сплати податку на прибуток у наступних податкових періодах на суму 2,1 млрд. грн. (15,9% загальної суми надходжень податку в 2003 р.) [4]. Саме перевищенням фінансового результату прибуткових підприємств оподатковуваним прибутком, на наш погляд, тільки і можна пояснити той факт, що в 2003 р. ефективна ставка податку на прибуток перевищила його стандартну ставку (30,7% проти 30%).
Аналогічні тенденції характерні і для динаміки тягаря податку на додану вартість на кінцеві витрати домогосподарств. З 1998 р. по 2001 р. цей тягар знизився з 12,1% до 8,9%. Його зниження стало наслідком відставання темпів росту надходжень ПДВ від темпів росту споживчих витрат домогосподарств (1999 р. – 112,7% проти 120,7%; 2000 р. – 112,3% проти 129,5%; 2001 р. – 109,6% проти 120,7% відповідно), високих темпів росту суми отриманих пільг (1999 р. – 122,7%, 2000 р. – 128,2%; 2001 р. – 112,2%), що перевищує темпи росту надходжень ПДВ, списання і реструктуризації заборгованості по ПДВ у 2001 р. Важливим фактором зниження надходжень ПДВ і, відповідно, податкового тягаря, є ухиляння від сплати податку й одержання незаконного відшкодування ПДВ.
У 2002 р. частка ПДВ у кінцевих споживчих витратах домогосподарств збільшилася до 10,5%. Це стало результатом найвищих (на розглянутому інтервалі) темпів росту надходжень ПДВ (130,2%), що істотно перевищили темпи росту кінцевих споживчих витрат домогосподарств (110,3%). Важливим фактором збільшення надходжень ПДВ у бюджет стало введення обмежень на використання векселів при імпорті, що в першу чергу сприяло зниженню масштабів ухиляння від сплати податку. У результаті обмежень суми ПДВ, сплачені в бюджет коштами з завезених на територію України товарів, збільшилися з 3,7 млрд. грн. у 2001 р. до 6,8 млрд. грн. у 2002 р., чи на 81,8%, тоді як суми ПДВ, сплачені шляхом видачі податкового векселя зменшилися з 5,9 млрд. грн. до 3,1 млрд. грн., або на 47,8%.
Наступним важливим фактором збільшення надходжень ПДВ стало невиконання державою вимог на відшкодування податку, що призвело до зростання бюджетної заборгованості у ПДВ. В умовах збільшення сум ПДВ, заявлених до відшкодування, до 16,6 млрд. грн. у порівнянні з 15,4 млрд. грн. у 2001 р., фактично в 2002 р. було відшкодовано 13,8 млрд. грн. проти 15,0 млрд. грн. у 2001 р. Таким чином, вимоги на відшкодування переплачених сум податку в 2002 р. були задоволені усього лише на 83,6%.
У 2003 р. частка ПДВ у кінцевих споживчих витратах домогосподарств впала до найнижчого (на розглянутому інтервалі) рівня – 8,4%. Її падіння стало наслідком зниження темпів росту надходжень ПДВ до 93,5% при одночасному підвищенні темпів росту кінцевих споживчих витрат домогосподарств (116,9%). У свою чергу, основною причиною зменшення надходжень ПДВ у бюджет стало збільшення на 75,1% (у порівнянні з 6,6% у 2002 р.) суми відшкодування податку. При цьому вимоги на відшкодування поточного року виконані на 100,6%, що свідчить про використання надходжень 2003 р. для погашення заборгованості по бюджетному відшкодуванню минулих років [2, с.241].
Становить інтерес порівняння коефіцієнтів продуктивності двох податків – податку на прибуток і ПДВ. Як свідчить таблиця 3, коефіцієнт продуктивності податку на прибуток істотно перевищує відповідний коефіцієнт, що характеризує продуктивність ПДВ. Основною причиною цього є те, що в загальній сумі податкових пільг, наданих юридичним особам, переважають пільги по ПДВ (більш 80%), які істотно звужують базу оподатковування і призводять до значного відхилення фактичного податкового тягаря від потенційного (ефективної ставки податку від стандартної ставки).
Таким чином, методика обчислення рівня оподатковування, наведена у статті, може бути використана при проведенні аналізу податкового навантаження в Україні, хоча в цілому розраховані показники є усередненими показниками податкового навантаження від окремих податків. У різних галузях ці показники можуть істотно відрізнятися, що свідчить про нерівномірний розподіл податкового тягаря, що, як уже відзначалося, підсилює його вагу.
Література:
1. Руководство по статистике государственных финансов / Международный валютный фонд. – Вашингтон, 1985. – С. 156-166.
2. Бюджетна політика у контексті соціально-економічного розвитку України: у 6 т. Т.3: Розвиток системи податків як основи зміцнення державних фінансів: Монографія / М.Я. Азаров, Ф.О. Ярошенко, Т.І. Єфименко та ін. – К.: НДФІ, 2004. – 308 с.
3. OECD in Figures. Statistics on the member countries. – OECD Observer.2003.
4. Боєнко Л. Економічні важелі наповнення бюджету // Вісник податкової служби України. – 2004. - № 10. – с. 12.
5. Вишневский В.П., Веткин А.С. Уход от уплаты налогов: теория и практика: Монография / НАН Украины. Ин-т экономики пром-ти. – Донецк, 2003. – 228 с.
6. Бланкарт Шарль. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки / Пер. з нім. С.І. Терещенко та О.О. Терещенко; Передмова та наук. ред. В.М. Федосова. – К.: Либідь, 2000. – 654 с.
7. Луніна І.О. Державні фінанси України у перехідний період.-Х.: Форт, 2000.-296 с.
8. Пушкарева В.М. Содержание и принципы построения налоговых систем // Финансы. – 2001. - №10. – С.61-63.
9. Соколовська А.М. Податкова система держави: теорія і практика становлення. К.: Знання-Прес, 2004. – 454 с.