частиною другою ст. 22 Закону “Про На-ціональний банк України” центральний апарат, філії (територі-альні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські на-вчальні заклади, зокрема, Банківська академія по перепідготовці банківських працівників та інші структурні одиниці і підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку.
Таким чином, організаційна структура Національного банку являє собою складний організм, що забезпечує ефективне вико-нання покладених на нього завдань. Центральний апарат відпо-відно до ст. 10 зазначеного Закону забезпечує організаційно-тех-нічне обслуговування Ради Національного банку та Правління, але Закон забороняє втручатися в його оперативну діяльність, а також впливати на кадровий персонал Національного банку.
Про місце і роль центральних банків, особливості їх побудо-ви в кожній країні можна скласти уявлення з порівняння їх ор-ганізаційних структур. Для прикладу наведемо структури Націо-нального банку України та Банку Португалії (схеми 4, 5).
3. Функції Національного банку України
Розглянувши місце та роль Національного банку України як центру дворівневої банківської системи з врахуванням особли-востей побудови його організаційної структури, більш зрозумі-лим буде з'ясування покладених на банк функцій та повнова-жень. Для цього спочатку зупинимося на функціях, оскільки во-ни відбивають цільове утворення банку держави, який потрібен усьому суспільству. Функції центрального банку поділяються згід-но з Законом України “Про Національний банк України” на:
а) основну (ст. 6) та
б) інші функції (ст. 7).
Основна функція від-биває конституційне призначення Національного банку, який зобов'язаний забезпечити стабільність грошової одиниці Украї-ни. Досягнення цієї мети передбачає сприяння стабільності всієї банківської системи, а також обумовлює відповідно до правово-го статусу Національного банку дотримання цінової стабільності у державі.
“Але є ще дві важливі (функції сучасного центрального бан-ку, які тісно пов'язані з грошово-кредитною політикою і склада-ють єдине ціле, — стверджує Е. Джералд Корріган — президент Федерального резервного банку Нью-Йорка. — Це широкий на-гляд за фінансовою системою та за окремими аспектами діяль-ності платіжних систем”. По суті, така думка відповідає не-обхідному статусу Національного банку, який функціонально по-винен представляти державу у фінансово-кредитній сфері.
Схема 4. Структура Національного банку України
Що стосується центрального банку України, то інші його функції закріплені у Законі “Про Національний банк України” та в інших нормах банківського законодавства України. Зокре-ма, це такі функції (за названим Законом):
- визначення та проведення грошово-кредитної політики, узго-дженої з її Основними засадами;
- регулятивна функція (встановлення правил проведення бан-ківських операцій, бухгалтерського обліку, визначення систе-ми порядку і форм платежів, проведення банківського та ва-лютного регулювання та інше);
монопольне здійснення емісії грошей та організація їх обігу;
реєстраційно-наглядова функція;
зовнішньоекономічна функція;
- методологічна та методична функція у сферах банківської ста-тистичної інформації та статистики платіжного
балансу, роз-витку сучасних банківських технологій тощо;
- банківське обслуговування;
- функція кредитора останньої інстанції для комерційних бан-ків, яка забезпечує отримання рефінансування у разі вичер-пання інших можливостей рефінансування;
- накопичення та зберігання золотовалютних резервів та валют-них цінностей;
- сприяння кадровому забезпеченню банківської системи.
До інших функцій Національного банку можна віднести, на-приклад, здійснення емісії приватизаційних паперів (ст. 8 Зако-ну “Про банки і банківську діяльність”).
Крім того, функції Національного банку можуть поділятись на внутрішні та зовнішні, що здійснюються як у межах України, так і поза ними у разі представлення інтересів держави та Національ-ною банку у відносинах з центральними банками інших країн, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними орга-нізаціями, де міждержавне співробітництво передбачено на рівні центральних банків. Слід підкреслити, що Закон обмежує функції Національного банку, оскільки він не може конкурувати з комер-ційними банками, які є його клієнтами (“банк банків”).
Схема 5. Функції Національного банку України
Функції Національного банку України (схема 5) схожі з функ-ціями зарубіжних центральних банків. Це пояснюється тим, що головні державні банки несуть здебільшого однакове функціо-нальне навантаження, захищаючи державні інтереси. При цьому всі структурні підрозділи центральних банків, здійснюючи по-кладені на них функції, забезпечують реалізацію загальних функ-ціональних завдань цього органу.
Повноваження Національного банку України та його вищого і керівного органів — Ради та Правління
Але функціям будь-якого органу державного управління при-таманні завжди визначені законодавчими актами повноваження. Відповідно до закону, який визначає статус Національного бан-ку України, вони за формою впливу можуть бути адміністратив-но-правовими, цивільно-правовими, організаційно-регулюючи-ми (операційними). Повноваження центрального банку мають в основному економічну спрямованість, оскільки застосування на-даних законом Національному банку прав безпосередньо обумовлено економічними інтересами і змінюють, встановлюють або припиняють економічні відносини між сторонами у грошо-во-кредитній сфері.
Повноваження, визначені законом для Національного банку України, поділяються за суб'єктами їх застосування. У ст. 9 За-кону “Про Національний банк України” закріплені повноважен-ня Ради Національного банку, а за ст. 15 для виконання покладе-них функцій Правління Національного банку має застосовувати властиві йому повноваження щодо керівництва Національним банком. Формою реалізації повноважень для Ради Національно-го банку є рекомендації або рішення щодо конкретних цілеспря-мованих дій, пов'язаних з питаннями її відання (наприклад, фор-ми оплати праці працівників Національного банку, кошторис до-ходів та витрат банку, зміна розміру статутного капіталу та інше).
Особливою формою реалізації статусу вищого органу управління Національного банку є право застосування Радою Національно-го банку відкладального вето щодо окремих рішень Правління Національного банку з питань, віднесених до її компетенції. При цьому Закон передбачає збалансований механізм прийняття або відхилення вето Ради Національного банку. Слід зазначити, що повноваження Ради не поширюються безпосередньо на Голову Національного банку, якщо він не обраний одночасно Головою Ради Національного банку. Голова Національного банку здійснює власні повноваження, закріплені у ст. 19 цього Закону, несе пер-сональну відповідальність за діяльність Національного банку України і тому за обсягом наданих повноважень він є
