процесів універсалізації діяльності їх (90% всіх банків належать до категорії універсальних, на які припадає понад 3/4 усіх банківських депозитів).
Нині зростає роль комерційних банків у наданні клієнтам економічної інформації: з розширенням діяльності клієнтів на міжнародному ринку збільшився обсяг послуг консультатив-ного характеру, включаючи складання фінансово-економічних звітів про стан справ у зацікавленій клієнта країні, пошук по-тенційних партнерів, надання інформації юридичного харак-теру тощо. Заслуговує на увагу досвід Німеччини, яка створи-ла поза мережею звичайних кореспондентських відносин філії та представництва банків (понад 60) — так зване “комплексне обслуговування” за кордоном.
До системи комерційних банків належать також:—
близько 350 приватних банків (кредитні банки), до яких входять три великих, регіональні та інші приватні банки, філії іноземних банків;—
приблизно 3 тис. кооперативних банків: народні банки, сільськогосподарські каси та їх центри;
понад 70 публічно-ощадних кас і земельних банків (жи-роцентралі);
спеціалізовані банки: іпотечні, споживчого кредиту, будівельні ощадні каси тощо.
Особливе місце в банківській системі Німеччини посідають спеціалізовані банки: іпотечні банки та інші кредитні установи надають позики під заставу нерухомості, банки спеціального призначення — позики з розстрочкою платежу, а кредитні кооперативи — позики для індивідуального житлового будівництва.
Належне функціонування кредитно-банківської системи Німеччини неможливе без чіткого регулювання і нагляду. Цю функцію виконують Німецький Федеральний банк і Федераль-не відомство нагляду за кредитною справою, яке здійснює дер-жавний нагляд за всіма кредитними установами. Федеральне відомство є самостійним федеральним верховним органом, який керує системою кредитних інститутів, видає ліцензії на банківську діяльність, встановлює обов’язкові вимоги для банківських установ, здійснює нагляд за додержанням банківського законодавства і має право вимагати від банків будь-яку інформацію, провадити ревізії, втручатися в опера-тивну діяльність та видавати розпорядження щодо негайного припинення операцій. У свою чергу, банки зобов’язані інфор-мувати Федеральне відомство про всі зміни щодо їх юридич-ного статусу, надавати місячні та річні баланси. Федеральне відомство підпорядковується вказівкам і службовому нагляду федерального міністра фінансів. Президент відомства призна-чається федеральним Президентом за пропозицією федераль-ного уряду.
Побудова німецької банківської системи та її функціону-вання забезпечують високу стабільність на підставі ефектив-ності диверсифікації і пов’язану з цим високу надійність вкладів у банках.
Франція. Для кредитно-банківської системи Франції харак-терна система державного регулювання банківської справи. Основні ланки включають:—
на верхньому рівні: Центральний банк Франції — Банк де Франс, Центральна кредитна рада. Комітет з банківської регламентації. Комітет з кредитних установ та Банківська комісія; —
на нижньому рівні: комерційні банки різних видів, у тому числі універсальні, народні банки, фінансові компанії, кооперативні кредитні установи, ощадні і страхові каси, това-риства взаємного кредиту, каси муніципального кредиту асоціації та союзи тощо (рис. 1).
До того ж французьке законодавство передбачає створення комерційних банків у таких формах: повне товариство; просте або акціонерне командитне товариство; акціонерне товарист-во з постійним капіталом.
Керівна роль у структурі органів управління кредитно-банківською системою Франції належить Центральному емісійному банку Франції — Банк де Франс. Відповідно до За-кону Франції “Про Статут Банку Франції” у редакції від 4 сер-пня 1993р. Банк де Франс є державним банком, який зобов’язаний визначати кредитно-грошову політику державні володіє винятковим правом кредитної та готівково-грошової емісії. До компетенції Банк де Франс належать: розробка і реалізація основних напрямів грошово-кредитної політики країни; емісія банкнот; забезпечення чіткої і надійної роботи платіжної системи, її безпеки, турбота про розвиток кредитно-банківської системи в цілому; забезпечення органів управління кредитної системи країни всім необхідним для виконання по-кладених на неї функцій. Аналіз компетенції Банк де Франс свідчить, що йому відведена роль виконавчого органу в сис-темі органів управління кредитними установами і по суті він опікує всю кредитно-банківську систему Франції.
Статус і організація Банк де Фране суттєво змінилися після налагодження європейського співробітництва в банківській сфері, створення Європейського центрального банку і гар-монізації французького банківського законодавства до норм Європейського Союзу. Центральна банківська установа Франції стала незалежною, а взаємовідносини з гілками влади чітко розмежовані. Банк де Франс (як і центральні банки провідних зарубіжних країн) посідає вузлове місце в організації фінансової системи, створює сприятливі умови для її функціонування, визначає грошово-кредитну політику в дер-жаві, забезпечує надійність банківського сектора.
Важливу роль в управлінні кредитною системою Франції відіграє Комітет з банківської регламентації, основним завдан-ням якого є розробка і прийняття нормативних актів з різних питань правового регулювання діяльності кредитних установ. Згідно із законодавством до завдань цього Комітету належать: визначення умов, за яких особа може стати акціонером банку; визначення процедури відкриття філії кредитних установ; встановлення мінімального розміру статутного капіталу; виз-начення умов участі банків у формуванні статутного капіталу інших підприємств; регламентація порядку здійснення банківських операцій, встановлення правил міжбанківської конкуренції, визначення умов організації банками спільних служб; розробка нормативних вимог, що мають на меті гаран-тування платоспроможності і ліквідності банків, належну структуру їх балансу; встановлення єдиних форм розрахунків, правил бухгалтерського обліку і звітності, а також правил нижнього рівня кредитно-банківської системи; розробка правил банківського кредитування.
Для виконання важливих функцій у сфері управління кредитно-банківською системою Франції створено Комітет з кре-дитних установ, до складу якого входять: міністр економіки і фінансів (або його представник), керуючий Банк де Франс, го-лова Банківської комісії (або його представник) і чотири члени, що призначаються міністром економіки і фінансів стро-ком на три роки із числа таких осіб: представника французької асоціації кредитних установ, представника профспілки служ-бовців кредитних установ і двох фахівців у сфері економіки і фінансів, відомих своєю компетентністю. Для виконання по-кладених на Комітет завдань за ним закріплюються такі повноваження: ліцензування банківської діяльності й окремих банківських операцій, реєстрація кредитних