КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

“Банківські операції”

Банківські операції являють собою операції для залучення гро-шових коштів та їх вкладення у позички, цінні папери і послуги, ви-пуску в обіг і вилучення з нього грошей, для розрахунків, фінансу-вання та кредитування капітальних вкладень, касового виконання державного бюджету тощо.

Відповідно до ст. З Закону України «Про банки і банківську ді-яльність» банки можуть виконувати лише такі операції:—

залучення і розміщення грошових вкладів та кредитів;—

здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-ко-респондентів та їх касове обслуговування;—

ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;—

фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів;—

випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, акреди-тивів, акцій, облігацій, векселів тощо);—

купівля, продаж і зберігання платіжних документів, цінних паперів, а також операції з ними;—

видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань за тре-тіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі;—

придбання права вимоги з поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг);—

придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг);—

купівля в організацій і громадян та продаж їм іноземної ва-люти готівкою і валюти, що знаходиться на рахунках і вкладах;—

купівля і продаж в Україні і за кордоном монетарних металів;—

залучення і розміщення дорогоцінних металів на рахунки і вклади та інші операції з цими цінностями відповідно до міжнарод-ної банківської практики;—

довірчі операції (залучення та розміщення коштів, управління цінними паперами та інші) за дорученням клієнтів;—

надання консультаційних послуг;—

проведення операцій по касовому виконанню державного бюджету за дорученням НБУ;

здійснення інших операцій з дозволу НБУ.

У банківській практиці України, як правило, є дві основні групи банківських операцій, за допомогою яких залучаються банківські ресурси: активні та пасивні.

До активних відносяться операції, здійснюючи які банки забез-печують клієнтові можливість одержання необхідних йому коштів, і тим самим розміщують власний і залучений капітал. Це кредитні операції, пов'язані з наданням клієнтам різноманітних позичок та їх погашенням, інвестиційна діяльність банків, тобто вкладання кош-тів у цінні папери підприємств усіх форм власності на відносно три-валий час, формування касових залишків та резервів.

Кредитування є основним видом активних операцій комерційних банків. Конкретні сфери застосування банківського кредиту визна-чаються залежно від його цільового призначення та складу учасни-ків кредитних правовідносин. Враховуючи особливості позичкових операцій комерційних банків, прийнято виділяти:—

кредитування поточної діяльності підприємств, пов'язане із задоволенням їх потреб в оборотних коштах;—

кредитування інвестиційної діяльності підприємств, призна-чене для збільшення основних фондів, реконструкції та розширення виробництва;—

кредитування приватних осіб для задоволення різноманітних потреб споживчого характеру;—

кредитування держави для покриття бюджетного дефіциту.

Важливою умовою кредитування є видача позик банками під за-безпечення. Формами забезпечення повернення кредитів є: застава, гарантія, страхування. Крім того, застосовується переуступка контра-ктів, дебіторської заборгованості, товарні запаси (сировина, напів-фабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція), шляхові доку-менти, іпотека (нерухоме майно, земля), цінні папери, майнові права, права вимоги, що належать заставодавцю, дорогоцінні метали та інші активи позичальника. Щодо інвестиційних операцій комерційних бан-ків, метою яких є отримання доходу і нарощування капіталу, то сфера застосування їх тепер обмежена і це зумовлено різними факторами:

недосконалістю чинного законодавства, нестабільністю економічного становища країни (інфляція, нерозвинутість ринку капіталів та його інфраструктури, низькі темпи приватизаційних процесів).

Комерційні банки можуть також здійснювати інші види актив-них операцій: лізингові операції, факторинг і форфейтинг. Відповід-но до п. 9 ст. З Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки мають право придбати на власні кошти засоби виробництва (певне майно — автомобілі, літаки, устаткування, транспортні засо-би, обчислювальну техніку тощо) для передачі їх клієнтам в оренду. Така форма фінансово-кредитних відносин називається лізингом і в банківській практиці набула широкого розповсюдження. На про-хання клієнта банк придбає певне майно і приймає на себе всі зо-бов'язання власника, включаючи відповідальність за збереження майна, внесення страхових платежів, оплату майнових податків. Клієнт, на прохання якого було куплене майно, підписує з банком строковий договір оренди, в якому визначаються, поряд з іншими умовами, розмір орендної плати і періодичність її внеску, можли-вість продажу клієнту устаткування після закінчення строку договору.

Отже, лізинг — це різновид довгострокового кредиту, який на-дається в натуральній формі і погашається клієнтом у розстрочку. При здійсненні такої лізингової операції банки організують отри-мання довгострокової позики в одного або у декількох кредиторів на суму до 80 % вартості зданих в оренду активів. За організацію позики банки отримують від орендаря додаткову винагороду.

Нетрадиційною банківською операцією є факторинг. Факторинг являє собою купівлю банком у клієнта термінових вимог платежу, пов'язаних з постачанням товарів або наданням послуг, інших дого-ворів. Факторинг — це уступка права вимоги (цесія), що оформля-ється відповідним чином укладеним договором між банком і клієн-том (ст. 197 ЦК України). У договорі банк зобов'язується не тільки стягувати борги, але визначає свої функції по обслуговуванню бор-гу, передбачає аналіз кредитної спроможності боржників, інкасу-вання, залікові операції, приймання на себе ризику несплати та ін.

Клієнт, що продав дебіторський борг, отримує від банку гроші (готівка, переказ, оплата чеку та ін.) у розмірі 80—90 % суми боргу, а залишені 10—20 % банк тимчасово стягує у вигляді компенсації ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає стягнену суму клієнту. За факторингові операції банк стягує з клієнта плату.

Різновидом факторингової операції є форфейтинг — форма кре-дитування зовнішньоекономічних