Ціна банківського кредиту

Основним видом плати за користування банківським креди-том є процент. Поряд з процентом банки можуть установлюва-ти комісію, що застосовується як додатковий елемент ціни бан-ківського кредитування. Комісія встановлюється, як правило, у тих випадках, коли в процесі кредитування банк виконує дода-ткову роботу, пов'язану з оформленням позички і контролем, або наглядом за здійсненням проекту, що кредитується. Комісія може сплачуватися окремо або додаватися до процента.

Рівень процентної ставки залежить від таких факторів:—

облікова ставка центрального банку;—

рівень інфляції;—

строк позички;—

ціна сформованих ресурсів;—

ризик;—

розмір позички;—

попит на банківські позички;—

якість застави;—

зміст заходів, що кредитується;—

витрати на оформлення позички і контроль;—

ставка банку-конкурента;—

характер відносин між банком і клієнтом;—

норма прибутку від інших активних операцій.

Пилип цих факторів на рівень процентної плати за користу-вання банківськими позичками є взаємозв'язаним, тому важко

тим щоб забезпечити повне і своєчасне погашення кредитної за-боргованості і процентів по ній.

Висока особиста репутація клієнта має бути підкріплена його менеджерськими здібностями. Якщо у підприємця справи зага-лом ідуть кепсько, то у банкіра не може бути впевненості, що за-ходи (проект), які він (підприємець) планує здійснити за рахунок кредиту, будуть реалізовані успішно. Водночас не можна вважа-ти, що гарні справи на підприємстві в цілому завжди є надійною запорукою ефективного впровадження нового заходу, реалізація якого потребує кредиту. Тому фактор «можливість» необхідно враховувати як при оцінці роботи клієнта в цілому, так і сі осовію тієї справи, яку пропонується прокредитувати.

Капітал. Цей фактор означає, що потенційний позичальник повинен мати певну суму власного капіталу, яка буде використа-на в проекті, що кредитуватиметься. Інакше кажучи, позичальник мусить розділити кредитний ризик з банком.

Для світової банківської практики характерно, що частка влас-ного капіталу позичальника у фінансуванні проекту традиційно становить близько 30 % його вартості, 70 % вартості проекту банк кредитує.

Умови. Згідно з цим фактором банкір мусить добре знати стан місцевої, регіональної і національної економіки, а також умови господарювання позичальника, здійснювати їх періодичним огляд і прогнозування.

Неоднакові економічні умови та прогнози для окремих галу-зей господарства свідчать про те, що критерії для надання пози-чок мають бути різними.

Застава. Надійне забезпечення кредиту у формі застави може подолати слабкість інших параметрів кредитної угоди. Однак ба-нкіру необхідно звертати увагу на якість застави, її юридичне оформлення, співвідношення між вартістю застави і позички і як часто ця вартість змінюється.

У банківській практиці застосовуються певні заходи, спрямо-вані на мінімізацію втрат від кредитного ризику, а саме:—

лімітування;—

дотримання нормативів кредитного ризику;—

диверсифікація;

вивчення й оцінювання кредитоспроможності позичальника;

отримання від клієнтів достатнього і якісного забезпечення;

оперативність при стягненні боргу;—

страхування;—

визначення кредитної політики;—

підтримання оптимальної структури заборгованості за кре-дитами;—

формування резервів.

Лімітування — це встановлення межі кредиту.

Межа (ліміт) кредиту може встановлюватися окремим позича-льникам, групі однотипних позичальників, галузі господарства. Це дає змогу уникнути ризику концентрації кредитних вкладень в окремих суб'єктів, що зменшує вірогідність можливих втрат від кредитних операцій.

Лімітуватися можуть також права окремих банківських мене-джерів і структур відносно ухвалення рішення про надання кре-диту.

Розрахунок ліміту кредитування здійснюється на підставі фі-нансових показників позичальника і прогнозування його майбут-ніх грошових потоків. Розмір ліміту залежить від можливих фі-нансових результатів діяльності суб'єкта, що кредитується, за квартальний термін. Через квартал необхідно робити уточнення потреб і можливостей позичальників.

Комерційні банки використовують таку форму лімітування кредитів, як кредитна лінія. Вона являє собою юридичне офор-млене зобов'язання банку перед позичальником надавати йому протягом певного терміну (від кварталу до року) позички в ме-жах узгодженої суми.

Кредитна лінія встановлюється у разі тривалих зв'язків між банком і позичальником. Вона мас декілька переваг порівняно з одноразовим кредитом. Позичальник має змогу точніше оцінити перспективи свого розвитку, скоротити витрати часу, пов'язані з переговорами про укладання окремих угод на кредитування. За-значені переваги стосуються і банку. При цьому у нього з'явля-ється можливість детальніше ознайомитися з діяльністю позича-льника.

Установивши кредиту лінію, банк, незалежно від ситуації на ринку позичкових капіталів, зобов'язується надавати кредити у повній відповідності з укладеною кредитною угодою.

Лімітування прав менеджерів і підрозділів може здійснювати-ся в системі одного банку, і «розмір» права на видачу кредиту за-лежить від рівня кваліфікації відповідного фахівця та обсягу ка-піталу, яким оперує банківська установа (відділення, філія тощо).

Зазначене вище лімітування — це засіб захисту від кредитного ризику, який застосовується з ініціативи банку-кредитора. Існує певне лімітування, ініціатором якого є центральний банк (Націо-нальний банк України). Це нормативи кредитного ризику, які є

прийняття цього листа до виконання банком. Гарантами можуть бути будь-які фінансове стабільні юридичні особи (підприємст-ва) і банки. Найвагомішою вважається банківська гарантія.

Строк дії гарантії встановлюється, як правило, на 10—15 діб більше від строку погашення позички, повернення якої забезпе-чене гарантією.

Гарантійний лист складається в двох примірниках. Один при-мірник гарантійного листа з відміткою банку, що обслуговує га-ранта, про прийняття гарантії подасться до банку позичальника, після чого здійснюється кредитування під гарантію.

Якщо позичальник не повертає у встановлений строк борг, за-безпечений гарантією, несплачена позичка стягується у безспірному порядку з рахунку гаранта.

Зразок гарантійного листа (договору-поручительства) наведе-ний у додатку 15.

Перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків позичальника до третьої особи означає переданий банку-кредитору права спрямовувати виручку за цими вимогами і рахунками безпосередньо па погашення позички при настанні строку її по-вернення.

Цесія здійснюється на підставі складеної між банком і пози-чальником угоди, в якій вказується сума вимог і рахунків, що перевідступляться, та інші умови.

Якщо позичальник має поточний рахунок у даному банку, то угоду про перевідступлення можна не складати, а обумовити цю умову (цесію) в кредитній угоді.

Іпотека — це різновид