Функціональна спеціалізація полягає в тому, що комерційні банки виконують переважно вузьке коло спеціалізованих операцій. Це, наприклад, інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні та інші банки. Функціональна спеціалізація принципово впливає на характер діяльності банку, визначає особливості формування активів і пасивів, а також специфіку роботи з клієнтурою. В Україні функціональна спеціалізація комерційних банків розвинута ще недостатньо. Тому поки що функціонує єдиний банк з інвестиційною спеціалізацією. Це Укрінбанк, який є первістком українських банків нового типу. Дуже актуальною є проблема створення інвестиційних, інноваційних, іпотечних банків [11, 531].

Відомими представниками банків з функціональною спеціалізацією є Ощадбанк, Ексімбанк. У пасиві Ощадбанку близько 90% – це кошти фізичних осіб, а активні операції в основному спрямовані на споживче кредитування. Ексімбанк обслуговує переважно зовнішньоекономічну діяльність клієнтів. Функціональна спеціалізація названих банків не заважає їм виконувати інші операції, притаманні універсальним банкам.

У системі комерційних банків відбувається процес залучення іноземного капіталу. Кількість банків, створених за участю іноземного капіталу на початок 2000 р., досягла 18% від загальної кількості діючих банків, з них майже третину становлять банки зі 100-процентним іноземним капіталом [11, 531].

1.3. Основні принципи функціонування комерційних банків

Першим системотвірним принципом діяльності комерційного банку е функціонування в межах наявних (реальних) ресурсів. Комерційний банк може здійснювати безготівкові сплати на користь інших банків, надавати іншим банкам кредити та отримувати гроші готівкою в межах залишків коштів на своїх кореспондентських рахунках. Можливості щодо самостійного створення грошових коштів на розрахункових рахунках своїх клієнтів понад наявні у них ресурси є досить обмеженими.

Робота в межах реальних (наявних) ресурсів означає, що комерційний банк повинен забезпечувати не лише кількісну відповідність між своїми ресурсами та активами (вкладеннями), а й домагатися відповідності характеру банківських активів специфіці мобілізованих ним ресурсів (пасивів). Передусім це стосується термінів активів і пасивів. Так, якщо банк залучає кошти, головним чином на короткі терміни (вклади короткострокові чи до запитання), а вкладає їх переважно в довгострокові позики, то його здатність без затримки розраховуватися за своїми зобов'язаннями (тобто його ліквідність) виявиться під загрозою (ризик ліквідності надто великий) [14, 13].

Наявність в активах банку великої кількості позик з підвищеним ризиком вимагає від нього збільшення питомої ваги власних коштів у загальному обсязі його ресурсів. Жорстка залежність обсягу чи структури активів банку від обсягу та структури його пасивів має враховуватися при визначенні економічних нормативів (лімітів) у діяльності банків і при регулюванні їхніх операцій. Тому, розробляючи умови цих операцій, необхідно приділити належну увагу джерелам формування відповідних пасивів.

У межах наявних у банку ресурсів він вільний у проведенні своїх активних операцій (за умови виконання встановлених економічних нормативів).

Принцип роботи у межах реально залучених ресурсів, як фундамент коме-р-ці-йної діяльності банку, вимагає і відповідних акцентів: зростає зацікавленість банку в залученні депозитів, розвивається жорстка конкуренція за залучення коштів. Гостра боротьба за залучення пасивів стимулює пошук банками найефективніших сфер використання (розміщення) своїх ресурсів. Відбувається реальне переливання банківського капіталу в найбільш рентабельні й динамічні галузі. Більше уваги приділяється питанням ефективного й адекватного викори-стання в діяльності банків сучасних методів та інструментарію менеджменту і маркетингу. Радикально змінюється кредитне планування в банках. Комерціалізація не означає ухилення від кредитного планування, навпаки, його значення (як поточного планування, так і перспективного) зростає [14, 13-14].

Другим важливим принципом, на якому ґрунтується діяльність комерційних банків, є відносно повна економічна самостійність, що передбачає й економічну відповідальність банку за наслідки своєї діяльності. Економічна самостійність передбачає свободу щодо розпорядження власними коштами банку та залученими ресурсами, вільний вибір клієнтів і вкладників, розпорядження доходами (прибутками), котрі залишаються після сплати податків. Чинне банківське законо-дав-ство надало усім комерційним банкам економічну свободу щодо розпоряд-же-н-ня чистим прибутком банку. Прибуток банку, що залишився в його розпоряджен-ні після сплати податків, розподіляється відповідно до рішення загальних зборів акціонерів. Збори встановлюють відповідні норми та обсяги відрахувань у різноманітні фонди банку, обсяги дивідендів за акціями тощо. За свої зобов'язання комерційний банк відповідає усіма належними йому коштами та майном, на котрі згідно з чинним законодавством може бути накладено відповідні штрафи та санкції. Увесь ризик від своїх операцій комерційний банк бере на себе [14, 14].

Третій принцип полягає в тому, що взаємовідносини комерційного банку зі своїми клієнтами та контрагентами будуються як звичайні ринкові стосунки. Надаючи позику, комерційний банк керується перш за все ринковими критеріями прибутковості, ризику та ліквідності. Ефективність управління має фундаментальне значення для будь-якого суб'єкта ринкової економіки. Особливо значною є роль ефективності управління у механізмі функціонування комерційних банків. Важлива особливість банківського бізнесу полягає в тому, що велика роль належить такій системній характеристиці як ризик. Тому будь-яка управлінська помилка веде до зростання ступеня ризику, втрати ліквідності, платоспроможності, а в кінцевому підсумку – й до банкрутства.

Четвертий принцип функціонування комерційного банку полягає в тому, що зовнішнє регулювання його діяльністю може здійснюватися лише опосередкова-ними правничими та економічними (а не адміністративними) методами [14, 14].

Держава визначає "правила гри" для комерційних банків, але не в змозі нака-зувати їм. Звичайно, якщо ці правила гри часто змінюються, то це також обтяжує банк суттєвим ризиком, який в екстремальних випадках може призвести до банкрутства.

1.4. Основи організації та специфіка діяльності окремих видів комерційних банків

Комерційні банки різних видів і форм власності створюються у вигляді акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю відповідно