Реферат

на тему:

Проблеми визначення податкового коефіцієнта в Україні

Сьогодні Україна має сформовану систему податків, стягування яких забезпечує регулярне надходження прибутків у бюджети всіх рівнів. Процес формування цієї системи розпочався одночасно зі становленням і розвитком ринкових відносин і передбачав зміну форм і відносин власності. Основним методом формування прибутків держави є податки. Це і визначає їхнє місце в ринковій економіці. Тобто податки – це не тільки метод формування бюджету, але ще й важель впливу на різні сторони діяльності їхніх платників. Створення податкової системи і податкова політика ведуться відповідно до основних положень, що відбивають підхід держави до цієї сфери діяльності. Для того, щоб така діяльність давала позитивні результати, потрібне наукове обґрунтування основ податкової системи і вивчення факторів, що впливають на рівень оподатковування суб'єктів господарювання. У цьому зв'язку особливої актуальності набуває аналіз показників податкового тягаря. Саме це є метою цієї роботи.

Податковий тягар як об'єктивне явище означає, що податки, за допомогою яких відбувається вилучення частини доходів економічних суб'єктів, деякою мірою обмежують їхню економічну свободу, а саме – виключають можливість вільного вибору цими суб'єктами варіантів альтернативного використання частини своїх доходів і стають тягарем для платників податків. Оскільки акумулювання державою доходів у вигляді податків є необхідною умовою виконання нею економічних функцій, остільки податковий тягар є явищем обов’язковим. Інша справа, яка податкове навантаження накладається державою на суспільство в цілому, а також на окремих його членів – незначна, помірна чи непосильна. Оптимальним можна вважати рівень податкового навантаження, що передбачає вилучення частини доходів економічних суб'єктів, що не перешкоджає їхньому ефективному індивідуальному розвитку, і водночас, що є достатнім для втручання держави в економічні процеси, необхідні для підвищення ефективності національної економіки в цілому.

Більшість підприємців вважають, що сучасна економічна ситуація в нашій країні не сприяє розвитку підприємницької діяльності, що важкий тягар податків приводить до таких негативних наслідків як зниження ділової активності суб'єктів підприємницької діяльності, “тонізація” економіки, відтік національних капіталів за кордон. Унаслідок цього знижуються надходження в бюджет, зростає соціальна напруженість у суспільстві.

Серед зарубіжних учених також безліч скептиків, що вважають, що податки не можуть істотно впливати на економічний ріст, оскільки існує ряд доказів того, що вплив зниження податків на економічні стимули буде незначним, або не зрозумілим за своєю спрямованістю, або уповільненим настільки, що може принести результати лише в довгостроковому періоді.

Однак деякі економічні школи, зокрема, кейнсіанці і прихильники теорії економіки пропозиції не тільки визнають істотний вплив податків на макроекономічні процеси, але і досліджували напрямки цього впливу.

Кейнсіанці проаналізували вплив податків на загальний обсяг виробництва і зайнятості в країні за допомогою зміни сукупного попиту. Причому, з їх точки зору, податки впливають на сукупний попит, насамперед, через зміни величини споживчих витрат.

Прихильники теорії економіки пропозиції розглядають вплив на сукупну пропозицію. Зокрема, вони вважають, що низькі граничні ставки податків сприяють накопиченням й інвестиціям, стимулюють найманих робітників до праці, а підприємців – до ризику.

Сучасні вчені, зокрема американський економіст А. Мардсен, проаналізував зв'язок економічного росту і рівня податків у 70-і роки ХХ ст. в 20-ти країнах. У 10 з них мали місце високі податки, а в 10 – низькі. В усіх країнах з низькими податками швидше зростала зайнятість, капітальні вкладення і продуктивність праці (у тому числі на державних підприємствах) і в цілому рівень економічного росту був більш високим. Більше того, якщо в державах з низькими податками інвестиції зросли приблизно на 9%, то в країнах з високими податками скоротилися в середньому на 0,8% [1].

Якщо це так, то який же рівень можна вважати оптимальним, зокрема для нашої країни? З математичною точністю його розрахувати навряд чи можливо. Цей рівень можна обчислити приблизно, з огляду на світовий досвід і особливості України. При цьому необхідно розробити систему показників, використання яких дозволить дати оцінку рівня оподатковування в країні.

У міжнародній статистиці для виміру загального рівня податкового тиску на економіку використовується податковий коефіцієнт (tax ratio), що розраховується як відношення суми сплачених податків, включаючи обов'язкові відрахування в державні соціальні фонди, до ВВП у ринкових цінах. При цьому обов'язкові відрахування в соціальні фонди враховуються при розрахунку податкового коефіцієнта на тій підставі, що в міжнародній статистиці вони розглядаються як податки, а не як звичайні страхові внески [2, с. 38].

В Україні замість податкового коефіцієнта, як правило, розраховується частка доходів зведеного чи державного бюджету у ВВП, що і розглядається як показник загального рівня податкового тягаря, хоча дійсно таким він не є. Міжнародні порівняння податкового тягаря на основі цього показника є некоректними, з одного боку, тому що доходи бюджету включають не тільки податкові надходження, з іншого боку, тому що вони не включають платежі в державні соціальні фонди.

Теоретичні основи сучасних наукових підходів до визначення ваги оподатковування на господарюючих суб'єктів, і встановлення оптимального податкового навантаження закладені в роботах сучасних зарубіжних економістів: Ш. Бланкарта [6], А. Лаффера, П. Самуельсона, Дж. Стігліца, В. Пушкарьової [8], Д. Чорниця, Т. Юткіної.

В Україні податковий коефіцієнт уперше був розрахований А.М. Соколовською [9] і В.П. Вишневським [5]. Вони визначили і перелік обов'язкових платежів, що повинні враховуватися при розрахунку податкового коефіцієнта відповідно до бюджетної класифікації і Закону України “Про систему оподатковування”. На їхню думку, у систему сплачених податків, крім податкових надходжень (код бюджетної класифікації 10000000), необхідно включати рентну