Бізнес-етика і соціальна відповідальність у банківській системі

План

Вступ

Роль етики бізнесу у вирішенні соціальних проблем в економіці країни.

Перші практики економічої етики: Г.Форд і М.Вебер.

Стан етики бізнесу в економіці нашої країни.

Форми поведінки, яким в США даютьрізні етичні оцінки

Роль банкіра в ступені благополуччя всіх учас-ників економічних відносин.

Соціальна і юридична відповідаль-ність, як складова сучасної моделі бізнесу.

Висновок.

Вступ

У нинішніх високодинамічних умо-вах розвитку цивілізації підприєм-ництво покликане враховувати людські та соціальні аспекти впливу бізнесу на працівників, споживачів, а також сприяти вирішенню проблем суспільства в цілому. Люди, як прави-ло, очікують від бізнесу не тільки ви-соких економічних результатів, а й істотних досягнень з точки зору соціальної мсти і соціальних інтересів. Підприємці повинні активно діяти в таких сферах, як захист довкілля, охо-рона здоров'я і суспільна безпека, гро-мадянські права, захист інтересів спо-живача тощо. Бізнес має бути соціаль-не відповідальним. Таке бачення йо-го ролі вельми актуальне в умовах України.

Роль етики бізнесу у вирішенні соціальних проблем в економіці країни.

Відповідальність бізнесу щодо вирішення соціальних проблем під-тримують політичні і громадські інститути. Це те, що виходить за межі визначених законами вимог або над-вимог. Серед останніх а аспекті соці-альної відповідальності можна виділи-ти основні [1, 175]:—

довгострокові перспективи в соціальне зорієнтованому суспільстві;—

сприятливі умови для бізнесової діяльності, які сприяли б формуван-ню привабливого образу підприємця;—

зміна потреб. Пов'язані з бізне-сом соціальні очікування сьогодні ра-дикально змінилися і залучення ком-паній до вирішення соціальних про-блем стає вкрай необхідним;—

наявність важливих ресурсів для надання допомоги у вирішенні соціальних проблем;—

моральні норми соціальної по-ведінки підприємця. Як член суспіль-ства він повинен керуватися нормами моралі.

Соціально-економічний досвід роз-винених країн засвідчує, що ринкова економіка базується на економічній етиці, культурі праці і її високій про-дуктивності, наукових методах ор-ганізації праці, обов'язковості парт-нерів, яка закріплена не тільки договором, а й чесним словом підприємця, і грунтується на високих заробітках працівників. Економічна етика ствер-джує верховенство людини над ма-теріальними цінностями, якими вона управляє у процесі виробництва. Без неї неможлива ринкова економіка.

Перші практики економічної етики: Г.Форд і М.Вебер.

Першим успішним практиком еко-номічної етики був Г.Форд — під час економічної кризи 1920—1930-х років. Він встановив високу заробітну плат-ню і такі низькі ціни на кінцевий про-дукт, що робітники його заводів мог-ли купити автомобіль, який самі ж і зробили. Це дало йому змогу зберег-ти виробництво. Форд купив земельні ділянки, створив сільськогосподарські товариства, допоміг своїм робітни-кам, пенсіонерам збудувати власні житла, придбати трактори і сільсько-господарські машини, організував на власних заводах продаж споживчих товарів, харчування робітників, за-безпечив їх теплом і паливом. Форд одним із перших залучив робітників у компаньйони через акції, завдяки чо-му вони відчули себе господарями ви-робництва.

Втім, в управлінській ієрархії існу-ють і багато прикладів неетичної по-ведінки керівників, її спричинюють недобросовісна конкурентна бороть-ба, недостатнє заохочення керівників за етичну поведінку, загальне зни-ження значення етики в суспільстві, тиск з боку організації на працівників з метою пошуку компромісу між їх особистими цінностями і цінностя-ми керівників. Дослідження засвідчу-ють, що на прийняття неетичних рішень службовцями впливає насам-перед поведінка їх керівників. Отже, поводячись етично, керівник може підняти етику поведінки підлеглих на новий якісний рівень.

Не секрет, що сьогодні частина економіки нашої країни знаходиться в "тіні", багато коштів, які могли б відчутно поліпшити соціальне стано-вище народу, переводяться в "подат-кові сховища" за кордон. За таких об-

ставим говорити про соціальне орієн-товану ринкову економіку не дово-диться. Проте Україна прагне будува-ти саме таку — соціально орієнтова-ну економіку, а отже, її успіхи на цьо-му шляху будуть прямо пропорційні рівню досягнень українського бізне-су на ниві соціальної відповідальності. Господарство — основна сфера життєдіяльності людини та її взаємодії з природою, створення і споживання базових людських цінностей. Саме в господарській діяльності відбувається становлення людини, її перетворення з біологічного організму в соціально-го індивіда й особистість. Людина бе-ре участь у господарській практиці, де реалізуються ЇЇ природні і духовні сили. Тому при філософському аналізі господарства як фактора виробництва обмежитися згадкою про людину, за-лишивши за межами розгляду її при-страсті, бажання, потреби, тобто все те, що, власне, і робить її homo sapi-ens, буде неправильним.

Специфічного філософського ас-пекту проблема людини набуває тоді, коли ми наголошуємо на особливій ролі трудової етики у функціонуванні й розвитку господарських систем. Із відкриттям М.Вебером ролі трудової етики, трудової мотивації в станов-ленні господарства проблема набуває також і практично-філософського змісту. В наших умовах вона акту-алізується у зв'язку з тим, що в XXI століття ми ввійшли з недостатньою трудовою і етичною мотивацією жит-тя і праці. Це змушує визнати, що ста-ру, традиційну, трудову етику ми за-лишили в ЗО—80-х роках минулого століття, а нової не створили. На-томість запропонували трудову есте-тику, яка могла активно спонукати до праці лише за умов насильства. Сьо-годні треба створити трудову етику, яка відповідала б трудовому сус-пільству. Етичні питання є продуктом реального господарського життя, і від них не можна абстрагуватися, адже во-ни — суть господарювання.

Вияви господарського безладдя і негараздів свідчать, що господарське життя не організовано розумно і раціонально, що йому бракує мораль-них засад. Моральна краса несумісна з користолюбством, корупцією і вза-галі з будь-якими злочинами проти людей. Діловий успіх — це своєрідний іспит не тільки інтелігентності, а й моральної культури підприємця. Діло-вий успіх високоморальної, тим біль-ше релігійної людини, визначається не прибутком, а служінням ближньо-му. Домінування матеріальних інтересів і стосунків у людському суспільстві, за словами В.Соловйова, є лише випадком поганої життєвої філософії,