банківські, державні, комерційні, кредити страхових компаній і приватних осіб, консорціуми!, що структуруються на клубні та відкриті;
за видами дебіторів: сільськогосподарські, промислові, комунальні, персональні;
за напрямами використання: споживчі, промислові, на формування оборотних коштів, інвестиційні, сезонні, на усунення тимчасових фінансових труднощів, проміжні, на операції з коштовними паперами, імпортні й експортні;
за розміром: дрібні, середні, великі;
за способом надання: вексельні, за допомогою відкритих рахунків, сезонні, консигнації;
якість кредитного портфеля;
зовнішні фактори (економічна і політична ситуація в країні) [9, 335].
Рис. 3.. Види кредитного ризику [8, 198]
Система управління кредитним ризиком. Кредитна політика банку – основна передумова системи управління кредитним ризиком. Ключовою передумовою системи управління кредитним ризиком є продумана кредитна політика банку.
Сутність кредитної політики. Кредитна політика банку формулює цілі та пріоритети кредитної діяльності банку, кошти та методи їх реалізації, а також принципи і порядок організації кредитного процесу. Кредитна політика створює основу організації кредитної роботи банку відповідно до загальної стратегії його діяльності.
Кредитна політика повинна визначати:
цілі, виходячи з яких визначається кредитний портфель (види, терміни погашення, розміри і якість кредитів);
критерії сприятливих і несприятливих кредитів;
критерії, пріоритетності розгляду на кредитному комітеті заявок на одержання кредиту;
опис повноважень в галузі кредитування, якими наділений віце-президент банку, відповідальний за кредити, голова кредитного комітету і кредитний інспектор;
обов'язок щодо передачі прав і надання інформації в рамках кредитної служби банку;
практику звертання з проханням клієнта про видачу кредиту, перевірку, оцінку і прийняття рішення за кредитними заявками;
перелік необхідних документів, доданих до кредитної заявки і документації для обов'язкового збереження в кредитній справі (кредитний договір, договір застави, фінансова звітність позичальника і т. ін.);
конкретні й докладні вказівки про те, хто відповідає за збереження і перевірку кредитних справ, хто має право доступу до цих справ і в якому випадку;
основні правила прийому, оцінки і реалізації кредитного забезпечення, опис стандартів, за допомогою яких визначається якість кредитів;
характеристику діагностики проблемних кредитів;
правила розрахунку і створення резервів щодо сумнівних боргів. Відповідальність за розробку кредитної політики покладена на кредитно-інвестиційний департамент банку [9, 336].
Етапи розробки кредитної політики:
1. Формування цілей кредитування.
2. Розробка стандартів кредитування.
3. Розробка вихідних документів кредитної політики [9, 336].
Цілі і стандарти кредитування визначаються виходячи із стратегічного плану розвитку банку і можуть бути сформульовані як у довгостроковому плані розвитку, так і в бюджеті банку на плановий період.
Документи кредитної політики є основними керівними матеріалами кредитних працівників і служать як практична реалізація загальних положень кредитної стратегії банку. Система документів з кредитної політики включає:
1. Положення про кредитування.
2. Положення про кредитний комітет.
3. Положення про заставу.
4. Положення про оцінку фінансового стану позичальника.
5. Положення про гарантії.
6. Положення про порядок створення і використання резерву на покриття можливих збитків від кредитної діяльності.
7. Положення про моніторинг кредитних проектів.
8. Положення про факторинг.
9. Положення про кредитну лінію.
10. Положення про кредитний договір.
11. Положення про лізинг.
12. Положення про страхування кредитів [9, 337].
Відповідно до кредитної політики банку будується система управління кредитним ризиком.
Основні елементи системи управління кредитним ризиком. Основними елементами системи управління кредитним ризиком є (рис. 3.3):
організаційне забезпечення кредитної діяльності;
система лімітів і нормативів;
оцінка заявок на кредит і кредитоспроможності позичальника;
встановлення кредитного рейтингу (ранжирування кредитів за ступенем ризику);
визначення відсоткової ставки з урахуванням кредитного ризику;
авторизація кредиту – розподіл повноважень при прийнятті рішень про видачу кредиту;
кредитний моніторинг;
управління кредитним портфелем;
відновлення проблемних кредитів.
Рис. 3.. Елементи системи управління кредитним ризиком [9, 337]
Етапи управління кредитним ризиком. Процес управління кредитним ризиком складається з таких стадій:
оцінка ризику – визначення ймовірності негативної події, тривалості періоду ризику, суми коштів, що знаходяться під ризиком, і обсягу збитків, що можуть виникнути за відповідними активами;
реалізація заходів для мінімізації ризику [9, 337-338].
Оцінювання кредитного ризику. Залежно від виду ризику застосовуються різні методи оцінювання кредитного ризику.
Методи оцінювання кредитного ризику для певної країни. Найбільш ефективними методами оцінювання ризику є різноманітні варіанти методу експертних оцінок і складання різних рейтингів країн, найбільш відомим з яких є модель BERI.
Модель BERI (Business Environment Risk Index) – пропонує щоквартальні індекси ризику для 50 країн, оціненим за 15 параметрами, кожний з яких має свою питому вагу, із загальною сумою 100. Кожне питання оцінюється за бально-відсотковою шкалою і має 5 варіантів відповідей – від 0 (неприйнятне) до 4. Чим вища кількість зібраних балів, тим нижчий кредитний ризик для певної країни. Перелік параметрів оцінки індексів ризику наведено у додатку до діючого Положення [9, 338].
Методи оцінювання галузевого ризику. До методів оцінювання галузевого ризику належать:
аналіз розвитку галузі;
аналіз кореляції галузі з економікою. Для функціонального аналізу умовно приймають поділ галузей на 3 типи:
стійкі галузі, що відрізняються високою стабільністю і мало піддаються впливу макроекономічної ситуації. Інвестиції в них відрізняються високою надійністю, низьким рівнем ризику, але в той же час досить високою прибутковістю. До них можна віднести виробництво товарів народного споживання та продовольства;
циклічні галузі, показники діяльності яких тісно пов'язані з тим, в якій фазі знаходиться рівень ділової активності, тому ризик і результативність інвестицій і кредитів, що належать до даної сфери, істотно залежать від стану ділової активності. До таких галузей традиційно відносять галузі конструкційних матеріалів, устаткування;
зростаючі галузі, що відрізняються високими темпами розвитку. Звичайно підприємства цих галузей прагнуть вкладати якнайбільше коштів у розвиток виробництва. Потенціал таких підприємств швидко росте. Вкладання коштів у цю сферу відрізняється високим ступенем ризику і в той же час потенційною можливістю одержати в короткий термін значний прибуток [9, 338-339].
Аналіз розвитку галузі. Вивчення ситуації в галузі за певний проміжок часу дозволяє виявити значні розбіжності між
