабною і важкою кризою міжнародного характеру. Щоб давати таку серйозну оцінку, варто розглянути зміни економічної ситуації, які були характерні для США періоду 1929-33рр.

Перш за все, цей час відзначався падінням виробництва. Чистий національний продукт США в поточних цінах упав більше ніж на половину, чистий національний продукт у постійних цінах упав більше ніж на 1/3. промислова криза переплелась із аграрною. Ціни на сільськогосподарські продукти знизились на 58%, а понад 40% фермерських доходів ішли на погашення заборгованості і податки.

Із посиленням рівня економічного спаду співпав крах на ринку цінних паперів, який потягнув за собою зменшення бажання як населення, так і підприємців тратити свої заощадження.

Криза, що розрослась на фондовій біржі, поклала кінець спекуляціям із цінними паперами, вартість яких різко понизилась. Пошуки виходу із ситуації, що склалася, звернули увагу громадськості на взаємозв’язок і взаємовплив комерційних та інвестиційних банків (індустрії цінних паперів). Багато банків, які приймали вклади до запитання, дозволили собі велику частину своїх активів зв’язати прямо або опосередковано із капітальними вкладами, внаслідок чого громадська довіра до банків була підірвана.

Оскільки загальний економічний стан погіршився, посилився тиск на всю банківську систему. Загальний обсяг банківських кредитів і інвестицій різко скоротився, як і доходи е клієнтів банків. Рівень банківських банкрутств обраховувався тисячами. Найбільш драматичним було банкрутство Банку США із вкладами на 200 млн. дол.

Ставки процента чітко показували вплив банківської кризи. Обидві ставки – довготермінова і короткотермінова – знижувались. Одночасно виникла велика різниця в доходах по низькосортних акціонерних облігаціях і по облігаціях уряду. Доходи по акціонерних облігаціях різко зросли, а по урядових – продовжували падати. Причина була очевидною: в пошуках ліквідності банкам довелося позбутися від низькосортних облігацій.

Ситуація ускладнювалася тим, що в країні паралельно проходили значні політичні зміни, які не дозволяли урядові повністю сконцентруватися на економічних проблемах. Однак усі заходи щодо покращення ситуації в банківській сфері можна розділити на три етапи:

банківські реформи, які проводились адміністрацією Гувера;

прийняття надзвичайних банківських законів на початку правління Рузвельта;

«новий курс» Рузвельта.

На першому етапі Федеральна резервна система почала проводити політику побічного тиску на банки, щоб стабілізувати економічну ситуацію. Вона продовжувала проводити кредитну політику, спрямовану на умови «легкого» кредиту. Федеральні резервні банки знижували процентні ставки і ціну купівля векселів й проводили додаткові торги на відкритому ринку з продажу урядових цінних паперів.

У зв’язку з різким скороченням банківських кредитів й інвестицій було створено Національну кредитну корпорацію, що привело до тимчасового скорочення кількості банківських банкрутств. Ще одним кроком у вирішенні кредитної проблеми було створення Реконструктивної фінансової корпорації – потужної організації з достатньою кількістю ресурсів для того, щоб покращити стан із банківськими кредитами. Дана корпорація створювалася не для надання допомоги великому бізнесу і в6еликим банкам, оскільки вони могли самі про себе подбати, а для підтримки невеликих банків і фінансових інститутів, а також для надання їм ресурсів для сприяння малому бізнесові.

Наступним заходом для покращення кредитної ситуації було прийняття закону про лібералізацію процентної ставки. Він мав показати громадськості, що гроші стали у вільному доступі і що банківський кредит більш доступний. Цей закон відомий як закон Гласса-Стігалла від 1932 року. В 1932 році політика «легких» грошей з боку Федеральної резервної системи помогла банкам – членам задовольнити попит на готівку. Федеральна резервна система розпочала активне залучення до спільних дій банкірів і