Голова НБУ звільняється з посади ВРУ за поданням Президента України у таких випадках:

закінчення строку повноважень;

набрання законної сили обвинувального вироку суду у скоєнні кримінального злочину;

у зв’язку із заявою про відставку за політичними або особистими причинами, поданою у письмовому вигляді і прийнятою Президентом України;

у разі смерті або на підставі рішення суду про оголошення особи померлою або визнання безвісно відсутньою;

припинення громадянства або виїзду за межі України на постійне місце проживання;

за поданням Президента України в межах його конституційних повноважень.

Як і будь-який керівний орган влади, якому підпорядковані певні відділи, Голова Національного банку має повноваження, а також на нього покладені відповідні обов’язки.

Він:

Керує діяльністю НБУ

Діє від імені НБУ і представляє його інтереси без доручення у відносинах з органами державної влади, з банками, фінансовими та кредитними установами, міжнародними організаціями, іншими установами і організаціями.

Головує на засіданнях Правління НБУ.

Підписує протоколи, постанови, накази і розпорядження, а також угоди, що укладаються НБУ.

Розподіляє обов’язки між своїми заступниками.

Видає розпорядчі акти.

Приймає рішення з інших питань, що стосуються НБУ, що віднесені до його компетенції.

Одноосібно несе відповідальність перед ВРУ та Президентом України за діяльність НБУ.

Банківське регулювання і банківський нагляд.

Головним економічним завданням банку являється забезпечення стабільності національної грошової одиниці. На вирішення цієї задачі направлена створювана система грошово-кредитного регулювання.

Згідно розділу X ст. 55 Закону України “Про Національний банк України” головною метою банківського регулювання і нагляду є безпека і фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

НБУ є вищестоящою інстанцією для всіх інших банків і їх установ, філій в нашій країні, тому він в силу своїх повноважень здійснює постійний нагляд за дотриманням банками банківського законодавства, нормативних актів НБУ і економічних нормативів.

В поняття “банківське законодавство” включаються всі закони, що видаються Верховною Радою України, а також підзаконні нормативні акти і інші правові документи Верховної Ради, Національного банку України, які регламентують діяльність кредитної системи держави.

НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ, незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативні акти НБУ видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ. Вони не можуть суперечити законам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом’якшують або скасовують відповідальність. Ці акти підлягають обов’язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України, також вони можуть бути оскаржені відповідно до чинного законодавства.

Доступ до інформації. Для здійснення своїх функцій НБУ має право безплатно одержувати від банків інформацію про їх діяльність відповідно до наданої ліцензії та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій. Отримана інформація не підлягає розголошенню, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Економічні нормативи. Щоб забезпечити фінансову надійність банків для захисту інтересів вкладників і кредиторів НБУ встановлює для них обов’язкові економічні нормативи. Вони мають забезпечувати здійснення контролю за ризиками, пов’язаними з капіталом, ліквідністю, кредитами акціонерам та інсайдерам, наданням великих кредитів, інвестиціями капіталу, відсотковим та валютним ризиком.

Повноваження НБУ щодо здійснення наглядових та регулятивних функцій. Вказані функції можуть здійснюватись НБУ безпосередньо або через створений ним орган банківського нагляду.

Повноваження:

Здійснює всі види на місцях банків в Україні (крім перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності), а також перевірку достовірності інформації, надається юридичними та фізичними особами при реєстрації банків, та ліцензування банківських операцій.

Може вимагати від банків проведення загальних зборів акціонерів і визначає питання, за якими мають бути прийняті рішення.

Може брати участь у роботі зборів акціонерів, засідань спостережної ради, правління та ревізійної комісії банку з правом дорадчого голосу.

Національний банк пред’являє вимоги щодо здійснення обов’язкових аудиторських перевірок банків, отримує висновки незалежних аудиторських організацій про результати діяльності банків.

3. Інші банки, що створені і діють на території нашої держави відповідно до положень закону України “Про банки і банківську діяльність”

3.1 Правовий статус інших банків

Банківська система – одна із найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків і товарного виробництва тісно переплітаються на протязі історії. При цьому, банки виконуючи грошові розрахунки, кредитуючи господарство, виступаючи в ролі посередників перерозподілу капіталів, суттєво підвищують загальну ефективність виробництва на ріст економіки в цілому.

Інші банки – основна ланка кредитної системи країни, в яку входять кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для своїх клієнтів на началах комерційного розрахунку.

Відповідно до закону України “Про банки і банківську діяльність” із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 20 вересня 2001 року №2740-111”, банківська система України складається з Національного банку України та інших банків , що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону.

Головною метою інших банків, є оперативне отримання їх засновниками та клієнтами широкого кола банківських послуг, вирішене засновниками за допомогою власного банку своїх групових або індивідуальних проблем, отримання максимального прибутку для своїх акціонерів або пайщиків, а також для власного розвитку. На відміну від державних банків, які працювали під керівництвом уряду і за рішенням останнього кредитували завідомо неефективні, а іноді і парадоксальні витрати, створені інші банки повинні були вкладати кошти лише в високоефективні задуми і витрати.

З часом в результаті концентрації та централізації капіталу виникли