Схема 3. Центральний банк (інституційиий підхід)

Як видно з наведених схем (схеми 2, 3), функціональна ха-рактеристика є важливою складовою правового статусу Цент-рального банку як будь-якого суб'єкта права і включає в себе на-бір елементів, що є системною сукупністю. Відповідно до теорії права правовий статус включає також передбачену нормами пра-ва спеціальну правоздатність суб'єкта права у питаннях відання, а також його повноваження, що, враховуючи публічні функції Національного банку, якраз і становлять його компетенцію.

Як суб'єкт права Національний банк, реалізуючи свою спеці-альну правоздатність, для здійснення покладених на нього обо-в'язків вступає в різні правовідносини. Тут він є вже не просто суб'єктом права, а й суб'єктом конкретних правовідносин. Ці правовідносини виникають, змінюються і припиняються залеж-но від конкретних юридичних фактів. Відповідно змінюється і загальний обсяг прав і обов'язків, але постійним залишається правовий статус центрального банку.

Правовий статус Національного банку України

Правовий статус Національного банку відповідно до Закону України “Про Національний банк України” має комплексний ха-рактер, що притаманно статусу органів держави. Він складається з конституційної правосуб'єктності та галузевих статусів (адміні-стративно-правовий, цивільно-правовий). Насамперед статус центрального банку закріплюється ст. 99, 100 Конституції Украї-ни, які визначили його місце серед інших органів держави, по-клавши на нього основну функцію—забезпечення стабільності грошової одиниці. Крім того, спеціальну юрисдикцію централь-ного банку врегульовано Законом України “Про банки і бан-ківську діяльність”, Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” та інши-ми законодавчими актами.

Національний банк України як суб'єкт цивільно-правових відносин

Оскільки Національний банк є юридичною особою (п. 1 ст. 1 Закону “Про Національний банк України”), він виступає як су-б'єкт цивільно-правових відносин. Водночас для виконання публічних функцій він наділений владними розпорядчими повноваженнями, що не властиво цивільному праву. Це відображено у визначенні центрального банку як особливого центрального органу державного управління (частина перша ст. 2 Закону).

Це свідчить про те, що правовідносини між Національним бан-ком і комерційними банками в більшості випадків будуються на принципах влади і підпорядкування, що обумовлено його компе-тенцією здійснювати банківське регулювання та банківський на-гляд (частина друга ст. 55 та ст. 61 Закону). У цих правовідноси-нах немає рівності сторін. Банк видає та відкликає ліцензії на здійснення банківських операцій, здійснює свої наглядові функції. Правовою основою діяльності Національного банку є як приват-не, так і публічне право. Це обумовлює і природу нормативно-пра-вових актів, що видаються центральним банком на основі делего-ваного державною права, оскільки такою є суть “банку банків”.

Національний банк України як особливий центральний орган державного управління

Звернемо увагу на визначене у Законі юридичне поняття На-ціонального банку України як особливого центрального органу державного управління, що одразу виключає його з системи ор-ганів державної виконавчої влади. Правова характеристика орга-ну управління виступає універсальною категорією для виділення спеціальної правосуб'єктності Національного банку в банківсь-кій системі.

Адміністративне право визначає компетенцію як сукупність прав і обов'язків, які належать до владно-організаційної діяль-ності органів державного управління. Але адміністративно-пра-вовий підхід не можна застосувати до характеристики централь-ного банку, правовий статус якого має подвійну природу. Банк об'єднує у своїй діяльності організаційні управлінські елементи з елементами майновими. Слід підкреслити, що до компетенції центрального банку відносять права та обов'язки не тільки уп-равлінського характеру, а й ті, що пов'язані зі здійсненням гос-подарської діяльності. Тобто поняття “орган державного управ-ління” стосовно банку в господарській сфері включає одні озна-ки, а у сфері адміністративно-правових відносин — інші.

За основу законодавчого визначення елементів статусу Націо-нального банку було взято практику його фактичного впливу на економічне життя України. У Концепції адміністративної рефор-ми в Україні, яка розроблена Державною комісією з проведення в Україні адміністративної реформи, теоретично пропонувалась інша модель центрального банку з визначенням його як допо-міжного уряду центрального органу виконавчої влади із спеціаль-ним статусом* Концепція адміністративної реформи в Україні знайшла втілення у комплексному документі, схваленому Указом Президента України за № 810 від 27 липня 1998 р.

Однак вищий законодавчий орган не сприйняв такого підходу і не погодився віднести Національний банк за юридичними ознаками до органів виконавчої влади. Національ-ний банк не може входити до системи органів, яку очолює Кабі-нет Міністрів України, і, таким чином, підпорядковуватись йому. Згідно зі ст. 51 Закону “Про Національний банк України” Націо-нальний банк підзвітний Президентові України та Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень.

Статус голови центрального банку, його залежність виключно від вимог закону

Потрібно зазначити, що призначення згідно зі ст. 85 Консти-туції Голови Національного банку України Верховною Радою за поданням Президента України підкреслює особливий статус На-ціонального банку, оскільки Конституція регламентує зазначе-ний порядок зайняття посади лише для Прем'єр-міністра, керів-ників судової влади, Генерального прокурора України та голови центрального банку.

Схиляючись до думки, що голова банку поєднує риси політичного діяча та професійного фінансиста-банкіра, найбільш переконливою може бути позиція, зокрема, В. Ющенка, який аргументує залежність голови банку виключно від вимог закону. Це дає змогу, за визначенням народного де-путата України П. Порошенка та професора А. Селіванова, На-ціональному банку, хоча і бути безпосередньо юридичною осо-бою публічного права, але голові банку залишатися незалежним від будь-якого впливу з боку органів державної влади.

Згідно зі ст. 19 закону Голова Національного банку керує ді-яльністю банку, діє від імені банку і представляє його інтереси без доручення у відносинах з органами державної влади і управ-ління, з банками, фінансовими та кредитними установами, між-народними організаціями, іншими установами і організаціями. Він також головує на засіданнях Правління Національного бан-ку, підписує протоколи, постанови Правління