У дрібних банках письмовий меморандум про цілі політики звичайно не складається. Для банку, який не має філій, легше сформулювати принципи політики, ніж для великого банку з розгалуженою мережею філій, оскільки існує певна специфіка місцевих умов клієнтури.

Добір людей на керівні посади – ще одна важлива функція ради. Сучасний банк являє собою надзвичайно складне підприємство з високим ступенем ризику. Тому для забезпечення його успішної роботи необхідні досвідчені, професійно підготовлені й відповідальні працівники.

Створення комітетів. Робота банку покладає велику відповідальність на людей, які приймають рішення. Помилки можуть дорого коштувати. Тому в банку звичайно створюється декілька постійних комітетів, куди входять члени ради директорів і спеціалісти банку. Більшість директорів не є банкірами, зате вони добре знають місцеві умови, специфіку галузей тощо. В комітетах вони можуть надати велику допомогу. Комітети збираються звичайно щотижня для розгляду поточних справ. Крім того, можуть створюватися спеціальні комітети для вирішення екстраординарних питань [12, 60].

У великому банку, як правило, створюються такі комітети: адмініс-тра-тивний (поточні питання), обліково-позичковий (висновки про видачу кредиту), комітет з довірчої діяльності (інвестування коштів), тарифний (встановлення тарифних ставок), ревізійний (перевірка фінансового стану відділів банку).

Контроль за позичковими та інвестиційними операціями. Рада директорів періодично контролює структуру портфеля кредитів і цінних паперів відповідно до затверджених цілей політики банку. У випадку зміни кон'юнктури (падіння попиту на кредит, підвищення процентних ставок тощо) може бути змінена й сама політика [12, 61].

Консультації. Значна частина часу ради директорів банку іде на виконання консультативних функцій. До ради, як уже сказано, входять представники бізнесу, що мають великий досвід і знають стан справ у регіоні. Вони консультують керівництво банку з різних питань поточної політики.

Періодична перевірка діяльності банку. Директори здійснюють загальний контроль над операціями банку. На засіданнях (один раз на місяць або частіше) заслуховуються звіти керівників відділів і обговорюється стан справ банку.

Директори займають ключові позиції в органах управління банку і несуть всю повноту відповідальності за свої дії. Директор може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за подання недостовірних звітів, крадіжку і розтрату грошей, подання неправдивих відомостей державним органам, необґрунтовану видачу позичок посадовим особам тощо. Директори можуть нести відповідальність також за збитки, що утворилися внаслідок помилкових рекомендацій або халатності.

Для керівництва і здійснення практичних операцій рада директорів формує управлінські структури банку. За ступенем самостійності й обсягом повноважень управлінський склад має три рівні [12, 61]:

Вищі менеджери мають більший ступінь самостійності при прийнятті рішень, і коло їхніх повноважень поширюється на всі сфери діяльності банку. Керівники цього рівня зосереджують увагу не на виконанні окремих банківських завдань і функцій, а прагнуть забезпечити кінцеві результати діяльності банку. Головне в їхній роботі – координація діяльності окремих служб, визначення конкретних програм, консультації, оцінка результатів роботи відділів тощо.

До категорії адміністраторів належать керівники окремих функціональних підрозділів, відповідальні за свою ділянку роботи. Вони діють у рамках затверджених програм і повноважень. Головна мета їхньої діяльності – забезпечити нормальну роботу свого підрозділу.

Персонал третього рівня – наглядачі – це найкваліфікованіші оперативні працівники, яким доручається керівництво вузькоспеціалізованою групою або ділянкою і які допомагають в роботі рядовим працівникам, вирішують спірні і складні питання, дають консультації в конкретних випадках, займаються навчанням персоналу.

До числа вищих посадових осіб банку, що управляють його поточною діяльністю, належать [12, 62]:

Крім того, до числа вищих посадових осіб належить ревізор.

Голова ради директорів звичайно не займається оперативною роботою. Він скликає і проводить раду директорів, бере участь у виробленні стратегічних рішень, репрезентує банк на різноманітних форумах тощо. У деяких банках він сполучає свою посаду з посадою президента.

Президент – це керуючий усім діловим життям банку. Як правило, він визначає характер поточної діяльності банку. Іноді він може зосередити головні зусилля на налагодженні зв'язків банку із владою, громадськими організаціями та іншими фінансовими установами. Але частіше він бере участь у виробленні оперативних рішень, дає вказівки про видачу значних кредитів, оцінює перспективних клієнтів тощо.

Як правило, у великих банках є також певна кількість віце-президентів, які відповідають за роботу найбільших функціональних чи регіональних підрозділів банку.

Дуже важлива у банку посада скарбника. Він відповідає за безпосереднє здійснення всіх оперативних функцій, будучи сполучною ланкою між головними підрозділами банку. За його вказівкою і з його дозволу провадиться облік і продаж векселів, акцептування тратт, індосування різноманітних документів. Він дає дозвіл на видачу позичок, прийом депозитів, видачу ощадних книжок, здійснює купівлю цінних паперів для банку, контролює касові операції, відповідає за достовірність банківської документації і звітності.

Скарбник є обов'язковим членом ради директорів. Основні відмінності між функціями президента банку і скарбника полягають у тому, що президент здійснює загальний контроль і нагляд, а скарбник практично керує виконанням операцій. Президент і віце-президенти при цьому мають більшу самостійність у прийнятті стратегічних рішень, а повноваження скарбника жорстко обмежені статутом банку. Навіть у невеликому банку скарбник не може особисто контролювати весь обсяг операцій. Він має заступників, яким передоручає частину функцій [12, 63].

Ще дві важливі посадові особи – контролер і ревізор банку. Контролер очолює бухгалтерську роботу і відділ статистики. Крім того, він займається проблемами впровадження нових методів роботи,