Державне регулювання банківської діяльності

Застосування державного регулювання банківської діяльності пояснюється потребою ввести у ці відносини правовий порядок, який передбачав закріплення правового статусу Національного банку України, його відносин з Кабінетом Міністрів України, комерційними банками та іншими кредитними установами, по-рядок їх утворення та здійснення ними банківських та небан-ківських угод, різноманітних банківських операцій, зокрема кре-дитних операцій та операцій з цінними паперами тощо.

Якого характеру набули ці суспільні відносини, якщо поряд з державними банківськими установами ринкове господарство передбачає існування різноманітних фінансово-кредитних орга-нізацій, спілок, банківських посередників, що будують свої сто-сунки з юридичними і фізичними особами на взаємовигідних за-садах?

Банківські відносини за своїм характером є публічно-право-вими, оскільки обумовлюються об'єктивними чинниками, зокре-ма, наявністю правової форми діяльності держави, яка виключно законами встановлює засади створення і функціонування фінан-сового, грошового та кредитного ринків, статус національної ва-люти тощо (пункт 1 частини другої ст. 92 Конституції України).

Нормативні засади банківської діяльності

Банківська діяльність має специфічні нормативні засади, які виокремлюють її правозастосовні відносини з юридичними та фізичними особами у самостійні види. Норми, які встановлюють правовий порядок у банківській діяльності, покликані всебічно регламентувати режим правозастосування, закріплюючи коло суб'єктів, їх права і обов'язки (платіжні, розрахункові, податкові та інші) учасників банківських відносин, специфіку банківських операцій тощо. До цих норм належать цілі галузі, зокрема ци-вільне право, фінансове право, окремі інститути, зокрема інсти-тут суб'єктів грошово-кредитного регулювання в конституційно-му праві, норми якого можуть бути застосовані у матеріальному і процесуальному значенні. Правовий порядок у банківській си-стемі встановлюється як форма здійснення внутрішньобанківсь-ких операцій, стосунків з клієнтами або забезпечення правового режиму операцій з готівкою та безготівковими коштами тощо.

Особливості правового порядку і відносин, які ним визнача-ються, в банківській діяльності полягають у тому, що незалежно від того, яка кредитна установа бере участь у грошово-кредитних зобов'язаннях, правовідносини, що виникають при цьому, нале-жать поряд з іншими видами (цивільно-правовими, фінансови-ми) до розряду “владних відносин”, являючи собою зв'язки, че-рез які і за допомогою яких здійснюється воля кредитора і по-зичальника, а також державна воля керуючих суб'єктів стосовно керованих об'єктів. Це визначається метою розв'язання конкрет-них правових ситуацій. Владний вплив на поведінку безпосеред-ніх суб'єктів права, які беруть і мають виконати кредитні зобо-в'язання, відбувається з моменту визначення їх адміністративно-го та цивільно-правового статусу, закріплення суб'єктивних прав і обов'язків, порядку реалізації функцій і повноважень кредит-них установ щодо забезпечення платежів і розрахунків, встановлення цивільно-правової відповідальності та ін. Загальною особливістю правозастосовних відносин у банківській діяльності є специфіка підстав у їх виникненні (юридичних фактів), коло су-б'єктів, своєрідність змісту та об'єктивної спрямованості на до-сягнення фінансового (економічного) інтересу.

Таким чином, момент виникнення, тобто природа відносин у банківській системі, є не тільки цивільно-правовою, а й уп-равлінською за змістом та формою, що стосується розв'язання конкретних грошово-кредитних зобов'язань. Вони виникають між банком та особою у визначеній державою правовій формі і контролюються нею в межах дотримання банківською установою та іншими суб'єктами правового порядку банківської діяльності.

При цьому важливо пам'ятати відому залежність — характер економічних умов визначає зміст норми правопорядку. Це безсум-нівний факт. Ніхто не в змозі назвати таку систему права, яка була б створена абсолютно вільною політичною волею. Це вели-ке досягнення суспільства. Інакше система норм, особливо у банківській сфері, яка була б створена необмеженою волею за-конодавчої або виконавчої влади, настільки відрізнювалася б від ре-альних життєвих умов, що в будь-який момент спричинила б кризу фінансово-грошового ринку і зруйнувала б банківську си-стему. В будь-якій країні правопорядок залежить від економічних умов, соціального середовища, внутрішніх і зовнішніх чинників управління в державі.

До цього доречно додати вислів Ціцерона, який поміщений у його творі “Про закони”, що “Найвищий закон-добро народу”. Тут ще можна додати, що панування закону забезпечує людям найвищу ступень безпеки. (Історія Європи стор.189)

4. Мета і завдання правового регулювання

Отже, мета і завдання правового регулювання банківської систе-ми є не абстрактними, а реальними категоріями, які обумовлені економічними засадами життя суспільства, функціями держави та її роллю у фінансовій сфері.

Банківська сфера підлягає нормативному регулюванню, ос-кільки в грошово-кредитних відносинах виявляється сукупність можливих прав суб'єктів. Суб'єктом банківського права може бути лише дієздатний у правовому відношенні суб'єкт. Юридич-на особа повинна володіти не тільки правосуб'єктністю, а й мати здатність бути належним позичальником, платником, заста-водавцем.

Держава (законодавець), встановлюючи через норми правопорядок у банківській сфері, прагне реалізувати мету, задля якої вона створюється. У фінансово-кредитних відносинах суб'єкти права (кредитор і позичальник) мають бути впевнені в тому, що будь-яка конкретна система норм, яка є правопорядком у цій сфері, повинна здійснюватись і фактично буде здійснена. Інак-ше виникає ситуація, коли, з одного боку, є призначена для виконання система норм, а з другого — має місце постійне не-виконання норм права. Таким чином, встановлюючи правопо-рядок, держава передбачає, що в банківській діяльності, у кре-дитних відносинах для індивідуального виконання зобов'язань повинна бути можливість здійснення права як у банківської ус-танови, так і в іншої сторони. Правопорядок враховує і таку важ-ливу особливість функціонування банківської системи, коли здатність суб'єктів грошово-кредитних правовідносин здійснюва-ти свої права є не творенням норми права, а їх потенційними можливостями виконати свої зобов'язання, наприклад, на момент укладення угоди або користування платіжними засобами.

Забезпечення норм права і правопорядку в банківській системі

Норма регу-лює поведінку учасників фінансово-кредитних правовідносин у межах, які свідчать про їх можливості виділити кошти і скористатись ними на певних умовах. Норма права і правопорядок у банківській системі забезпечуються, на