Отже, правовий статус вищої посадової особи в системі бан-ків дозволяє Голові Національного банку виступати об'єднуючою основою управління центральним банком держави і забезпечува-ти послідовність формування та реалізації грошово-кредитної політики. Для цього, на нашу думку, голова банку має обиратися згідно зі ст. 12 зазначеного Закону «ехз о//ісіо» головою Ради Націо-нального банку, що усуватиме серйозні суперечності між Радою та Правлінням Національного банку.

Реалізація саме такої моделі поєднання функцій та повнова-жень Головою Національного банку зі статусом Голови Ради Національного банку дасть змогу залишити дію частини третьої ст. 19 Закону як виняток у відносинах Ради Національного бан-ку з Національним банком, у питаннях віднесених до її відання.

Рада Національного банку України — його вищий орган управління

Особливість правового статусу Національного банку України пов'язана з існуванням згідно зі ст. 8-13 Закону України “Про Національний банк України” вищого органу управління Національ-ним банком — Ради Національного банку. Цей орган належить до конституційних органів у системі Національного банку. Закон визначає збалансований між суб'єктами Ради порядок формуван-ня (Верховною Радою України і Президентом України) 14 осіб персонального складу Ради Національного банку. Але Закон доз-воляє звільняти їх не раніше ніж через один рік з дня призна-чення при визначеному терміні їх повноважень сім років, крім Голови Національного банку, який призначається на строк здій-снення його повноважень — п'ять років.

Ідея створення такого органу, як Рада Національного бан-ку — не нова. У Німеччині існує аналогічна за функціями Рада центральних банків, у Японії — комітет визначення політики (монетарної), в Австрії — Рада директорів, у США — Рада керу-ючих. Є подібні органи в центральних банках і інших країн. Від-різняються вони між собою складом та порядком формування, обсягом функцій та повноважень, проте характерними для усіх є принципи функціонування, згідно із якими зазначені утворення визначають лише основні, глобальні питання діяльності цент-ральних банків, не втручаючись у їхню оперативну діяльність.

Повноваження Ради Національного банку України

До повноважень Ради Національного банку ст. 9 Закону відно-сить розроблення Основних засад грошово-кредитної політики України відповідно до загальнодержавної програми економічно-го та соціального розвитку. Основні засади вносяться до 15 ве-ресня для інформування на розгляд Верховної Ради України і на-далі стають об'єктом контролю за їх виконанням з боку Ради На-ціонального банку. До її важливих повноважень Закон відносить аналітичну діяльність щодо впливу грошово-кредитної політики на стан соціально-економічного розвитку України, внесення пропозицій Правлінню Національного банку, затвердження ко-шторису доходів та витрат Національного банку. Здатність виконувати функції вищого органу управління Національного банку обумовлена повноваженнями Ради застосовувати відкладальне вето щодо окремих рішень Правління Національного банку, пра-вом затвердження рішень Правління про участь у міжнародних фінансових організаціях, правом брати участь у засіданнях Прав-ління з правом дорадчого голосу тощо. Проведення засідань Ра-ди Національного банку не рідше одного разу на квартал, поря-док прийняття рішень та контроль за їх виконанням визначаєть-ся регламентом, який затверджується Радою.

Таким чином, можна зробити висновок, що Рада Національ-ного банку — це орган з особливими функціями та повноваженнями, що охоплюють весь цикл стратегічно-наглядової функції держави — від розроблення Основних засад грошово-кредитної політики до контролю за проведенням цієї політики центральним банком дер-жави в діяльності органів державної виконавчої влади та місце-вого самоврядування та всієї банківської системи в Україні.

Водночас юридичну сутність Ради Національного банку Украї-ни не можна зводити до її головних завдань — розроблення Ос-новних засад грошово-кредитної політики та здійснення контро-лю за її проведенням. Законом “Про Національний банк України” на неї покладаються також певні управлінські функції, оскільки Закон визнає Раду вищим органом управління і це знаходить про-яв у погодженні призначення та звільнення членів Правління На-ціонального банку, затвердженні бухгалтерського балансу банку, встановленні форми оплати праці його працівників, затвердженні кошторису доходів і витрат банку тощо.

Отже, правовий статус дає цілісне уявлення про те, що Рада Національного банку України є особливим політико-фінансовим органом змішаної правової природи, який можна вважати аналі-тичним центром всієї фінансово-економічної системи держави.

Правління — керівний орган Національного банку України

Іншим керівним органом Національного банку є його Правління. До його повноважень Законом віднесено забезпечення реалізації грошово-кредитної політики через відповідні монетарні важелі, управління діяльністю центрального банку, організація виконан-ня інших його функцій. Правління очолює Годова Національно-го банку України, який разом з Радою Національного банку виз-начає кількість та персональний склад Правління, з наступним затвердженням його Радою Національного банку.

Принциповим положенням, яке досить конкретно висвітлює правовий статус Правління Національного банку, є здатність ви-конувати адміністративні функції в повному обсязі і приймати рішення щодо економічних заходів та монетарних методів, необ-хідних для реалізації Основних засад грошово-кредитної політи-ки відповідно до рекомендацій Ради з цих питань та необхідності забезпечення стабільності і купівельної спроможності національ-ної валюти.

У ст. 15 Закону “Про Національний банк України” до повно-важень Правління віднесено також прийняття рішень про емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет, про зміну відсоткових ставок Національного банку, про встановлення еко-номічних нормативів для банків та фінансово-кредитних установ, про розмір та порядок формування обов'язкових резервів для банків та фінансово-кредитних установ, про встановлення