Правові ознаки кредитної установи

Розглядаючи поняття “банк” варто виділити і правові ознаки фінансово-кредитної установи, яка може здійснювати будь-які ви-ди діяльності, включаючи банківську. Але фінансово-кредитна ус-танова не має спеціалізованого статусу як банк, оскільки характер її діяльності більш широкий, що відображається в її фірмовому найменуванні. Кредитна установа на відміну від банку має право здійснювати кредитні операції виключно за рахунок власних кош-тів (статутного капіталу) і не має права використовувати для цьо-го залучені кошти. Кредитна установа може бути наділена правом управління цінними паперами, здійснювати на підставі ліцензії і за рахунок клієнтури клірингові (розрахункові) операції, але вона не займається прямими банківськими операціями. Таким чином, кредитна установа більше схожа на “фінансове підприємство”, яке працює під контролем Національного банку України.

Вимоги до існування банків та кредитних установ повинні відповідати банківським стандартам, які розробляються Міжна-родною організацією із стандартизації (IS0), до якої на правах комітетів-членів входять аналогічні національні організації. Це важливо для того, щоб терміни “банк” та “кредитна установа” ро-зумілися однаково всіма учасниками внутрішніх і міжнародно-правових відносин незалежно від того, де вони знаходяться і за яким національним законодавством створені і функціонують.

5. Банківські стандарти ISO

За європейськими стандартами кредитними установами вважа-ються:—

банки;

Основні види фінансових компаній

Крім того, міжнародна банківська класифікація виділяє ос-новні види фінансових компаній:

Виходячи із змісту поняття “банк” та “кредитна установа”, важливо назвати види банківської діяльності, які відповідно до Єдиної банківської ліцензії, що існує як стандарт у європейській банківській системі, могли б бути дозволеними з метою розши-рення фінансових послуг в Україні. Міжнародно-правові норми, зокрема Друга координаційна банківська директива (норма Євро-пейського Союзу), зумовлюють такі види банківської діяльності:

— прийняття депозитів та інших сум, які виплачуються з гро-мадських фондів;

— надання в борг (кредитів споживачу, закладних кредитів, фак-торингу, фінансові та комерційні операції);

— фінансова оренда; — послуги по переведенню грошових сум;

— видача та управління платіжними засобами (наприклад, кре-дитні картки, дорожні чеки, банківські документи);

— гарантії та зобов'язання;

— торговельна діяльність за свій власний рахунок або за раху-нок замовників з допомогою:

а) грошових ринкових документів (чеків, рахунків та інших);

б) зовнішнього обміну;

в) фінансових ф'ючерсних операцій та опціонів;

г) обміну та документів відсоткових ставок;

д) цінних паперів, які можуть продаватись;

— надання банками та фінансово-кредитними установами по-слуг з таких питань:

а) консультації для підприємств щодо основної фінансово-економічної діяльності, виробничої стратегії та поради стосовно об'єднання та придбання підприємств;

б) маклерські та брокерські операції;

в) управління та консультації стосовно цінних паперів;

г) зберігання та управління цінними паперами;

д) кредитні довідкові послуги;

е) опікунські послуги.

Зазначені види банківської діяльності вважаються дозволени-ми, якщо вони підтверджуються відповідною ліцензією (дозвіль-не право) і компетентний орган (Національний банк України) впевнений, що кредитна установа відповідає встановленим зако-нодавством критеріям: щодо статутного капіталу, відповідності керівництва та банківського персоналу вимогам професійності (особливо голова правління та головний бухгалтер) тощо. Отже, сутність поняття “банк”, що відіграє особливу роль у забезпечен-ні обігу грошей, які є невід'ємним чинником суспільного життя, безпосередньо відображає банківська діяльність.

Банківська діяльність

Таким чином, банківська діяльність — це визначене законодав-чими актами України право банків та кредитних установ реалізу-вати статутні функції та повноваження, здійснювати банківські операції в інтересах юридичних та фізичних осіб, надавати їм на підставі отриманих ліцензій банківські послуги, а також здійсню-вати в межах наданої компетенції іншу дозволену діяльність від свого імені та за власний рахунок.

Банківська діяльність відповідно до основних цілей, завдань функцій та операцій може розглядатися як виключна, оскільки не може поєднуватись з іншими видами підприємницької діяльності, наприклад, торгівлею об'єктами нерухомості. Водночас не можна вважати банківську діяльність забороненою, якщо діяльність банку проводиться від імені, наприклад, товариства, про-мислово-фінансової групи, які створені за участю банку або кре-дитної установи. Це означає, що власне банк не може займати-ся торгівлею, але, створивши дочірню фірму, може реалізувати черезцю фірму закладне майно тощо.

Банківську діяльність можна розглядати з позицій внутріш-ньої та зовнішньої реалізації функцій та повноважень банку або кредитної установи. Наприклад, проведення ряду фактичних дій, які пов'язані з бухгалтерським оформленням угод, слід відноси-ти до внутрішньої банківської діяльності, оскільки це пов'язано з балансом банку. Але надання консультаційних та брокерських послуг, здійснення лізингових операцій означає проведення зов-нішньої банківської діяльності, яка має підтверджуватись прий-няттям угод з резидентами або нерезидентами.

Щоб з'ясувати роль банку (кредитної установи) як суб'єкта банківського права, необхідно звернути увагу на ще одне важли-ве поняття — “банківська справа”. Воно означає організацію внутрішньої банківської діяльності, яка забезпечується банківсь-кою управлінською структурою і банківським персоналом. Струк-тура внутрішніх підрозділів у кожному банку може бути організо-вана за окремою схемою забезпечення банківських операцій, які належать до виключної компетенції банку (кредитної установи).

За певними винятками розподіл функцій у більшості банків є ти-повим. Принципи розподілу робіт передбачають утворення таких підрозділів, як каси, каси іноземної валюти, відділу цінних паперів, кредитного відділу, відділу кореспонденції, юри-дичної групи (відділу) і бухгалтерії, а також інших відділів та допоміжних підрозділів. Наприклад, відділу служби безпеки, відділу оцінки та реалізації заставного майна, відділу вкладів фізичних осіб, господарського відділу куда входять підрозділи: транспортний, постачання, склад тощо, відділу кадрів, відділу внутрішнього аналізу та аудиту.

Практика структурної організації банків у зарубіжних країнах вже закладена в концепцію “Lean Bank” (організований банк), яку можна схематично подати так