залучення грошових вкладів фізичних та юридичних осіб;—

розміщення грошових ресурсів від свого імені і за свій раху-нок на умовах їх повернення, плати за користування, строковості;—

відкриття та ведення банківських рахунків фізичних та юри-дичних осіб;—

випуск, купівлю, продаж та зберігання платіжних документів та цінних паперів;—

залучення та розміщення дорогоцінних металів, каміння та виробів з них у вклади, здійснення з ними цивільно-право-вих угод;—

придбання та продаж готівкової іноземної валюти, а також проведення інших операцій та укладення угод у межах ком-петенції, наданої законодавчими актами України.

Банківські операції включають не тільки юридичне обумовле-ні дії, про що вже говорилось при розгляді предмета банківсько-го права, а й ряд фактичних дій бухгалтерського оформлення угод.

Класифікація банківських операцій

Класифікацію банківських операцій, пов'язаних із правовим статусом кредитних установ, запропонував М. М. Агарков, який звів їх до:

Інші операції, які здійснюють банки, поділяють на пасивні та активні. Розглядаючи сутність поняття “банк”, з'ясуємо, у чому полягають відмінності між цими операціями щодо банківських функцій.

Пасивними операціями щодо функцій банків на практиці вва-жаються всі види операцій щодо прийому вкладів, а також ви-пуск облігацій. Банк може створювати грошові ресурси, з якими він працює, також через отримання кредитів в інших банках. Взагалі характерною ознакою банківського обігу коштів є розпо-рядження головним чином не власними фінансовими ресурсами.

Стосовно функцій банку до активних операцій належать різ-номанітні угоди, які забезпечують клієнтові можливість отриман-ня необхідних йому кредитних ресурсів. При цьому юридичне поняття “фінансово-кредитні ресурси” означає кошти, якими відповідно до банківської угоди розпоряджається фізична чи юридична особа, якій вони надаються за певними умовами плат-ності і повернення у визначений термін. Фінансово-кредитні ре-сурси надаються клієнтові за кредитною угодою або купівлею у нього боргової вимоги до третьої особи, або до третіх осіб (облі-кова чи дисконтна операція). Законодавство дозволяє банку бра-ти на себе відповідальність за клієнта перед третьою особою (га-рантійний, акцептний кредит).

Банком можуть здійснюватись різноманітні платіжні операції, зокрема, оплата чеків, виконання переказів, отримання платежів за векселями та іншими документами тощо. Зазначені банківські операції не вичерпуються наведеним переліком. Банк може в ме-жах повноважень придбавати валютні і фондові цінності, здій-снювати прийом та зберігання цінних паперів тощо.

Наведені банківські операції становлять зміст діяль-ності банку, в цілому вони дають уявлення про банківську та фінансово-кредитну установу, яка за своєю правовою характери-стикою повинна мати спеціальну правоздатність. Вона закріпле-на у законодавстві та означає дотримання банком спеціальних правил, зокрема, його виключного права здійснювати банківські операції, в тому числі провадити ощадне зберігання запозичень. Будь-яким іншим підприємствам, господарським товариствам заборонено провадити зазначені операції, а кредитні установи зобов'язані отримати відповідну ліцензію.

Ознаки банку

Суттєві ознаки банку:—

банк як юридична особа може бути державною установою або суб'єктом комерційної діяльності, спрямованої на отримання прибутку;—

комерційний банк створюється у формі господарського това-риства або акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;—

це кредитна установа, яка по суті створюється для здійснен-ня банківських операцій;—

банк зобов'язаний мати статутний фонд (капітал), який ре-зервується за рахунок власних коштів акціонерів на корес-пондентських рахунках у Національному банку України і відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 1 лютого 1996 р. розмір статутного фонду на 31 березня кожного року має становити суму, еквівалентну не менш як 1 млн. екю за офіційним курсом грошової одиниці України;—

банк завжди є елементом банківської системи, що закріпле-но у Законах України “Про банки і банківську діяльність” та “Про Національний банк України”.

Таким чином, банк відрізняється від будь-яких інших інсти-туцій (суб'єктів) господарської діяльності саме своєю функціо-нальною природою (грошово-кредитними операціями банку). Важливо пам'ятати таке правило: намагаючись визначити харак-тер кредитної установи, потрібно з'ясувати, чи є в статутних до-кументах цієї установи слова “банк” або “небанківська кредитна установа” і чи зазначається його організаційно-правова форма.

4. Банк як об'єкт комунальної власності

Останнім часом стала популярною така юридична новела. Йдеться про створення та існування банку як об'єкта комуналь-ної власності територіальної громади, що передбачає Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. Відповідно до ст. 70 цього Закону “органи місцевого са-моврядування можуть у межах законодавства створювати кому-нальні банки та інші фінансово-кредитні установи”.

Вперше у законодавстві закріплено право створювати комунальні банки органам місцевого самоврядування. І це природний шлях поши-рення на територіальну економіку організаційно-правових форм у сфері банківської діяльності, в якій заінтересовані держава, ор-гани місцевого самоврядування, громадяни.

Це стало можливим завдяки вдосконаленню уповноважених суб'єктів кредитної сфери — банків, які можуть здійснювати будь-які види діяльності, що віднесені до їх компетенції. Але право мати офіційне найменування “банк” може належати ви-ключно господарському товариству або державній установі, які отримали ліцензію від Національного банку України на здій-снення банківських операцій. Найменування банку при його ре-єстрації завжди узгоджується з центральним банком України. Те ж саме стосується кредитної установи, яка утворюється з метою отримання депозитів чи інших надходжень коштів і забезпечен-ня кредитування за власний рахунок економіки, інвестування підприємництва, надання в борг, наприклад, кредитів спожива-чу, закладних кредитів тощо. У такому разі найменування банку або кредитної установи є правовим засобом його індивідуалізації як юридичної особи.

На найменування поширюються цивільно-правові норми, ос-кільки це пов'язано з правом на використання того чи іншого імені (ст. 27 Цивільного кодексу України). Будь-яке найменуван-ня банку може використовуватися у товарному знаку, що свід-чить про певні види послуг, які ним надаються. У будь-якому ра-зі фіксацію всіх реквізитів