2). Певний ризик, хоча й досить невеликий, є і в цих операціях комерційних банків. На підтвердження цього наведемо такі факти. Під час проведення грошової реформи в Україні в 1996 році непоодинокими були випадки, коли через неуважність касових службовців банків, які плутали нові купюри гривні різних номіналів, а також неправильно перераховували карбованці на гривні, банкам, які були уповноважені проводити обмін карбованців на гривні, було завдано збитків від здійснення цієї операції. Добре відомі й факти незаконного проникнення в комп'ютерну мережу комерційного банку і викрадення коштів з кореспондентського рахунку комерційного банку.
Період загострення фінансової кризи в Україні (серпень-жовтень 1998 p.) також повністю спростував твердження про те, що вкладання в українські державні боргові зобов'язання (ОВДП) є безризиковими.
Таблиця
Групування активів комерційного банку за ступенем ризиковості [12, 28]
№ п/п | Групи та види активів | Коефіцієнт ризику
І група
1. | Кошти на кореспондентському рахунку в Національному банку України | 0
2. | Каса і прирівняні до неї кошти | 0
3. | Вкладення в державні боргові зобов'язання | 0
4. | Кредити і депозити в НБУ | 0
5. | Готівка в стадії інкасації | 0
II група
6. | Кредити, гарантовані урядом України | 0,1
III група
7. | Міжбанківські депозити у ВКВ | 0,5
8. | Кошти на кореспондентських рахунках банків | 0,5
9. | Кошти на кореспондентських рахунках у банках-резидентах «Ностро» | 0,5
10. | Міжбанківські депозити у банках-резидентах | 0,5
IV група
11. | Інші кредити, надані банком, у т. ч. пролонговані і прострочені | 1,0
12. | Факторингові операції | 1,0
13. | Дебітори | 1,0
14. | Операції з цінними паперами | 1,0
15. | Основні фонди | 1,0
16. | Гарантії, надані банком | 1,0
17. | Активне сальдо за внутрішньобанківськими розрахунками | 1,0
Наведемо характеристику основних видів ризику, які зустрічаються при здійсненні активних операцій комерційних банків [12, 31].
Операційний ризик – можливість збитків від здійснення різних видів активних операцій внаслідок неуважності, халатності або шахрайства службовців банку, які відповідають за проведення цих операцій. Операційний ризик у тій чи іншій мірі відноситься до всіх активних операцій.
Кредитний ризик – сукупність імовірних небажаних подій при здійсненні фінансових угод, суть яких полягає в тому, що контрагент банку не зможе виконати взятих на себе за угодою зобов'язань і при цьому не вдається скористатися наявними засобами захисту.
Слід зазначити, що поняття кредитного ризику асоціюється не лише з процесом кредитування. Кредитний ризик має відношення до всіх фінансових угод, для яких характерним є виникнення пари «кредиторська вимога – боргове зобов'язання». Це стосується кореспондентських рахунків даного комерційного банку в інших банках, ринкових фінансових інструментів (свопи, форварди, ф'ючерси, опціони), операцій з цінними паперами, а також лізингових і факторингових операцій.
Валютний ризик – можливість грошових втрат у результаті коливання валютних курсів. Він структурується таким чином:
конверсійний (наявний) – можливість валютних збитків за конкретними операціями;
трансляційний (бухгалтерський) – можливість валютних збитків при переоцінці валютних активів і пасивів у національну валюту.
Валютний ризик відноситься до всіх операцій з іноземною валютою.
Відсотковий ризик – можливість збитків або недоотримання доходу внаслідок несподіваної зміни відсоткових ставок.
Відсотковий ризик має відношення до кредитування і послуг кредитного характеру, фінансових відсоткових інструментів, а також операцій з цінними паперами.
Ризик ліквідності – можливість втрат через неможливість реалізації на ринку певного виду активу.
Ризик ліквідності має відношення до операцій з цінними паперами, а також до предмета застави як способу забезпечення повернення позики.
Ризик щодо країни – можливість збитків за міжнародними фінансовими угодами внаслідок неспроможності або небажання уряду країни-контрагента виконати свої зобов'язання.
Ризик щодо країни має відношення до всіх міжнародних операцій комерційних банків.
Форс-мажорний ризик – можливість виникнення стихійних лих, катастроф, страйків, які призведуть до фінансових втрат.
Форс-мажорний ризик, як і операційний, стосується всіх активних операцій комерційних банків.
Важливим джерелом банківських ризиків є «зони конкуренції», тобто можливі сфери зіткнення інтересів з іншими контрагентами (на рис. 2 вони позначені у вигляді виділених прямокутників). У банківському секторі існують «конкурентні бар'єри», що перешкоджають одним банкам здійснити бажання отримати домінуючі позиції на ринку без урахування інтересів інших.
Банківські ризики також можуть бути викликані неправильно обраною стратегією та незадовільним рівнем керівництва. Низька якість управління активами, неефективність внутрішньобанківського контролю й організаційної структури, недостатня фахова підготовка персоналу сприяють зниженню стійкості комерційного банку.
Рис. . Схема функціональних зв'язків комерційного банку [12]
До ендогенних чинників ризику можна віднести й негативні результати фінансового управління власними та залученими коштами, погіршання міжособових відносин у колективі та інші аспекти внутрішньобанківської діяльності, що зумовлюють негативний вплив випадкового характеру.
Отже, розмаїття чинників ризику призводить до появи ризиків, якими обтяжені практично всі сфери банківської політики.
Розділ 2. Порядок визначення і оцінка банківських ризиків
Поступово з розвитком теорії ризиків розвивалися методологія і методика їх аналізу. Можна визначити наступні основні етапи методології аналізу банківських ризиків [13, 32]:
1. Вид і специфіка банку, що аналізує рівень якогось певного виду або сукупного ризику своєї діяльності, діяльності свого партнера, контрагента, клієнта, постачальника, посередника та ін.
2. Сфера впливу окремого ризику, що аналізується або сукупності ризиків.
3. Методика розрахунку, аналіз рівня погрішностей, абсолютних і відносних відхилень.
4. Можливість управління конкретним ризиком, що аналізується.
5. Засоби і методи управління ризиковими ситуаціями загалом.
6. Оцінка ефективності аналізу і запропонованих на основі його результатів рекомендацій.
Згідно з історією маркетингу всі виробники, в тому числі і банкіри, стараються мінімізувати ризик і максимізувати прибуток.
Оптимальне співвідношення рівнів ризику і очікуваного прибутку по-різному і залежить від ряду об'єктивних і суб'єктивних