служби операційних активів). Щоб не допустити значної недооцінки або переоцінки окремих елементів фінансових звітів, необхідна повна точність у відображенні всіх показників діяльності банку [11, 90].
Фінансова звітність банків має бути щорічно перевірена аудитором, який має сертифікат НБУ на аудиторську перевірку банківських установ.
Аудиторський звіт має містити: баланс банку; звіт про рахунок доходів і витрат; звіт про рух капіталу; таблицю строків активів і пасивів; інформацію стосовно достатності резервів і капіталу банку; інформацію стосовно адекватності бухгалтерського обліку, процедури внутрішнього аудиту та заходів контролю банку; висновок про те, чи відображає наданий банком фінансовий звіт дійсний фінансовий стан банку.
При аналізі дані інформаційних матеріалів використовуються для розрахунку таких основних показників діяльності комерційного банку:
стану надходжень – через прибуток на середній залишок активів і на капітал;
коефіцієнтів приросту ключових показників (кредитів, депозитів і капіталу, персоналу);
продуктивності роботи персоналу;
середніх процентних ставок, отриманих і виплачених;
вартості посередництва (% активів) – затрати на утримання персоналу, приміщень, податки на доходи, знос і амортизація, інші управлінські затрати, забезпечення кредитів і списання, утворення капіталу. Цей підхід поєднує дані балансового звіту і звіту про фінансові результати (прибутки і збитки) для розробки ключових індикаторів (коефіцієнтів) діяльності, незалежних від розміру банку, які таким чином можуть прямо зіставлятися з іншими банками і між собою протягом певного періоду часу [11, 90].
Баланс комерційного банку – це бухгалтерський баланс, у якому відображається стан власних, залучених і позичених коштів, їх розміщення в кредитні й інші активні операції. За даними балансу здійснюється контроль формування і розміщення грошових ресурсів, стану кредитних, розрахункових, касових та інших банківських операцій, включаючи операції з цінними паперами.
Баланси комерційних банків є головною складовою їх звітності. Аналіз балансів дозволяє контролювати ліквідність банків, здійснювати управління фінансовою стійкістю. Керівництво банку, використовуючи звіти інших банків, знайомиться зі станом їхніх справ при встановленні кореспондентських відношень, наданні міжбанківських кредитів і тощо.
Будуються баланси банків за уніфікованою формою. Ступінь деталізації операцій обмежений комерційною таємницею, яка характерна для практики комерційних банків, що працюють в умовах жорсткої конкуренції. Як правило, в балансах не виділяються сумнівні і збиткові операції, а також страхові резерви, використані для їх покриття. Водночас повинні бути забезпечені достовірність і наочність балансу, щоб не підірвати конкурентноздатність банків і зберегти довіру до них.
Складають баланс у табличній формі, як у розгорнутій формі (за всією номенклатурою рахунків), так і за скороченою формою (за статтями балансу, які формуються об'єднанням рахунків за ознакою їх економічного змісту). Структуру балансу комерційного банку наведено нижче (табл. 2).
Банківські баланси містять комерційну інформацію і відповідають її основним вимогам: оперативності, конкретності, вагомості. Оперативність банківського балансу виявляється в його щоденному складанні. Банківський баланс є джерелом конкретної інформації про наявність коштів і платоспроможністю його клієнтів, кредитних ресурсів та їх розміщення, надійність та стійкість банку.
При побудові банківських балансів використовують принципи групування операцій за економічно однорідними ознаками. При цьому в активі статті розміщуються в міру зниження ліквідності, а в пасиві – в міру зменшення ступеня запитання.
Таблиця
Структура балансу комерційного банку [2, 14]
АКТИВ | ПАСИВ
Готівкові кошти, коррахунки в НБУ та інших банках (первинні резерви)
Державні цінні папери (вторинні ресурси)
Кредитний портфель
Інвестиційний портфель (корпоративні цінні папери)
Основні засоби, капітальні витрати та інші активи | Позичені ресурси
Зобов'язання перед іншими банками (коррахунки інших банків)
Міжбанківські кредити отримані, в т.ч. від НБУ
Залучені ресурси
Залишки коштів на поточних та бюджетних рахунках
Депозити до запитання
Термінові депозити юридичних і фізичних осіб
Ощадні вклади
Інші пасиви
Усього зобов'язання
Капітал
Капітал 1 рівня
Капітал II рівня
Капітал III рівня
Усього власний капітал
БАЛАНС | БАЛАНС
Номенклатура банківських рахунків передбачає їх поділ на балансові та позабалансові. Балансові рахунки можуть бути пасивними або активними. Кошти на пасивних рахунках є ресурсами банку для кредитування і проведення інших банківських операцій. На пасивних рахунках відображаються фонди банку, кошти підприємств, організацій і фізичних осіб, доходи державного бюджету, депозити, кошти в розрахунках, прибуток банку, кредиторська заборгованість, інші пасиви і залучені кошти, включаючи суми рефінансування, отримані від інших банків. Заборгованість, що відображається на активних рахунках, показує використання (напрямок) ресурсів банку. На активних рахунках відображаються готівка в касах банку, коротко- і довгострокові кредити, витрати державного бюджету, витрати на капітальні вкладення, дебіторська заборгованість, а також інші активні і відвернені кошти [2, 15].
На позабалансових рахунках відображається рух цінностей і документів, що надходять в установи банків на збереження, інкасо або комісію. Тут також обліковуються знаки сплати державного збору, бланки суворої звітності, бланки акцій, акції з доручення і на збереження, а також інші документи та цінності.
Характерною особливістю балансів комерційних банків є відносно невелика питома вага власних коштів і перевага залучених ресурсів (пасивів балансу). Законодавством і нормативними документами передбачається визначене співвідношення власних і залучених ресурсів, тому комерційні банки, як правило, підтримують власні кошти на мінімально допустимому рівні. При цьому основним джерелом покриття активних операцій є короткострокові ресурси.
При групуванні статей активу балансу, враховуючи ступінь ліквідності, виділяються наступні об'єкти:
касові (готівка, кореспондентський рахунок в НБУ), кошти на рахунках в інших комерційних банках. Статті даного розділу відображають "первинні резерви" з точки зору ліквідності;
вкладення коштів у цінні папери, комерційні векселі, довгострокові цінні папери урядових організацій, місцевих органів влади і тощо. Частина цих активів може бути оперативно переведена в грошові кошти з невеликим ризиком втрат і представляє собою "вторинні резерви"; до таких активів належать виписані першокласними кредитоспроможними позичальниками короткострокові комерційні векселі, що реалізуються на грошовому ринку, і короткострокові державні цінні папери;
кредити, видані підприємствам, організаціям,