2. Метод приведення показників до порівнянного вигляду. Наприклад, щоб згрупувати усі видані банком кредити, необхідно привести їх суми до порівнянного вигляду (оскільки банк видає кредити як у національній, так і в іноземній-валюті); для цього суми кредитів в іноземній валюті трансформуються в гривневий еквівалент множенням на відповідний валютно-обмінний курс, і тільки після цього підсумовуються усі видані банком кредити (гривневі кредити і гривневі еквіваленти кредитів в іноземній валюті). Цей метод використовується також у разі порівняння фактичних показників із показниками попередніх періодів. Наприклад, в умовах інфляції складно проаналізувати динаміку показників без приведення їх до порівнянного вигляду. Для цього необхідно фактичне значення якогось вартісного показника розділити на індекс інфляції за даний період, і лише після цього отриманий показник можна порівнювати з показником минулого періоду.

3. Метод використання абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники характеризують кількісні розміри наданих кредитів, залучених коштів, капіталу банку та ін., а відносні відбивають співвідношення певних абсолютних показників. Відносні показники виражаються у формі коефіцієнтів (за базу взято 1) або відсотків (за базу взято 100). До них відносять показники виконання плану, динаміки, структури (питома вага), ефективності та ін. Цей метод є одним із ключових в аналізі банківської стійкості. З його допомогою (через різні коефіцієнти) оцінюються показники ліквідності, платоспроможності, прибутковості банку.

4. Метод групувань дає змогу через систематизацію даних балансу розібратися в сутності аналізованих явищ і процесів. Під час аналізу банківської діяльності застосовуються різні угруповання рахунків балансу, а саме: власних і залучених коштів, довго- і короткострокових кредитів, термінів активно-пасивних операцій (для розрахунку показників ліквідності), видів доходів, витрат і прибутків. Статті можуть бути згруповані також за ступенем ліквідності, економічної сутності банківських операцій, рівнем прибутковості (за активом) і вартості (за пасивом).

5. Балансовий метод слугує головним способом для визначення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних та урівноважених економічних показників, підсумки яких мають бути тотожними. Цей метод допомагає зрозуміти економічний зміст функціонування банку. Правильно розуміючи ("читаючи") баланс банку, можна охарактеризувати його поточний фінансовий стан (через показники платоспроможності і ліквідності), а також ефективність активно-пасивних операцій (через показники прибутковості).

6. Графічний метод. Графіки є масштабним зображенням показників за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовних художніх фігур і мають велике ілюстративне значення. Завдяки їм досліджуваний матеріал стає зрозумілішим.

7. Метод табличного відображення аналітичних даних. Результати аналізу звичайно подаються у вигляді таблиць. Це найбільш раціональна і зручна для сприйняття форма уявлення аналітичної інформації про досліджувані явища за допомогою цифр, розташованих у певному порядку. Аналітична таблиця є системою суджень, виражених мовою цифр. Вона набагато більш виразна і наочна, ніж словесний текст. Показники в ній розташовуються у більш логічній і послідовній формі порівняно з текстовим викладом, займають менше місця, і пізнавальний ефект досягається набагато швидше. Табличний матеріал дає змогу охопити аналітичні дані в цілому як єдину систему. За допомогою таблиць легше простежуються зв'язки між досліджуваними показниками.

Висновки

Отже, предметом аналізу банківської діяльності є причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів, що роблять прямий або непрямий вплив на діяльність банку.

Серед основних об'єктів в аналізі банківської діяльності можна виділити такі:

Зміст і задачі аналізу банківської діяльності як наукової дисципліни випливають насамперед із тих функцій, які він виконує в системі інших прикладних економічних наук.

Однією з таких функцій є вивчення характеру впливу економічних законів на фінансову й іншу діяльність банку, встановлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів у конкретних умовах банку. Наприклад, зміна процентних ставок, валютних курсів та інших фінансово-економічних показників, що мають вплив на діяльність банку (його фінансові показники).

Другою функцією можна назвати наукове обґрунтування поточних і перспективних планів. Без глибокого економічного аналізу результатів діяльності банку і без обґрунтованих прогнозів на перспективу, без вивчення закономірностей розвитку банку, без виявлення недоліків і помилок, що мали місце, не можна розробити науково обґрунтований план, вибрати оптимальний варіант управлінського рішення.

До функцій аналізу банківської діяльності відноситься також контроль за виконанням планів і управлінських рішень при проведенні активно-пасивних операцій.

Центральну функцію аналізу банківської діяльності, яку він виконує в банку, можна назвати пошуком резервів підвищення ефективності функціонування банку на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики.

Наступна функція аналізу банківської діяльності полягає в оцінці результатів діяльності комерційного банку, виконанні поставлених планів, досягнутого рівня розвитку, використання наявних можливостей. Це має велике значення, оскільки об'єктивна оцінка діяльності банку сприяє оперативному і діючому втручанню по усуненню виявлених відхилень.

І, нарешті, розробка заходів по використанню виявлених резервів у процесі функціонування банку – також одна із функцій аналізу банківської діяльності, що спрямована на вироблення рекомендацій щодо зміни (або коректування) депозитно-кредитної політики банку, яка б дозволила максимізувати прибуток при помірному рівні ризику і гарних показників ліквідності і платоспроможності.

Література