плату, державний збір, єдиний збір, утримуваний у пунктах пропуску через державний кордон України, збір за використання радіочастотного ресурсу, цільові фонди, що відповідно до бюджетної класифікації не належать до податкових надходжень, однак Законом України “Про систему оподатковування” (стаття 14) включені до складу загальнодержавних податків і зборів, що є частиною податкової системи України. Окрім цього, у загальну суму сплачених податків необхідно включати платежі до Пенсійного фонду України, які відповідно до статті 14 входять до складу загальнодержавних податків і зборів, а також збори на обов'язкове соціальне страхування у Фонд соціального страхування України, на обов'язкове соціальне страхування з нагоди безробіття в Державний фонд сприяння зайнятості населення України і платежі у Фонд страхування від нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, що відповідно до Закону України “Про систему оподатковування” не вважаються складовою податкової системи, однак розглядаються в якості такої міжнародною статистикою.
Проведені на основі зазначених методичних підходів розрахунки податкового коефіцієнта в Україні в 1998-2003 рр. показали, що найвищого рівня він досяг у 1998 р. (35,2%). Протягом 1999-2001 р. податковий коефіцієнт знижувався, досягши у 2001 р. 28,7%. В останні роки спостерігалося його підвищення, наслідком якого стало наближення податкового коефіцієнта у 2003 р. до рівня 1998 р.
Частка ВВП, що перерозподіляється через зведений бюджет, по-перше, була істотно нижчою за податковий коефіцієнт (різниця між ними коливалася від 0,1 відсоткового пункту у 2000 р. до 7 відсоткових пунктів у 1998 р. і 5,7 відсоткового пункту в 2003 р.); по-друге, характеризувалася іншими тенденціями: у 1999 р. досягла найнижчого рівня; у 2000 р. набула максимальних значень (на досліджуваному інтервалі) унаслідок включення власних надходжень бюджетних установ і організацій до складу неподаткових надходжень бюджету; у 2001 р. знизилася (на 2 відсоткових пункти), а протягом 2002-2003 р. збільшилася, перевищивши в 2003 р. рівень 1998 р. (на відміну від податкового коефіцієнта).
Зниження у 1998-2001 рр. податкового коефіцієнта обумовлено зменшенням податкових надходжень у складі ВВП за рахунок податку на прибуток підприємств (на 1,5 відсоткових пункти), ПДВ (на 2,15 відсоткових пункти) і відрахувань у державні цільові бюджетні фонди (на 3,3 відсоткових пункти). Однією з головних причин такого зниження є зміни в національному податковому законодавстві. Зокрема, ліквідація фонду Чорнобиля у 1998 році, розширення можливостей для уникнення сплати податків шляхом одержання права на відшкодування ПДВ із бюджету незалежно від виконання суб’єктами підприємницької діяльності своїх зобов'язань, використання численних податкових пільг.
У 2002-2003 рр. спостерігається збільшення податкового коефіцієнта, насамперед, за рахунок росту надходжень з податку з доходів громадян, податку на прибуток підприємств, а також надходжень у державні цільові фонди. Отже, основна причина зміни податкового коефіцієнта полягає в підвищенні доходів фізичних осіб у вигляді заробітної плати.
Оцінити загальний рівень податкового тягаря можна шляхом зіставлення податкових коефіцієнтів в Україні і за кордоном (табл. 1).
Таблиця 1. - Загальний рівень податків у країнах – членах ОЕСР, % [2, с. 12-19].
Країна | 1970 | 1980 | 1990 | 2002
Австрія | 35,7 | 39,8 | 41,0 | 43,9
Бельгія | 36,0 | 42,5 | 45,1 | 45,7
Великобританія | 37,5 | 35,2 | 36,0 | 36,3
Німеччина | 32,8 | 33,1 | 39,3 | 37,7
Греція | 24,3 | 28,6 | 36,0 | 37,1
Данія | 40,2 | 45,1 | 51,0 | 50,4
Ірландія | 31,2 | 31,4 | 32,0 | 32,3
Іспанія | 17,2 | 22,9 | 34,0 | 35,1
Італія | 27,9 | 30,4 | 38,0 | 43,3
Нідерланди | 39,9 | 43,4 | 46,0 | 42,1
Фінляндія | 32,2 | 34,5 | 38,0 | 46,2
Франція | 37,0 | 40,6 | 44,1 | 45,8
Швеція | 40,9 | 47,5 | 57,0 | 52,2
У середньому: | 33,3 | 36,5 | 41,9 | 42,2
Дані таблиці свідчать, що податковий коефіцієнт в Україні сьогодні приблизно відповідає значенню цього показника в різних європейських країнах у 1970 році. Так, найбільш низький податковий коефіцієнт у зазначений період мали такі держави, як Іспанія (17,2%), Греція (24,3%), Італія (27,9%). Середній показник країн-членів ОЕСР, що складає у 1970 р. 33,3%, в останнє десятиліття мав стабільну тенденцію росту, і у 1980 р. збільшився до 36,5%, у 1990 р. – до 41,9%. У 2002 р. податковий коефіцієнт уже дорівнював 42,2%, тобто зріс у порівнянні з 1970 роком на 8,9 відсоткового пункту. Основними факторами такого росту є збільшення ВВП на душу населення, ріст потреб держави в соціальних благах, що у період глобалізації обумовлений, насамперед, потребами світової економіки.
Податковий коефіцієнт, зафіксований в Україні в 2002 році на рівні 33,1% (табл. 2) свідчить про те, що, акумулюючи таку частину ВВП на даному етапі свого розвитку, наша держава неспроможна задовольнити потреби своїх громадян у суспільних благах. З іншого боку, в Україні спостерігається низький рівень ВВП на душу населення. Відповідно до розрахунків, зроблених доктором економічних наук Вишневським В.П., в Україні цей показник за 1999 рік склав 3,6 тис. дол., тоді як у розвинутих європейських державах він дорівнює в середньому 25,9 тис. дол. [5]. Отже, маючи низький рівень фінансування соціальних благ, що забезпечують суспільний прогрес, Україна обмежує свої можливості щодо поступального економічного і соціального розвитку.
На відміну від фактичного рівня податкового тягаря в Україні його потенційний рівень можна розрахувати за даними національних рахунків як частку чистих податків (без субсидій) у ВВП (при його первинному і вторинному розподілі (таблиця 2) .
Як свідчать дані таблиці