. В листопаді 1992 р. у безготівковий обіг було запровад-жено український карбованець, і Україна офіційно вийшла з гру-пи країн, які використовували рубль як законний платіжний засіб. У вересні 1993 р. Україна стала другою, після Росії, краї-ною СНД, яка приєдналася до міжнародної електронної системи банківських платежів СВІФТ (SWIFT). З січня 1994 р. Націо-нальний банк України запровадив національну платіжну систему з впровадженням системи електронних міжбанківських платежів, що дало змогу відмовитись від використання патерових платіжних документів.

Проблема достатності банківського законодавства

Аналізуючи правову регламентацію становлення банківської системи в Україні, не можна обійти проблеми достатності бан-ківського законодавства, яке формувалося практично за внутріш-німи ознаками регулювання банківських відносин. За цей час бу-ли внесені деякі важливі зміни до законів України “Про банки і банківську діяльність”, “Про заставу” та до Декрету Кабінету Мі-ністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”. Але повільний розвиток банківського законо-давства негативно відбився на банківській системі, яка реагува-ла збільшенням прострочених кредитів та звуженням кредитної діяльності.

І хоча в цих умовах центральний банк, маючи обмежений Верховною Радою України правовий статус, проводив жорстку грошово-кредитну політику за допомогою адміністративних і економічних важелів стосовно комерційних банків, вживав за-ходів щодо санації банківської системи, займався відкликанням ліцензій у банків, це суттєво не поліпшило ситуацію в сфері бан-ківської діяльності. Верховна Рада України спільно з Національ-ним банком намагались визначити стратегію розвитку законо-давчої основи банківської діяльності, приділяючи особливу ува-гу правовому статусу банків та кредитних установ. З цією метою у вересні 1994 р. було проведено першу науково-практичну кон-ференцію керівників банків та кредитних установ, які функціо-нували в Україні, і як результат була схвалена Концепція розвит-ку банківського законодавства. Зверталась увага передусім на те, що на той час залишалась невизначеною у правовому статусі си-стема банківського нагляду, не було і системи страхування ризи-ків кредитної діяльності, страхування банківських депозитів, не діяв механізм застави майна, про що свідчать численні колізії, які виникали при застосуванні законів і підзаконних актів.

Важливим стимулюючим фактором для визначення правово-го статусу банківської системи в Україні стала Конституція Украї-ни (прийнята ВРУ 28 червня 1996 р.) З її прийняттям вперше за всі роки існування незалеж-ної держави з'явилась модель законодавчих засад функціонуван-ня Національного банку, який є органом держави, що здійснює управління банківською системою. Конституційні принципи ство-рили організаційно-правові засади функціонування банківської систе-ми, яка включає дворівневу структуру банківських інститутів, умови їх функціонування, правові межі втручання (регулювання) держави у сферу банківської діяльності, її функціональну приро-ду та правовий статус національної грошової системи.

Згідно з Законом України “Про банки і банківську діяльність” та Законом України “Про Національний банк України” банківсь-ка система України схематично має такий вигляд (див. Схему1).

Таким чином, загальна характеристика сучасної банківської си-стеми показує, що банківська система в Україні — це внутрішньо організована, взаємозв'язана, об'єднана загальною метою та конс-титуційними принципами сукупність банківських та фінансово-кре-дитних установ, які відповідно до банківського законодавства здій-снюють банківську діяльність при постійному банківському нагляді з боку держави.

Необхідність єдності (взаємоорганізації) елементів банківської системи випливає з конституційних гарантій незалежності Націо-нального банку України та обов'язку всієї банківської системи за-безпечувати стабільність національної валюти — гривні. Існує за-кономірність — чим більш незалежний центральний банк держави тим нижчий рівень інфляції в країні.

Схема 1. Банківська система України

Саме тому відповідно до єв-ропейського законодавства зростає кількість країн, які визнача-ють якісно новий статус власних центральних банків. У 1997 р. уряд Великобританії прийняв рішення щодо організаційного ві-докремлення Банку Англії, який більше п'ятидесяти років був підпорядкований казначейству (міністерству фінансів). Отже, важливо за системним підходом насамперед розглянути правовий статус Національного банку України, в якому знайшов відобра-ження, про що зазначалося вище, світовий досвід статутного банківського права. Передусім слід привернути увагу до консти-туційної моделі Закону України “Про Національний банк Украї-ни”.

Він сприйняв п'ять концептуальних позицій щодо самостій-ного статусу центрального банку серед інших органів держави:

1. Програма грошової політики на поточний рік, а також на пер-спективу розробляється і приймається спеціально створеним колегіальним органом — Радою Національного банку залеж-но від стану економіки, цін та грошово-кредитного ринку країни. Центральний банк зобов'язаний доводити цю програ-му до відома уряду та парламенту, але виключно як інформа-ційний матеріал.

2. Усі рішення, які стосуються обсягів кредитної емісії, відсот-кової ставки та поточного валютного курсу, приймаються ви-ключно органами банку.

3. Керівництво центрального банку (його голова, колегіальний орган), призначені на новий строк, не може бути достроково увільнено парламентом або Президентом з посад (за винятком визначених законом випадків, таких як довготривала хвороба або засудження за злочин). Що стосується колегіального ор-гану, який визначає політику в сфері фінансів та кредиту, то він є частиною системи Національного банку, його вищим ке-рівним органом, а не своєрідним наглядовим органом.

4. Від членів керівництва центрального банку вимагається про-фесіоналізм та політична нейтральність. Не можна суміщати посади в центральному банку з посадами в будь-яких інших органах влади, займатися партійною або профспілковою ді-яльністю. Неприпустимим є делегування членів уряду, пред-ставників органів виконавчої влади до колективних органів управління центральним банком.

5. Національний банк не можна примусити і він, власне, не має права давати кредити уряду і купувати цінні державні папери на первинному ринку.

Схематично функціональне призначення Національного бан-ку як головної банківської інституції має такий вигляд.

Схими