РЕФЕРАТ

На тему:

Правовий статус банків та фінансово-кредитних установ в Україні

ПЛАН

Загальна характеристика банківської системи України.

Структура Національного банку України.

Функції та повноваження Ради Національного банку України.

Взаємовідносини Національного банку України з органами державної влади.

Правовий статус комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ.

1. Загальна характеристика банківської системи України

Сучасна банківська система в Україні склалася в результаті політичних та соціально-економічних перетворень, запроваджен-ня товарно-грошових відносин у багатоукладній економіці, по-долання монополії державних фінансів та створення законодав-чих можливостей існування банків різної форми власності.

Банківську систему в Україні юридична наука визначає як внутрішньо організовану, взаємопов'язану, об'єднану загальною метою сукупність банківських та фінансово-кредитних установ, що утворені і діють на основі Конституції та законів України.

За за-гальним принципом структурної організації банківська система ви-никає тоді, коли поряд із звичайними банками з'являється неза-лежний центральний банк, який виконує функції управління цією системою. Варто при цьому зазначити, що термін “система” — грецького походження і означає ціле, яке складається з окремих частин. Стосовно управлінської діяльності в банківській сфері під “системою” слід розуміти “організаційну множину структурних елементів, які взаємопов'язані і виконують відповідні функції”. У системі всі елементи підпорядковані цілому, але кожен з них має своє призначення і відповідає переважно тільки за себе.

Система може мати більшою або меншою мірою складний ха-рактер. Банківська система є дворівневою. Це зумовлено тим, що кожній системі притаманне саморегулювання, тобто цілеспрямо-вані управлінські впливи на систему в цілому або усередині неї. У кожній системі існують підсистеми. У банківській системі їх дві — одна здійснює функції управління — Національний банк України (функціональні підрозділи, територіальні управління, Державна скарбниця і т. д.), друга — є об'єктом регулюючого впливу — комерційні банки. Така система визначається як саморегульована.

Тому система може одночасно виступати як суб'єкт і як об'єкт управління. Таким чином, під системою як об'єктом регулювання банківським правом і важливою категорією управління слід розуміти внутрішньо організовану сукупність відносно само-стійних, взаємодіючих складових частин (елементів), які виступа-ють як одне ціле і в межах якого здійснюються процеси управління.

У процесі становлення банківська система в Україні багато в чому сприйняла зарубіжний досвід організаційно-правового регу-лювання банківських відносин. Цікаво простежити процес форму-вання банківських систем у деяких західноєвропейських країнах.

У державах з розвинутою економікою еволюція банківської системи здійснювалась упродовж багатьох століть, а існуючі сьо-годні банки пройшли тривалий ринковий шлях випробувань різ-них кредитних систем.

У світовій практиці, як відомо, існують два типи банківських систем — централізована і вільна. У нинішніх умовах централізо-вана банківська система являє собою систему, в межах якої єди-ний банк має повну або часткову монополію на здійснення емі-сійної діяльності* , при цьому ступінь запровадження емісії дає йому можливість здійснювати регулюючу функцію центру у виз-наченні загального обсягу грошей і контроль за кредитами. Мо-нопольна емісійна діяльність є джерелом, з якого виникають функції контролю центрального банку за станом золотовалютних резервів та запасів у державі, збереження значної частки бан-ківських грошових ресурсів, що дає змогу регулювати загальну фінансово-кредитну ситуацію та забезпечувати стабільність на-ціональної грошової одиниці.

На відміну від централізованої вільна система банківського бізнесу передбачає існування таких законодавчих умов, за яких створення емісійних банків дозволяється на тих же підставах, що й фірм у будь-якій іншій сфері бізнесу, в межах, в яких ці бан-ки відповідають вимогам закону про комерційні компанії. За та-ких умов банки мають такі ж права і обов'язки, як і будь-який суб'єкт комерційної діяльності.

За характером взаємозв'язків бан-ківська система класифікується як дворівнева та однорівнева.

Однорівневій банківській системі притаманні переважно гори-зонтальні зв'язки між банками, універсалізація їх операцій і функцій. У межах цієї системи всі кредитні установи, в тому чис-лі центральний банк країни, знаходяться на одній ієрархічній сходинці, виконуючи аналогічні функції у кредитно-розрахунко-вому обслуговуванні клієнтів. Цей принцип побудови характер-ний головним чином для країн з нерозвинутою економікою, а також для країн з адміністративно-командними методами управ-ління народним господарством.

Слід мати на увазі, що дворівнева банківська система харак-теризується взаємовідносинами між банками як по вертикалі, так і по горизонталі. По вертикалі відповідно до законів складають-ся відносини підлеглості між центральним банком як керівним органом та низовими ланками — комерційними банками; по го-ризонталі відносини складаються за принципом рівного партнер-ства між будь-якими банками та фінансово-кредитними устано-вами. Розподіл адміністративних функцій і операцій, пов'язаних з обслуговуванням центральним банком грошового обігу, дає можливість врахувати інтереси двох категорій клієнтів — комер-ційних банків і урядових структур. При цьому у законах визна-чаються такі головні функції, як “банк банків” та управління ді-яльністю банківськими установами з метою регулювання та кон-тролю за функціонуванням ринку кредитно-фінансових послуг.

(Доречно наголосити на те, що Унікальною є банківська система США, де функції центрального банку виконує федеральна резервна система, яка складається з 12 федеральних резервних банків та ради керуючих і має численні функціональні органи: п'ять федеральних агентств та велику кількість різних комісій).

Формування банківської системи в Німеччині

Показово, що у XX ст. централізована банківська система ста-ла однією з обов'язкових умов досягнення найвищого ступеня економічного розвитку. Так, у Західній Німеччині у час післяво-єнного відродження була створена нова, дворівнева система цен-тральних банків. Зразком для неї була федеральна резервна систе-ма Сполучених Штатів Америки. До її складу входили юридично самостійні центральні банки земель, а також Банк німецьких зе-мель у Франкфурті-на-Майні, який створено 1948 р. З прийнят-тям закону про Національний федеральний банк (1957 р.) ліквідо-вано дворівневу систему. Замість неї створено один Німецький федеральний банк. Нри цьому