Виключні повноваження Правління Національного банку України

Але згідно з ст. 15 цього Закону Правління Національного бан-ку України наділено виключними повноваженнями, які реалізують-ся у формі прийняття рішень, визначення структури Національ-ного банку, затвердження положень та статутів його підрозділів, підприємств і організацій, встановлення порядку в сферах здій-снення банківських операцій тощо. Найважливішим юридичним засобом здійснення регулятивної функції Національного банку України слід вважати повноваження щодо прийняття Правлінням нормативних актів Національного банку України.

Нормотворчі повноваження центрального банку держави

Саме нормотворчість дає змогу піднести рішення Національ-ного банку як органу держави до загальнообов'язкових правил поведінки шляхом їх закріплення в підзаконних нормативно-правових актах центрального банку, що прийняті відповідно до законодавства України. Нормотворчі повноваження Національ-ного банку слід розуміти як закріплені у законі повноваження щодо реалізації завдань і функцій центрального банку держави і спрямовані на конкретизацію законів, указів Президента Украї-ни, постанов уряду, видання самостійних нормативно-правових актів у галузях, не врегульованих законом. Нормативні акти за загальним визначенням їх правової природи встановлюють правові норми (правила поведінки), що є обов'язковими для невиз-наченого кола осіб, розраховані на неодноразове застосування і діючі незалежно від виникнення чи припинення конкретних правовідносин, що передбачені відповідним актом. Наприклад, виключно нормативними актами Національного банку реалізу-ються ного повноваження щодо організації готівкового грошово-го обігу, що передбачено ст. 33 Закону.

У результаті нормотворчої діяльності загальні положення, що встановлюються Національним банком у процесі банківського ре-гулювання та банківського нагляду, одержують статус юридичних норм, дія яких поширюється як на органи державної влади та місцевого самоврядування, так і на юридичних осіб незалежно від форми власності, а також на громадян. У ст. 56 Закону на відміну від органів державної виконавчої влади (міністерств, відомств) прямо зазначена форма правових актів, що видаються Національ-ним банком, — постанови Правління, інструкції, положення, правила, що також затверджуються постановами Правління.

З особливостями центральних банків деяких держав світу та їх органів управління, за методикою Німецького (федерального банку, можна ознайомитись, розглянувши порівняльну таблицю (див. таблицю).

Наведемо один з типових прикладів застосування норматив-них актів при здійсненні Національним банком повноважень, закріплених у п. 5 ст. 25 “Засоби та методи грошово-кредитної політики” Закону “Про Національний банк України”.

Правовий режим випуску та обігу облігацій внутрішньої дер-жавної позики України встановлюється відповідно до законів України “Про цінні папери та фондову біржу”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” та визначається конкретними постановами Кабінету Міністрів України. Але ці законодавчі акти мають загальний правовий характер, а їх нор-ми є матеріальними за змістом.

Документи, що регламентують функціонування ринку державних цінних паперів

Застосовуючи надані регулюючі повноваження, на підставі зазначених законодавчих актів, а також Закону України “Про банки і банківську діяльність” постановою Правління Національ-ного банку за № 15 від 21 січня 1996 р. було затверджено пакет документів, які регламентують функціонування ринку державних цінних паперів. Це такі документи, як:—

Положення про функціонування ринку облігацій внутрішньої державної позики;—

Положення про проведення аукціону з розміщення облігацій внутрішньої державної позики;—

Положення про порядок бухгалтерського і депозитарного об-ліку, розміщення, обігу, сплати відсотків та погашення облі-гацій внутрішньої державної позики в банківських установах.

Отже, нормативні акти Національного банку наочно свідчать про те, що їх мета - застосування правових механізмів, необхід-них для реалізації норм законів. У такому разі норми матеріального банківського законодавства забезпечуються процедурно-процесуальними загальнообов'язковими правилами (процесуаль-ним порядком) і це створює у сукупності компонентів необхідну правову основу для правовідносин, які виникають між суб'єкта-ми конкретної фінансової, фондової або банківської сфери.

Таким чином, розглянувши повноваження та форму їх ре-алізації як важливу складову правового статусу Національного банку України, визначену законодавством, наочно постає харак-теристика з позицій статутного права керівних органів — Ради та Правління Національного банку. При цьому не важко помітити, що центральний банк наділено необхідною виконавчо-розпоряд-чою владою для проведення узгодженої з Кабінетом Міністрів України економічної та грошово-кредитної політики в країні.

Слід звернути увагу на ще один суттєвий аспект правового статусу системи Національного банку, яка є першим рівнем бан-ківської системи. Йдеться про те, що в результаті п'ятирічної підготовки Конституції України та Закону України “Про Націо-нальний банк України” центральний банк отримав статус, який повністю відповідає міжнародним стандартам щодо його місця та ролі у державі.

Важливим досягненням у гармонізації законодав-ства є дотримання принципу, що ні Європейський центральний банк, ні цен-тральні банки країн-учасниць не можуть одержувати вказівки від уряду чи будь-яких інших владних структур. Аналогічна норма є і в ст. 7 статуту Європейського центрального банку, і в законах системи центральних банків Європи, зокрема в Україні.

До цього додамо, що Конституція України, заклавши цей принцип, стала взірцем для законодавства про банки європейсь-ких країн. Національному банку України ст. 93 Конституції України надано право законодавчої ініціативи нарівні з Кабіне-том Міністрів України. Це означає, що Національний банк України має право офіційно вносити до Верховної Ради України пропозиції щодо прийняття законів, змін до законів або їх ска-сування. З цього видно, що Національний банк за системним підходом до вивчення його правового статусу можна охарактери-зувати як повноцінний, спеціальної компетенції, незалежний у досягненні поставленої мети орган держави.

Але які взаємовідносини відповідно до зазначеного Закону складаються у Національного банку з Кабінетом Міністрів Украї-ни, Верховною Радою України та Президентом України? Чи можна вважати незалежність центрального банку абсолютною?

Питання незалежності центрального банку є досить склад-ним.