стануть емітентами карток, більшість підприємств торгівлі й сфери послуг учасниками системи, що прийматимуть платежі за допомогою пластикових карток. Буде налагоджено взаємодію із СЕП та основними зарубіжними платіжними системами. Виплата заробітної платні, пенмій, стипендій громадянам України виконуватиметься, як правило, через банківські установи. Пункти обслуговування пластикових карток планується розмістити на 80 відсотках підприємств торгівлі і послуг, а кількість карток до 2001 року має досягти 10 мільйонів. Розрахунки за їх домомогою дадуть змогу в 2-3 рази зменшити потребу країни в готівці та залучити грошові кошти населення до банківської системи України як кредитні ресурси (в розмірі 40-50 відсотків від щомісячних виплат і заробітної плати, пенсій, стипендій тощо).
За приблизними оцінками Україні для підтримки грошового обігу необхідно близько 3,5 мільярда штук монет. За середнього номіналу монети 10 копійок загальна сума номіналів становитиме суму, еквівалентну 200 мільйонам доларів. Середня тривалість “життя” монети приблизно 10 років (за умови, що інфляцією не вимиватимуться з обігу монети низьких номіналів). Отже, щорічні витрати на підтримку обігу металевих грошей становитимуть близько 20 мільйонів доларів, а загалом витрати на щорічну підтримку грошового обігу в Україні становитимуть не менше 220 мільйонів доларів. Цей розрахунок проведено без урахування супутніх витрат на транспортування, упаковку, перерахунок, облікові операції, контроль, охорону, які можуть значно збільшити згадані витрати. Навіть зниження на 20-25 відсотків потреби в готівці за рахунок введення нових платіжних інструментів платіжних карток, може дати щорічну економію коштів для державного бюджету, еквівалентну 60-100 мільйонам доларів США.
Як показує досвід запровадження системи електронних міжбанківських платежів, здійснення такого великомасштабного проекту неминуче викликає глибокі зміни у сферах, де відбуваються перетворення, спонукає до переходу на вищий якісний рівень. При чому в даному випадку йдеться не лише про банківську сферу, а про майже всі основні галузі економічного та соціального життя супільства: банки, торгівлю (незалежно від форми власності), сферу послуг (готелі, ательє, перукарні, ремонтні майстерні, автозаправні станції тощо), пошту і підприємства звязку (телеграф, телефон), підприємства транспорту (автобусного, залізничного, річкового, морського, повітряного), підприємства громадського харчування (їдальні, кафе, ресторани), аптеки, інші субєкти, що надають послуги за готівку.
Основні принципи національної системи.
Нові платіжні інстументи, зокрема платіжні смарт-картки, повинні стати законним платіжним інструментом, обовязковим для прийому в торгівлі, сфері послуг, на транспорті та підприємствах звязку, тому емітентами карток повинні бути лише банківські установи.
Надійний захист від зловживань та інших факторів, які можуть перешкоджати нормальному функціонуванню системи, можливий лише за умови використання смарт-карток і багаторівневої системи захисту інформації, поязаної з розрахунками.
Захист інфолрмації в системі вцілому забезпечується:
наявністю криптографічного захисту всіх операцій (підпису кредитування і дебитування, кодування трансакції, кодування при передачі каналами звязку тощо);
застосувнням розвиненої системи спеціальних ключів, які контролюються, з одного юоку, процесинговим центром, а з другого банком-емітентом, забезпечуючи можливість взаємоперевірки;
процедурами ініціалізації та персоналізації;
заходами щодо блокування загублених та викрадених карток, а також карток, що втратили платоспрможність;
іншими організаційними, бухгалтерськими та контрольними заходами.
Захист на рівні картки забезпечується її процесором, який гарантує максимум захисту при завантаженні картки і під час платіжних трансакцій.
Система вже на початку свого запровадження повинна бути багатоемітентною причому кількість емітентів може перевищувати кількість банків України. Це означає, що емітентами можуть бути також банківські філіали.
Функціонування Національної системи має бути економічно вигідним для всіє її учасників (держави, комерційних банків, підприємств торгівлі та сфери послуг, пересічних споживачів). Основні елементи системи (особливо ті, що гарантують безпеку) повинні бути власністю субєктів Української депжави, а деякі інші елементи (серфісні центри, підприємства з виробництва окремих компонентів тощо) можуть належати до інших форм власності.
Фінансова модель системи повинна забезпечувати високі гарантиї її учасникам, осбливо найменше захищеній категорії громадян України (навіть у випадку банкрутств деяких банків).
Система має базуватися на основі міжнародних стандартів та рекомендацій з урахуванням світових тенденцій розвитку.
Загальну структуру Національної системи масових розрахунків за допомогою пластикових карток показано на малюнку 5.1.
Малюнок 5.1. Послідовність здійснення операцій за допомогою пластикових смарт-карток
Учасниками системи розрахунків є:
банк-емітент карток;
обслуговуючий банк (банк-еквайєр, тобто банк, що обслуговує заклади торгівлі і сфери послуг);
розрахунковий банк;
процесинговий (і) центр (и);
клієнт (фізичні особи, власники карток);
місця обслуговування карток (підприємства торгівлі, сфери послуг, банкомати тощо).
Які функції учасників системи?
Банк-емітент відкриває рахунки для клієнтів-власників (користувачів) смарт-карток, обслуговує клієнтів за картками, видає картки клієнтам (фізичним і юридичним особам), виконує завантаження карток, а аткож може виконувати функції банку-еквайєра для іншого банку-емітета або для самого себе.
Розрахунковий банк відкриває рахунки кожному банку-емітенту, на яких вміщує частину кштів, залучених банками-емітентами, виступає гарантом платежів за допомогою електронного гаманця, забезпечує взаєморозрахунки та платежі між усіма банками, що беруть участь у платіжній системі (як банками-емітентами, так і обслуговуючими банками), здійснює кліринг за розрахунками за допомогою електронного гаманця.
Обслуговуючий банк обслуговує рахунки тих підприємств торгівлі, сфери послуг, громадського харчування і сервісу, які приймають картки даної платіжної системи, а також виконує операції з видачі та дозавантаження карток банку-емітента.
Підприємства торгівлі, сфери послуг, громадського харчування, транспорту, звязку тощо приймають платежі із використанням пластикових карток і забезпечують передачу трансакцій до процесингового центру або обслуговуючого банку.
Клієнти (фізичні та юридичні особи) є власниками пластикових карток, здійснюють платежі і при необхіності отримують готівку в межах балансу платіжного інструмента.
Процесинговий центр управляє системою в цілому. Основні його функції такі:
збір, сортування, обробка і/або авторизація трансакцій із платіжних і банківських терміналів, а також банкоматів та інших спеціалізованих пристроїв, виконаних із використанням національних і міжнародних (VISA, EUROPAY та інших систем) платіжних
