сфері особливо важливою є конституційна за-борона за таких умов: не допускаються зловживання монополь-ним становищем на ринку; неправомірне обмеження конкурен-ції та недобросовісна конкуренція. Такі випадки держава визнає протиправними, коли йдеться про обмеження у реєстрації бан-ківських та кредитних установ, які створюються відповідно до законодавства України, або відмову у ліцензуванні банківських операцій тощо. У цьому знаходить відображення гарантований Основним Законом України такий важливий для економіки вид підприємницької діяльності, як здійснення на законних підста-вах банківських угод і договорів з юридичними та фізичними особами.
Проведення грошових та інших фінансових операцій у бан-ківській сфері неможливе без дотримання імперативного конс-титуційного принципу, який визначає обов'язковість сплати податків. Ст. 67 Конституції України встановлює, що кожен зо-бов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законодавством.
4. Оподаткування банківської діяльності
У чому полягає мета зазначеного принципу? Він дає змогу забезпечити прозорість та підконтрольність усіх банківських опе-рацій та банківської діяльності в цілому, оскільки податки є за-собом застосування обов'язкових платежів для будь-яких підпри-ємницьких правовідносин при формуванні Державного та місце-вих бюджетів.
Банківська діяльність як вид підприємницької діяльності під-лягає обов'язковому оподаткуванню, оскільки її метою є отри-мання прибутку із обігу фінансових ресурсів як власних, так і за-лучених. Це передбачає облік собівартості та ведення рахунків за визначеними правилами. Для розуміння цього питання слід ма-ти на увазі, що сплата податків з будь-яких банківських операцій та послуг обумовлена залученням до цієї підприємницької діяльності фінансових ресурсів інших суб'єктів. З цією метою держа-ва встановлює жорсткі економічні нормативи, які забезпечують як інтереси конкретних суб'єктів, так і всієї банківської системи і держави в цілому. Цим пояснюється особливість застосування конституційного принципу, що закріпив обов'язкове виконання податкових зобов'язань перед державою, коли передусім мають забезпечуватись публічні інтереси, а вже потім досягатись баланс приватних інтересів.
Особливо зауважити, що в умовах розвитку місцевого само-врядування склалась і система місцевих податків, які також на-лежать до загальнообов'язкових платежів, що здійснюються бан-ківськими та кредитними установами. Відокремленість органів місцевого самоврядування від державної влади визначила і особ-ливість правового статусу місцевих бюджетів та місцевих подат-ків, які справляються на відповідній території. Принципи обо-в'язковості сплати місцевих податків і зборів, які можна теж віднести до публічних фінансів, передбачених законодавством України, стосуються банківських установ, які отримують у по-даткових інспекціях за місцем розташування всі реєстраційні реквізити, і їх підприємницька діяльність підлягає оподаткуван-ню на загальних підставах. Йдеться як про головні офіси банків, так і про філії, представництва, що створюються в областях та регіонах і не мають повного статусу юридичних осіб.
Податки та інші загальнообов'язкові платежі, які надходять від банків та кредитних установ до Державного та місцевих бю-джетів, є обов'язковими, незворотними та неоплатними платежа-ми на користь публічного суб'єкта держави або територіальної громади. Вони забезпечені при справлянні державним примусом, що не має характеру покарання і не зв'язаний з компенсацією будь-якої заподіяної шкоди.
Серед платників податків Закон України “Про оподаткуван-ня прибутку підприємств" (у редакції від 22 травня 1997 р.) особ-ливо виділяє Національний банк України та його установи. Це означає, що об'єктом оподаткування є прибуток, який обчислю-ється стосовно операцій усіх банків та фінансово-кредитних ус-танов щодо реалізації (банківських послуг, робіт) на митній те-риторії України.
Зазначений конституційний принцип банківського права найбільш характерно визначає відносини банків та фінансово-кредитних установ з державою та органами місцевого самовря-дування в сфері податкових зобов'язань. Слід звернути увагу на те, що податкові зобов'язання характеризують фінансово-майнові відносини, а державний контроль та адміністративний примус є специфікою забезпечення конституційного принципу в податко-вій сфері. Цією стороною банківське право торкається податко-вого права, коли галузева взаємодія правових систем дає можли-вість реалізувати відповідно інтереси банків і держави.
5. Державне управління і банки
Безпосередньо пов'язаний з банківським правом принцип поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову. Органи державної влади мають реальний вплив на діяль-ність банків та фінансово-кредитних установ. Це пов'язано з не-обхідністю державного управління банківською сферою, що ми спостерігаємо в ході українських реформ. Постійна опіка та втру-чання держави в діяльність банків призводить до негативних на-слідків, хоча і слабке державне керівництво теж викликає серйоз-ні наслідки в грошово-кредитній сфері.
Передусім принципово важливе значення відіграють консти-туційні принципи для з'ясування місця і ролі Національного банку України в системі органів держави, встановлення його провідної ролі як єдиного емісійного центру в країні. Консти-туційний принцип розподілу функцій та повноважень між орга-нами держави дає можливість здійснювати Національному бан-ку України роль центру банківської системи, яка має власні нор-мативно-правові засади. Взаємовідносини Кабінету Міністрів України та Національного банку України будуються таким чи-ном, щоб досягалась головна мета — забезпечення стабільності національної валюти, а отже, і стабільності споживчих цін.
Визначальні принципи статусу Національного банку України
Конституційний принцип розподілу влад дав можливість ви-ділити Національний банк України як один з “найважливіших атрибутів державност”. Така характеристика увійшла у науковий вжиток за висловом В. П. Гетьмана, одного з розробників Кон-ституції України, фундатора української банківської системи. Він як послідовний прихильник ідеї повного конституційного стату-су Національного банку України вважав, що банк має бути за європейською моделлю незалежним від уряду. У Консти-туції України закріплено шість визначальних принципів статусу Національного банку України..
Перший принцип формулює основну функцію центрального банку держави: забезпечення стабільності грошової одиниці — гривні.
Другим принципом встановлюється особиста відповідальність вищої посадової особи в банківській системі, що відбувається шляхом зміни статусу головного банкіра країни, посаду якого за-кріплено у пункті 18 ст. 85 Конституції України як Голови На-ціонального банку України (до цього —