Контрольна робота
з предмету: “Банківська діяльність”
1. Основний та додатковий капітал банку
Капітал банку — залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань.
Структура капіталу банку Капітал банку включає:
1) основний капітал;
2) додатковий капітал.
Основний капітал банку включає сплачений і зареєстрова-ний статутний капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал, загаль-ний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Розкриті ре-зерви включають і інші фонди такої самої якості, які повинні відповідати таким критеріям:
1) відрахування до фондів мають здійснюватися з прибут-ку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;
2) фонди і рух коштів до них та з них повинні окремо роз-криватись у опублікованих звітах банку;
3} фонди повинні бути у розпорядженні банку для покрит-тя збитків з метою необмеженого і негайного використання у разі появи збитків;
4) збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а повинні проводитися через рахунок прибутків і збитків.
За умови затвердження Національним банком України до-датковий капітал може включати:
1) нерозкриті резерви (крім того факту, що такі резерви не відображаються в опублікованому балансі .банку, вони по-винні мати такі самі якість і природу, як і розкритий капіталь-ний резерв);
2) резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована вартість "прихованих" резервів переоцінки в результаті дов-гострокового перебування у власності цінних паперів, відо-бражених у балансі за історичною вартістю їх придбання);
3) гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які по-винні відповідати таким критеріям:
вони є незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими;
вони не можуть бути погашені за ініціативою власника; ,
вони можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги про припинення торгових опе-рацій;
вони дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє здійснити такі виплати;
4) субординований борг (звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення пре-тензій всіх інших кредиторів). При цьому сума таких коштів, включених у капітал, не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20 відсотків від його первинної вартості протягом 5 останніх років угоди.
Національний банк України має право визначати своєю постановою інші статті балансу банку для включення до до-даткового капіталу, а також умови і порядок такого включен-ня. Додатковий капітал не може бути більшим 100 відсотків основного капіталу.
Також існують інші підвиди банківських капіталів:
- капітал підписний - величина капіталу, на яку отримано письмові зобов'язання акціонерів (пайовиків) банку на внесен-ня коштів за підпискою на акції (паї);
- капітал статутний — сплачений та зареєстрований підписний капітал;
- капітал регулятивний (власні кошти) — складається з ос-новного та додаткового капіталу, зваженого на ризики, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.
2. Поняття кредитного механізму, його роль та місце в господарському обороті країни
Кредитування є основним видом активних операцій ко-мерційних банків. Конкретні сфери застосування банківського кредиту визначаються залежно від його цільового призначен-ня та складу учасників кредитних правовідносин. Враховуючи особливості позичкових операцій комерційних банків, при-йнято виділяти кредитування:—
поточної діяльності підприємств, пов'язане із задово-ленням їх потреб в оборотних коштах;—
інвестиційної діяльності підприємств, призначене для збільшення основних фондів, реконструкції та розширення ви-робництва;—
приватних осіб для задоволення різноманітних потреб споживчого характеру;—
держави для покриття бюджетного дефіциту.
Важливою умовою кредитування є видача кредиту банка-ми під забезпечення. Формами забезпечення повернення кре-дитів є: застава, гарантія, страхування. Крім того, застосо-вується переуступка контрактів, дебіторської заборгованості, товарні запаси (сировина, напівфабрикати, комплектуючі ви-роби, готова продукція), шляхові документи, іпотека (нерухо-ме майно, земля), цінні папери, майнові права, права вимоги, що належать заставодавцю, дорогоцінні метали та інші активи позичальника. Щодо інвестиційних операцій комерційних банків, метою яких є отримання доходу і нарощування капіталу, то сфера застосування їх тепер обмежена, що зумов-лено різними факторами: недосконалістю чинного законодав-ства, нестабільністю економічного становища країни (інфляція, нерозвиненість ринку капіталів та його інфраструк-тури, низькі темпи приватизаційних процесів).
Комерційні банки можуть також здійснювати інші види ак-тивних операцій: лізингові операції, факторинг і форфейтинг.
Відповідно до пунктів 6 і 7 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки мають право придбавати на власні кошти засоби виробництва (певне майно — автомобілі, літаки, устаткування, транспортні засоби, обчислювальну техніку тощо) для передавання їх клієнтам в оренду. Така форма фінансово-кредитних відносин називається лізингом і в банківській практиці набула значного поширення. На прохан-ня клієнта банк набуває певне майно і приймає на себе всі зобов'язання власника, включаючи відповідальність за збере-ження майна, внесення страхових платежів, оплату майнових податків. Клієнт, на прохання якого було куплене майно, підписує з банком строковий договір оренди, у якому визнача-ються, поряд з іншими умовами, розмір орендної плати і періодичність її внесення, можливість продажу клієнту устат-кування після закінчення строку договору.
Отже, лізинг — це різновид довгострокового кредиту, який надається в натуральній формі і погашається клієнтом у роз-строчку. При здійсненні такої лізингової операції банки організують отримання довгострокової позички в одного або у кількох кредиторів на суму до 80% вартості зданих в оренду активів. За
