На сьогоднішній день відповідно до чинного законодавства інші банки різних видів і форм власності створюються у вигляді акціонерних товариств або кооперативного банку відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”, “Про господарські товариства”, “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про підприємництво”, “Про обмеження монополізму та недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”, інших законодавчих актів Національного банку України.

Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Не можуть брати участь юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації

Юридичні та фізичні особи, що бажають заснувати банк, насамперед повинні проаналізувати ринок капіталів, а також ступінь задоволення підприємницьких структур та населення у банківських послугах, щоб визначити конкурентноздатність нового банку. Адже якщо новому банку буде дуже важно контролювати з уже діючими банками, то можливо, краще влити капітали в один з функціонуючих банків, зміцнив тим самим його і отримавши домовленість на тісне співробітництво.

Якщо ж рішення про створення вже прийняте то тепер необхідно визначити вид господарського товариства до якого він буде належати.

За організаційно – правовою нормою банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальність або акціонерного банку.

Для реєстрації комерційного банку орган управління в 2-тижневий строк після аудиторної перевірки фінансового стану засновників подає до регіонального управління НБУ за місцем створення банку такі документи:

а) заява про реєстрацію банку за підписом уповноваженої особи;

б) установчий договір підписаний засновниками банку та завірений їх печатками. Підписи фізичних осіб завіряються нотаріально.

В договорі визначаються:

в) статут банку затверджений установчими сборами, підписаний уповноваженою особою;

г) протокол установчих зборів;

д) економічне обгрунтування і мета створення банку;

є) бухгалтерську і фінансову звітність учасників банків на 1 число місяця, в якому здійснюється внесок до фонду;

ж) наявність професійно – придатних перших керівників банку кандидатури яких подані НБУ;

з) копія платіжного доручення про внесення плати за реєстрацію банку;

і) угоду про надання приміщення для розміщення банку;

ї) установчі документи акціонерів банку;

к) копія рішення органів Антимонопольного комітету про надання згоди на створення банку.

НБУ встановлює мінімальний розмір статутного фонду комерційного банку .

Статутний капітал банку може формулюватися лише за рахунок власних коштів засновників. Забороняється використовувати для формування статутного фонду комерційного банку бюджетні кошти, кошти одержані в кредит під заставу.

Частку в статутний капітал можна зробити у національній валюті, майні і пов’язаних з ним майнових правах.

Рішення банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статус юридичної особи.(ст. 17 Закону “Про банки і банківську діяльність”).

НБУ видає банку свідоцтво про його державну реєстрацію за встановленою ним формою.

Органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку.

Вищим органом управління є загальні збори учасників. Вони визначають основні напрями діяльності банку, вносять зміни та доповнення до статуту, змінюють розміри статутного капіталу, призначають та звільняють з посади голів та членів спостережної ради банку, ревізійної комісії, розподіляють прибуток, приймають рішення про припинення роботи банку, призначення ліквідатора, затверджують ліквідаційні бланки, тощо.

Спостережна рада банку обирається загальними зборами учасників числа учасників банку або їх представників. Її члени не можуть входити до складу правління або ревізійної комісії банку. Повноваження і порядок роботи спостережної ради банку визначається статутом банку чи положенням про раду банку, що затверджується загальними зборами учасників банку.

Правління (рада директорів) банку є виконавчим органом банку, здійснює управління поточною діяльністю банку, формуванням фондів, необхідної для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішенням загальних зборів учасників і спостережної ради банку. Правління діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами та спостережною радою.

Ревізійна комісія здійснює контроль за фінансово – господарською діяльністю банку таким чином:

- вносить на загальні збори учасників або спостережній раді пропозиції щодо будь-яких систем віднесених до компетенції ревізійної комісії, які стосуються фінансової і стабільної роботи банку та захисту інтересів клієнтів.

Ревізійна комісія обирається загальними зборами з числа учасників або їх представників. Вона підзвітна загальним зборам учасників банку.

Членами комісії не можуть бути особи що є керівниками банку.

Повноваження ревізійної комісії визначаються статутом банку, а порядок її роботи положенням про ревізійну комісію, що затверджується загальними зборами учасників банку.

3.2 Правові засади контролю Національного банку за діяльністю інших банків.

НБУ виступає немов би посередником між державою та іншими банками. Він засобами, які має в своєму розпорядженні спираючись на конституцію і законодавство, втілює в життя економічну політику держави. Як орган економічної влади з особливими функціями Національний банк регулює державне правління в банківській системі, контролює порядок створення інших банків, здійснює нагляд за їх діяльністю, за діяльністю їх відділень, філій, представництв на території України. Його погляд спрямованій на забезпечення сталості банківської системи, захист інтересів клієнтів шляхом зменшення ризиків у діяльності інших банків.

За діяльністю інших банків здійснює контроль Головне управління банківського нагляду Національного банку України, Кримське республіканське та обласні управління НБУ.

Державне регулювання діяльності банків здійснюються у таких формах:

І. Адміністративне регулювання: