Нетрадиційною банківською операцією є факторинг — купівля банком у клієнта термінових вимог платежу, пов'язаних з постачанням товарів або наданням послуг. Фак-торинг — це уступка права вимоги (цесія), що оформляється відповідним чином укладеним договором між банком і клієнтом (ст. 197 ЦК України). У договорі банк зобов'язується не тільки стягувати борги, а й визначає свої функції з обслуго-вування боргу, передбачає аналіз кредитної спроможності боржників, інкасування, залікові операції, приймання на себе ризику несплати тощо.

Клієнт» що продав дебіторський борг, отримує від банку гроші (готівка, перерахування, оплата чека тощо) $ розмірі 80-90% суми боргу, а залишені 10-20% банк тимчасово стягує у вигляді компенсації ризику до погашення боргу. Після пога-шення боргу банк повертає стягнену суму клієнту. За факто-рингові операції банк стягує з клієнта плату.

Різновидом факторингової операції є форфейтинг — форма кредитування зовнішньоекономічних операцій купів-лею комерційним банком векселів, акцептованих імпортером, тобто експортер переуступає банку свої вимоги до покупця. Форфейтинг передбачає перехід усіх ризиків до покупця векселя (банку), тому останній вимагає гарантій банку країни імпортера. Перевагою форфейтинга є тверда ставка кредиту-вання та простота оформлення переуступки векселів.

До пасивних операцій банків належать операції, за допомо-гою яких банки формують свої ресурси для здійснення кредит-них та інших активних операцій, а саме — депозитні операції, відкриття та ведення рахунків клієнтів, отримання позичок на міжбанківському ринку, продаж власних торгових зобов'язань (векселів і облігацій). Ефективна організація пасивних опе-рацій банків сприяє забезпеченню нормальної банківської діяльності на комерційних засадах, регулюванню грошової маси в країні, успішному виконанню банками традиційних розрахунково-кредитних операцій, а також розширенню діапазону банківських послуг.

Серед посередницьких послуг найпоширенішими є посе-редництво в одержанні клієнтом кредиту, в операціях з цінними паперами, валютою та майном. Посередництво в одержанні клієнтом кредиту має місце тоді, коли банк сам не має можливості задовольнити кредитну заявку клієнта. У та-кому разі банк, що обслуговує клієнта, за його проханням бере кредит в іншому банку і надає його клієнту під більш ви-сокий відсоток, аніж плата за куплені ресурси. Клієнт погод-жується на таку операцію, тому що отриманий ним кредит в іншому комерційному банку часто обходиться значно до-рожче, оскільки цей банк прагне компенсувати ризик надання кредиту, особливо незнайомому позичальнику.

Використана література:

Закон України від 20 березня 1991 р. «Про банки й банківську діяль-ність» Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 25 (зі змінами і доповненнями).

Костюченко О.А. Банківське право. — К.: МАУП, 1998.

Маркова О. М., Сахарова Л. С., Сидоров В. Н. Коммерческие банки и их операции. — М.: Банки и биржи, 1995.

Усоскин В. М. Современный коммерческий банк: управление и опе-рации. — М.: ИПУ «Вазар Ферро», 1994.

Ширинская Е. Б. Операции коммерческих банков и зарубежный опыт. 2-е изд. - М.: Финансы и статистика, 1995.