і відносні величини дуже часто використовуються в економічній практиці.
Середні розміри (прості середньоарифметичні, зважені середньо-арифметичні і середньохронологічні) застосовуються при аналізі для узагальненої характеристики масових однорідних показників (розрахунок обов'язкових резервів, середньої процентної ставки тощо).
Відносними величинами є відсотки, коефіцієнти й індекси. Відносні величини дають змогу встановити кількісний взаємозв'язок між показниками.
Відсотки необхідні для характеристики співвідношення величин, одна з яких береться за 100 (тобто структури тих або інших показників).
Коефіцієнти використовуються для порівняння двох взаємозалежних показ-ни-ків, один з яких береться за одиницю. Методи коефіцієнтів використовуються, наприклад, для регулювання діяльності комерційних банків центральним банком.
Індекси придатні для вивчення показників у динаміці. Розрізняють базисні і ланцюгові індекси. При обчисленні базисних індексів перший (базисний) показ-ник динамічного ряду приймається за 100%, а наступні величини обчислюються в процентному відношенні до базису. При обчисленні ланцюгових індексів кожний показник динамічного ряду процентується не до базисного, а до попереднього.
Прийом групування являє собою розчленування маси досліджуваної групи на кількісно однорідні групи за певними ознаками. Метод групування дає змогу шляхом систематизації даних розібратися в сутності аналізованих явищ і процесів.
Критерії, ступінь деталізації, а також інші особливості групування обумовлюються цілями аналітичної роботи. Будь-який елемент банківської діяльності відображається в рахунках бухгалтерського обліку, тому в процесі групування за будь-якою ознакою систематизуються рахунки бухгалтерського обліку та їхній вміст. Наведемо найприйнятнішу для аналізу банківської діяльності схему групування банківських рахунків (див. рис. 6).
Рис. . Групування банківських рахунків [4, 118]
Балансовий прийом служить в основному для відображення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозв'язаних і урівноважених економічних показників, результати яких мають бути тотожними. Він широко використовується при плануванні.
Ланцюгові підстановки, абсолютні і відносні різниці використовуються в тому випадку, якщо досліджуваний показник може бути зображений у вигляді добутку або частки від ділення декількох факторів, тобто якщо між факторами і результативним показником існує функціональна залежність. Суть прийому полягає у з'ясуванні ступеня впливу кожного фактора на приріст результативного показника.
У випадку, коли між факторами і результативним показником відсутній функціональний взаємозв'язок, застосовується кореляційний аналіз.
Графіки і діаграми являють собою масштабне зображення показників, чисел у вигляді геометричних або умовних художніх фігур. Графічні зображення допомагають наочніше і глибше охарактеризувати багато показників, дохідливіше показати результати аналізу.
Моделювання являє собою відображення найхарактерніших властивостей досліджуваного явища і процесу за допомогою економіко-математичних методів. Цей прийом дозволяє вибрати оптимальний варіант управлінського рішення з усіх можливих. До основних типів моделей, що використовуються в аналізі, належать:
дескриптивні – бухгалтерська звітність і її показ у вигляді відносних показників у процесі вертикального і горизонтального аналізу звітності, система аналітичних коефіцієнтів;
предикативні – розрахунок критичних показників, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного і ситуаційного аналізу, імітаційні моделі;
нормативні – встановлення нормативів по кожній статті витрат, по видах операцій, по центрах відповідальності та аналіз відхилення фактичних даних від цих нормативів. Вибір тих чи інших прийомів залежить від мети й глибини аналізу, об'єкта дослідження, технічних можливостей тощо. Найчастіше прийоми використовуються паралельно один з одним [4, 118-119].
У процесі комплексного аналізу банківської діяльності необхідно використовувати таку методику, яка найбільшою мірою сприятиме його ефективності. Під методикою проведення будь-якого аналізу слід розуміти сукупність способів, правил і заходів щодо найбільш доцільного виконання певної роботи. В аналізі банківської діяльності методика являє собою сукупність аналітичних способів і правил вивчення діяльності банку, спрямованих на дослідження різних об'єктів аналізу. Вони допомагають одержати найбільш повну оцінку фінансової стійкості та прибутковості банку, яка враховується його керівництвом у процесі прийняття управлінських рішень щодо вироблення подальшої стратегії розвитку банку.
Під методом у широкому значенні наука розуміє спосіб дослідження свого предмета. Методом аналізу банківської діяльності комерційного банку є комплексне органічно пов'язане дослідження діяльності комерційного банку з використанням статистичних, економіко-математичних, облікових та інших способів обробки інформації. Особливостями методу аналізу банківської діяльності є: використання системи показників, які характеризують діяльність банку; вивчення факторів та причин їх зміни; виявлення і вимірювання взаємозв'язку між ними. Для проведення комплексного аналізу банківської діяльності використовуються такі методи [1, 10]:
1. Метод порівняння. Передбачає зіставлення невідомого (досліджуваного) явища, предметів із відомими, вивченими раніше, з метою визначення їх спільних рис або відмінностей. За допомогою цього методу визначаються загальне і специфічне в економічних явищах, вивчаються зміни досліджуваних об'єктів, тенденції і закономірності їх розвитку. В аналізі фінансової стійкості порівняння (як основний або допоміжний метод) використовують для вирішення всіх його завдань. Можна виділити такі найтиповіші ситуації, коли використовується порівняння та його цілі:
1) зіставлення планових і фактичних показників для оцінки ступеня виконання плану;
2) зіставлення фактичних показників із нормативними, що дає змогу проконтролювати дотримання банком різних нормативів, установлених НБУ;
3) порівняння фактичних показників із показниками минулих років (звітних періодів) для визначення тенденцій розвитку як банку, так і економічних процесів, що впливають на його діяльність;
4) зіставлення показників банку, що аналізуються, з показниками інших банків-конкурентів для визначення позицій банку на фінансовому ринку за різними показниками фінансової діяльності;
5) зіставлення паралельних динамічних рядів для вивчення взаємозв'язків досліджуваних показників; наприклад, паралельний аналіз динаміки доходів і витрат дає можливість виявити, чи забезпечується перевищення доходів над витратами, що позитивно впливає на прибутковість банку;
6) зіставлення різних варіантів управлінських рішень із метою вибору оптимального; наприклад, установлюючи процентну ставку за депозитами населення, вибирають такий її рівень, який забезпечив би необхідний обсяг даного виду банківського ресурсу з урахуванням наявності достатніх можливостей для обслуговування вкладників;
7) зіставлення результатів діяльності до і після впровадження якогось нововведення; наприклад, витрати коштів на