потреб колективу його працівників. Таким чином, фінанси банку як економічна категорія мають природну матеріальну основу – рух фондів грошових засобів, їх формування (пасиви), розміщення і використання (активи). Звідси виникає необхідність у здійсненні фінансової діяльності банку, тобто в проведенні системи заходів (дій), направлених на пошук можливостей (джерел) формування фондів грошових коштів, раціонального їх розміщення й ефективного використання, забезпечення необхідного для підтримання ліквідності банку співвідношення між пасивами й активами його балансу. Тобто йдеться про управління фінансовою діяльністю банку, однією з функцій якого є економічний аналіз його фінансового стану.
Предметом економічного аналізу є розкриття причинно-наслідкових зв'язків між кінцевими результатами діяльності банку (послугами, доходами, видатками, прибутком) і факторами, що на них впливають, а також оцінка відповідності управлінської діяльності керівництва банку потребам грошово-кредитної полі-тики держави, законодавству і нормативним актам Національного банку України.
1.2. Поняття і види аналізу банківської діяльності
Вивчення явищ природи і громадського життя неможливе без аналізу. Сам термін "аналіз" походить від грецького слова апаlyzis, що в перекладі означає "розділяю", "розчленовую". Отже, аналіз у вузькому значенні являє собою розподіл явища або предмета на складові частини (елементи) для вивчення їх як частин цілого.
Наприклад, щоб зрозуміти сутність вартості залучення банківських ресурсів, необхідно знати не тільки з яких елементів вона складається, але і від чого залежить її величина: кон'юнктури ринку, виду банківських ресурсів, суми і термінів залучених ресурсів і т.д. Чим детальніше буде розподілено досліджуваний предмет або явище, тим більше ми будемо мати інформації для прийняття управлінських рішень для вироблення політики поводження банку в різних сегментах фінансового ринку і тим міцнішими будуть позиції банку серед основних банків-конкурентів.
Таким чином, аналіз, у широкому розумінні, – це спосіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, заснований на розчленовуванні цілого на складові частини і вивчення їх у всім різноманітті зв'язків і залежностей [12, 5-6].
Класифікація аналізу банківської діяльності має важливе значення для правильного розуміння його змісту і задач. В економічній літературі аналіз банківської діяльності класифікується за різними ознаками.
Виходячи з періодичності проведення, економічний аналіз банківської діяльності класифікується в такий спосіб:
щоденний;
щотижневий;
місячний;
квартальний;
річний [12, 6-7].
Залежно від спектра досліджуваних питань аналіз банківської діяльності поділяється на:
повний, при якому вивчаються всі аспекти діяльності банку, тобто як зовнішні, так і внутрішні його зв'язки;
тематичний, при якому зачіпається тільки вузьке коло питань, що дає можливість виявити можливості поліпшення окремих напрямів діяльності комерційного банку.
За суб'єктами (користувачами) аналіз розрізняють:
внутрішній – проводиться безпосередньо для внутрішнього користування і являє собою комерційну і банківську таємницю;
зовнішній – проводиться на підставі фінансової і статистичної звітності органами державного нагляду, акціонерами, інвесторами, аудиторами.
За охопленням досліджуваних об'єктів аналіз поділяється на:
суцільний – досліджуються всі об'єкти для визначення всебічного фінансового становища банку;
вибірковий – вибирається один або кілька об'єктів дослідження для їх подальшого глибокого аналізу. За метою і характером розрізняють:
а) попередній аналіз – проводиться до здійснення якої-небудь операції; він необхідний для обґрунтування управлінських рішень і планових завдань, прогнозування майбутнього й оцінки очікуваного виконання плану, поперед-ження небажаних результатів, а також при оцінці стану рахунків для виявлення можливості здійснення комерційним банком нових фінансових операцій;
б) оперативний аналіз – проводиться відразу після завершення якої-небудь операції або зміни ситуації за короткі проміжки часу (добу, декаду і т.д.); проводиться в процесі поточної роботи банку для оцінки дотримання нормативів ліквідності, норм обов'язкового резервування й інших показників, вживання термінових заходів у випадку виявлення їх стійкої негативної тенденції, що забезпечать їхнє дотримання і при цьому одержання достатнього прибутку; в умовах ринкової економіки, коли спостерігається динамічність ситуацій на різних сегментах фінансового ринку, цей вид аналізу набуває особливого значення;
в) підсумковий (заключний) аналіз – проводиться за визначений звітний період часу (місяць, квартал, півріччя, рік) і його цінність полягає в тому, що діяльність банку вивчається комплексно і всебічно; цей вид аналізу застосовується при визначенні ефективності діяльності комерційного банку за звітний період, оцінці його фінансового становища, а також для виявлення резервів підвищення прибутковості;
г) перспективний аналіз – застосовується для прогнозування очікуваних основних фінансових показників (капітал, валюта балансу, обсяг кредитно-інвестиційного портфеля і т.д.) і результатів фінансової діяльності (прибуток) у майбутньому періоді, а також для впровадження нових видів послуг, котрі необхідні для задоволення потреб клієнтів банку і вироблення політики поводження банку в різних сегментах фінансового ринку (для цього робиться прогноз очікуваних тенденцій на різних фінансових ринках і грошово-кредитній політиці центрального банку країни на майбутній період); на його основі розробляється бізнес-план банку [12, 7-8].
Залежно від об'єкта дослідження аналіз діяльності банку поділяється на:
а) функціональний – який дає можливість виявити спеціалізацію діяльності комерційного банку, його місце в системі розподілу банківських послуг, форми і перспективи взаємодій з іншими контрагентами системи, а також дати оцінку ефективності і доцільності функцій, що виконує банк. Такий аналіз здійснюється на основі загальної суми балансу, співвідношень розмірів депозитів і кредитів, власних і залучених коштів, а також частини міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів. Питома вага тієї або іншої операції, що проводиться банком, у загальній сумі балансу характеризує її значимість для банку. У результаті функціонального аналізу виявляються можливості підвищення прибут-ко-вості і ліквідності банківських операцій шляхом виключення неефективних і пошуком прогресивних способів виконання необхідних для банку операцій. Одночасно з'ясовується ступінь надійності і конкурентноздатності банку.
б) структурний аналіз – проводиться за видами банківських операцій. З допомогою цього аналізу визначаються склад і питома вага економічних контрагентів по активних і пасивних операціях,