Економічний ризик – це об'єктивно-суб'єктивна категорія в діяльності суб'єктів господарювання, яка пов'язана з подоланням невизначеності та конфліктності в ситуації неминучого вибору і відображає міру (ступінь) досягнення сподіваного (чи бажаного) результату, невдачі та відхилення від цілей (у несприятливий бік) з урахуванням впливу керованих і некерованих чинників, прямих і зворотних зв'язків.

Структурний комплекс механізмів (інструментарій) сучасної теорії економічного ризику доцільно подати за такою концептуальною схемою [12, 133]:

Якісний аналіз ризику є найскладнішим і вимагає ґрунтовних знань, досвіду й інтуїції. Його головна мета – ідентифікувати можливі ризики. Існують формалізовані процедури аналізу ризику в підтримку прийняття рішень з урахуванням ставлення суб'єктів до ризику.

Кількісний аналіз ризику спирається на ряд методів: метод аналогій; аналіз чутливості (вразливості); методи імітаційного моделювання; аналіз можливих збитків тощо.

Однією з основних складових ризикології є система кількісних показників ступеня економічного ризику. Оцінюють ступінь ризику в кількісному вираженні як у абсолютному, так і у відносному вираженні. Необхідно підкреслити, що ризик – це багатовимірна системна характеристика (категорія) економічних об'єктів (процесів).

Щодо моделювання ризику, то в ризикології використовується декілька класів математичних моделей і методів, зокрема: стохастичне програмування; теорія ігор; теорія нечітких множин тощо. Вони повинні адекватно описувати реально існуючий стан справ і спиратися на раціональну систему гіпотез.

Управління ризиком включає в себе, зокрема, процес систематичного виявлення джерел ризиків, визначення їхніх чинників, класифікації, прогнозування та оцінювання ступеня ризиків.

Отже, в наш час аналіз і оцінка рівня ризику проводяться за допомогою інструментів теорії ймовірностей і методів математичної статистики. Для аналізу рівня ризику частіше за все використовується динаміка середньоквадратичного відхилення величини чистого прибутку. Якщо аналізується конкретна ситуація, то проводиться аналіз в статиці. Передусім враховується час виникнення банківського ризику.

Розділ 3. Прибутки і витрати від ризиків

Активи банку за своїм змістом відображають діяльність банку. Управління банківськими операціями є менеджментом ризиків, пов’язаних з банківським портфелем, з набором активів, що забезпечують банку прибуток від своєї діяльності. На сучасному етапі принцип диверсифікації активів стає практично основним принципом управління будь-якими фінансовими активами банків розвинутих країн. Так, підраховано, що в середньому структура активів ком-е-р-ційних банків США складається на 30% з різного роду державних цінних паперів, на 22% – із позик промисловим і торговим корпораціям, на 12% – із споживчих позик з розстрочкою платежу і на 1% – із міжнародних кредитів [10, 49].

Принцип диверсифікації активів є основою для розширення спектра банківських доходів, що служить гарантією стабільності фінансово-кредитного інституту в умовах кон'юнктурних змін. Нарощування активів комерційного банку – одна з передумов збільшення його доходів. Разом з тим у фінансовому менеджменті слід пам'ятати, що в міру зростання активи забезпечують нижчий відносний прибуток, ніж ті самі активи меншого розміру.

У структурі активів комерційного банку можливе виділення її складових елементів з різним ступенем ліквідності. В цьому аспекті певний інтерес для фінансових менеджерів становлять два найважливіших напрями оптимізації структури активів банку [10, 49]:

До високоліквідних активів банку можуть бути віднесені залишки коштів на кореспондентських рахунках банку, в касі, засоби, вкладені в цінні папери надійних емітентів. В умовах лише становлення фондового ринку України в структурі високоліквідних активів банку вкладення в цінні папери займають незначну частину. Фактично це призводить до того, що в процесі формування високоліквідних активів банк потрапляє в суперечливу ситуацію: високоліквідні активи не забезпечують доходів, що, в свою чергу, також негативно впливає на ліквідність банку в цілому, тому що одержувані доходи збільшують розмір власних засобів банку. Винятком даному випадку є проведення банком неторгових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти за рахунок залишків коштів у касі і на кореспондентському рахунку. Вкладені у неторгові операції засоби почергово перебувають у формі високоліквідних активів у національній чи іноземній валюті і одночасно приносять банкові прибуток (маржу), що є різницею між ціною покупки і продажем валют. Разом з тим фінансовим менеджерам слід враховувати, що в неторгових операціях не може бути задіяним увесь обсяг високоліквідних активів банку через відносну обмеженість даного напряму фінансової діяльності банку порівняно із залишками високоліквідні активів (насамперед залишку на кореспондентському рахунку).

Мінімальний обсяг високоліквідних активів (у вигляді залишку засобів на кореспондентському рахунку в НБУ) встановлений нормативами обов'язкового резервування. Максимальний залишок коштів у касі банку встановлюється ним самостійно. Разом з тим світова банківська практика виробила загальновизначені показники, за якими сума залишків за рахунками "Грошові кошти в касі банку", "Грошові кошти на кореспондентських рахунках у Центральному банку та інших банках" має становити не менше 20% від загальної суми активів банку і не менше 20% від суми його зобов'язань [10, 49].

Важливо знати, що комерційні банки України сьогодні не мають у своєму розпорядженні високоліквідних об'єктів інвестування, здатних забезпечувати певний доход (величина якого обернено пропорційна ступеню ліквідності об'єкта інвестування). Виходячи з цього, комерційні банки змушені для поповнення високоліквідних активів вибирати готівкові й безготівкові гроші, які самі по собі, звичайно, доходу не приносять. Подібним об'єктом інвестування можуть бути цінні папери першокласних емітентів з постійно зростаючою позитивною курсовою різницею. Банки з їхнім могутнім аналогічним апаратом і фінансовими фахівцями можуть визначити вказані цінні папери при їх наявності на фондовому ринку. До того ж. об'єктом інвестування можуть бути