Якщо зіставити обсяг реалізації, обсяг виробництва і чистий прибуток, можна помітити деякі відхилення за цими показниками, що характеризують основні види нестійкості галузі. При ухваленні рішення про кредитування підприємства даної галузі необхідно враховувати перелічені показники.

Аналіз кореляції галузі з економікою (Р-ризик). Окремим способом оцінювання галузевих ризиків є розрахунок Р-ризику – рівня коливань чи відхилень у результатах діяльності галузі щодо результатів діяльності ринку чи всієї економіки. Цей різновид ризику може бути визначений для кожної галузі. Даний процес вимагає доступу до великої і надійної бази даних, зібраної за певний період. Галузь з показником р, рівним одиниці, має коливання результатів, рівне ринковому, у той час як менш мінлива галузь покаже результат менше одиниці, а більш коливальна – більше одиниці. Чим більше показник, тим вище галузевий ризик.

Зазначений метод вимагає складних статистичних розрахунків і може лише частково застосовуватися в умовах швидко змінюваного зовнішнього середовища. Однак даний вид оцінки галузевого ризику є основним у сучасній світовій економіці.

При оцінюванні сукупного ризику варто застосовувати обидва методи, щоб виміряти і зменшити ризик, пов'язаний зі специфікою тієї чи іншої галузі.

Методи оцінювання внутрішнього ризику банку. У зв'язку з тим, що кредитному ризику піддаються різні за природою активи банку, оцінка кредитного ризику може бути комплексною, що включає всі активи, або частковою, яка оцінює безпосередньо кредитний портфель банку.

Оцінка ризику кредитного портфеля банку містить у собі:

Класифіковану вартість кредитного портфеля визначаємо за формулою

Кркл = УКрі · rі, [9, 340]

де Кркл – обсяг кредиту;

УКрі · rі – ступінь ризику.

Ступінь ризику розраховуємо за формулою 100 – R,

де R – відсоток відрахувань у резерв, розрахований відповідно до класифікації НБУ.

Ступінь якості кредитного портфеля:

Кркач = Кркл / УКрі [9, 340]

Середній рівень ризику:

rср = 1 – Кркач [9, 340]

Крім визначення рівня ризику, розраховуються також різні коефіцієнти, що характеризують кредитну діяльність банку.

Реалізація заходів для мінімізації ризику. Заходи для мінімізації кредитного ризику поділяються на 3 групи (залежно від виду кредитного ризику).

Заходи для мінімізації ризику позичальника містять у собі аналіз кредитоспроможності позичальника.

Кредитоспроможність – наявність передумов для одержання кредиту і можливість його повернення.

Оцінка кредитоспроможності позичальника є найважливішою складовою управління кредитним ризиком.

Визначення кредитоспроможності позичальника можна розділити на 4 основних етапи:

Аналіз цілі кредитування і визначення джерел погашення кредиту прак-тично зводиться до аналізу техніко-економічного обґрунтування кредиту (ТЕО).

Техніко-економічне обґрунтування кредиту – основний документ, що демонструє якість і рівень кредитної угоди позичальника. Техніко-економічне обґрунтування може бути виконане в будь-якій довільній формі, підписане керівником підприємства і головним бухгалтером.

Іноді від того, як і на якому рівні зроблене ТЕО, залежить, чи зможе банк оцінити позичальника і ступінь кредитного ризику. Тому ТЕО – дуже важливий документ, як для банку, так і для клієнта.

Аналіз інформації про позичальника. Аналізуються: вид діяльності, конкурентоспроможність, якість менеджменту, фінансовий стан; репутація, кредитна історія, обороти за рахунками.

Джерелами інформації про позичальника є: анкета позичальника, баланс, звіт про прибутки і збитки, аудиторський висновок, інформація із зовнішніх джерел (мас-медіа, НБУ та ін.), відомості, отримані від служби безпеки банку.

Основним фінансовим документом підприємства є баланс, що складається до певного строку (кінець кварталу, року) і показує структуру активів, зобов'язань, прибутку, збитків і капіталу компанії. На підставі даних балансу розраховуються показники, що характеризують фінансовий стан потенційного позичальника.

На підставі аналізу вищевикладених даних робиться висновок про кредитоспроможність позичальника.

Забезпечення кредиту. Забезпечення кредиту може виступати у таких формах:

У випадку, якщо забезпеченням кредиту є застава, необхідно правильно визначити вартість застави з урахуванням коефіцієнтів ліквідності і ризикованості.

Ліквідність застави – це можливість реалізації застави у прийнятний термін.

Затратність застави – це:

Ризикованість застави – ймовірність знецінювання застави в процесі дії кредитного договору.

Величина застави, достатня для покриття суми основного боргу і відсотків за ним, розраховується за формулою

S = Sn · Кл · Кр · Кз [9, 342]

де Sn – ринкова вартість об'єкта застави (проводиться незалежними фірмами),

Кл– коефіцієнт ліквідності застави,

Кр – коефіцієнт ризикованості застави,

Кз – коефіцієнт затратності застави.

Коефіцієнти ліквідності та ризикованості залежать від виду застави, економічної ситуації в країні, законодавчого регулювання в галузі реалізації прав застави та ін.

Заходи для мінімізації ризику банку. Диверсифікованість кредитного портфеля. Даний спосіб захисту від кредитного ризику являє собою розподіл коштів, що позичаються, між:

Чим більшій кількості позичальників буде переданий у тимчасове користування позиковий капітал конкретного банку, тим менший (за інших рівних умов) буде ступінь ризику неповернення боргу, оскільки ймовірність банкрутства багатьох позичальників значно нижче ймовірності банкрутства одного чи декількох позичальників. Диверсифікованість застосовують з метою захисту