В Україні функціонує спеціалізований банк для обслуговування населення – Ощадбанк. Він має державну форму власності і цим гарантує громадянам їх вклади. Але з різних причин, головною з яких є низька платоспроможність населення, активні операції Ощадбанку ще недостатньо спрямовуються на креди-тування людей. Споживчі кредити розвинуті слабо, перелік об'єктів споживчого кредитування, порівняно з банками інших країн, обмежений [11, 534-537].

Інвестиційні банки здійснюють мобілізацію довгострокового позичкового капіталу і надають його підприємницьким структурам і державі. Механізмом за-лу-чення коштів клієнтів є емісія і розміщення облігацій та інших видів зобов'-я-за-нь (сертифікатів, векселів). Інвестиційні банки вивчають фінансові потреби клієн-тів, узгоджують умови позичок, визначають строки випуску і види цінних паперів з урахуванням стану ринку, їх емісію і наступне розміщення серед інвесторів. Інвестиційні банки виконують не тільки посередницьку функцію між позичаль-ни-ка-ми та інвесторами, а й продають великі пакети акцій та облігацій за власний рахунок, надають кредит покупцям цінних паперів. Законодавство багатьох країн відносить такі банки до небанківських фінансово-кредитних установ.

Іпотечні банки спеціалізуються на видачі довгострокових позичок під заставу нерухомості – землі і міських будівель. Ресурсами іпотечних банків є власні накопичення та іпотечні облігації [11, 534-537].

В Україні класичних інвестиційних та іпотечних банків поки що немає. Причинами такої ситуації є відсутність ринку нерухомості і землі (перебуває в стані становлення), а також обмеженість довгострокових капіталів, однією з причин якої є нестабільність національної валюти.

Отже, в Україні створення та функціонування комерційних банків ґрунтується на Законі України "Про банки та банківську діяльність", низці інших законів, положень та інструкцій Національного банку України. Специфіка їх діяльності і організаційної побудови ґрунтується на наявності їх різновидів.

Розділ 2. Особливості організації діяльності комерційних банків

2.1. Управління банком – центральна ланка банківського менеджменту

Органи управління й організаційна побудова банків у чомусь збігаються, а в чомусь відрізняються від інших установ. Головним органом управління банком є загальні збори акціонерів. Вони приймають найважливіші рішення – затверджують статут, вибирають раду банку чи раду директорів (далі – рада), затверджують баланси і звіти, визначають напрямок і цілі політики банку тощо.

В той же час збори акціонерів недостатньо інформовані про поточні справи банку і в багатьох випадках просто підтримують рішення, запропоновані радою банку. У зв'язку з політикою випуску дрібних акцій у великих банках на щорічних зборах акціонерів не присутня основна маса дрібних власників акцій, які передають право голосу виборним особам.

Основні питання діяльності банку вирішує рада. Вона є представницьким органом власників банку, його акціонерів, і відстоює їхні інтереси. Найпершим обов'язком ради є забезпечення необхідного рівня прибутку на вкладений капітал. Водночас рада має також піклуватися і про захист інтересів інших зацікавлених сторін – клієнтів банку тощо [12, 58].

Рада формує вищі керівні органи, що провадять практичну діяльність відповідно до її рекомендацій і вказівок. Основні функції ради такі:

Визначення стратегічних цілей банку і формування політики.

Визначення стратегічних цілей банку належить до сфери його довгостро-кової стратегії. У великому банку цілі та завдання і програма конкретних дій для їхнього досягнення викладається в спеціальному меморандумі, що готується радою спільно з керівниками структурних підрозділів [12, 59].

Меморандум про політику банку має визначати такі важливі моменти:

1. Завдання або місію банку, яка є відправним пунктом при стратегічному плануванні; вона визначає, до чого банк прагне в своїй діяльності, і торкається рівня організаційних підрозділів, визначаючи коло їхніх обов'язків.

2. Цілі, які розшифровують завдання в часі та кількісному вираженні і можуть визначатися в балансових статтях, деяких розрахункових показниках та в конкретніших показниках, таких, як обсяг, ефективність і якість послуг.

5. Початкове становище ринку, яке має віддзеркалювати стан середовища в цілому та окремих сегментів, у яких діє банк. Дослідження кожного сегмента, здійснюване при аналізі початкового становища ринку, дозволяє відобразити в стратегічному плані чинники, що характеризують ступінь принадності ринку, і зробити відповідні висновки щодо якості тих чи інших сегментів та доцільності їхнього обслуговування.

4. Оцінку чинників, що впливають на стратегію банку. По суті – це оцінка конкурентоспроможності банку. Ця оцінка провадиться на етапі аналізу ринкових можливостей, а саме – при аналізі мікросередовища банку; при цьому має бути об'єктивна оцінка сильних і слабких сторін банку в порівнянні з конкурентами стосовно частки ринку, що обслуговується, якості і цін наданих послуг.

5. Оцінку небезпек і можливостей. Оцінка і розгляд чинників мікроекономічного та макроекономічного порядку, що впливають на стратегію банку, дає можливість виявити ті з них, які відкривають перед банком нові можливості і які таять у собі зовнішню небезпеку. Слід оцінити їхню відносну важливість і ступінь впливу на установу, виявляючи тим самим потенційні ринкові можливості і небезпеки.

6. Стратегію розвитку господарського портфеля для кожної ділянки ринку, де діє банк, визначає пріоритетні напрямки інвестицій. Стратегічний план має відображати чітко сформульовані цілі для кожної з таких ділянок ринку та розмір коштів, необхідних для їхнього досягнення.

7. Стратегічні зміни в регульованих чинниках. Оскільки ринкові умови змінюються часто й несподівано, то все передбачити в стратегічному плані не має змоги. У зв'язку з цим у ньому відображується набір змінних, що можуть коригуватися в процесі виконання вказаного плану. На втілення цих змін спрямовані цілі й завдання планів дій, вибір яких провадиться особливо старанно для досягнення бажаних результатів.

8. Очікувані фінансові результати – це можливий результат діяльності банку за період, виражений у вартісній оцінці. Розрахунок очікуваних