стимулююча) функція створює орієнтири для розвитку або згортання виробничої діяльності. Як і регулююча, вона може бути пов'язана із застосуванням механізму пільг, зміною об'єкта оподаткування, зменшенням оподатковуваної бази. Іноді цю функцію розглядають як підвид регулюючої.
Накопичувальна функція являє собою своєрідне узагальнення всіх попередніх функцій і головну — з позицій реалізації цілей держави в податковій системі. Найбільш узагальнюючою функцією податків, з якою пов'язані їх виникнення і розвиток, є фіскальна. Але це тільки на перший погляд. Вона має тимчасовий характер, виступає як етапне, реалізуюче насичення бюджету на певний період. Кінцева мета податків — не тільки сформувати бюджет, а й сформувати мету, інтереси в розподілі цих коштів і інших коштів платників, тобто створити умови для нагромадження як юридичними, так і фізичними особами. У цьому разі йдеться про активне нагромадження, що полягало б у збільшенні потужностей, розвитку виробництва тощо. Здійснити це можна шляхом диференціації або зниження майнових податків, надання пільг при цільовому використанні коштів. Ця функція дуже тісно пов'язана зі стимулюючою, але є більш глобальною й узагальнюючою. Крім того, якщо стимулююча функція пов'язана з процесом, діяльністю платників, то накопичувальна орієнтована на кінцевий результат, визначає мету діяльності і має більш статичний характер.
4. Співвідношення податку, збору й мита
На практиці часто як синоніми вживають поняття податку, збору, обов'язкового платежу. Дійсно, це дуже схожі категорії, але перебувають вони у певному співвідношенні. Поняття обов'язкового платежу є родовим, що охоплює всю сукупність по-датків і зборів (при цьому слід враховувати, що йдеться про обов'язкові платежі податкового характеру, оскільки штрафи, стягнення також мають обов'язковий, але не податковий ха-рактер), і в широкому розумінні обов'язкові платежі податко-вого характеру і складають податкову систему. У свою чергу, податки та збори є видовими категоріями, являють собою фор-ми обов'язкових платежів податкового характеру. У цілому ж обов'язкові платежі в нашому контексті включають:
податки;
збори;
податкові плати (мито, плату за торговий патент і т. ін.).
Розмежування податків, зборів, інших платежів є не тільки теоретичною проблемою, а й значною мірою проблемою прак-тики.
По-перше, коли йдеться про податки, то це насамперед бе-зумовні й нецільові платежі, і після їхнього надходження до бюджетів неможливо простежити використання цих коштів, та це й не потрібно. У ситуації зі зборами картина інша. Це цільові надходження, вони необхідні для фінансування певних заходів і мають таким чином чітку цільову прив'язку. Тому можна порушувати питання про нецільове використання коштів (може навіть йтися про самостійний склад правопору-шення).
По-друге, податки в основному надходять до бюджетів, тоді як збори можуть формувати цільові (у тому числі й позабюд-жетні) фонди. Тому, якщо необхідно закріпити стабільні над-ходження до бюджетів нецільового характеру, — це, без сумні-ву, податки. Якщо ми хочемо закріпити стійкий зв'язок між податковими надходженнями і джерелами, з яких вони надхо-дять, — це збори.
І, по-третє, якщо встановлення, зміна і скасування подат-ків і всіх елементів правового механізму податків є винятко-вою компетенцією органів державної влади, то деталізацію еле-ментів зборів у перспективі можна розглядати і як компетен-цію виконавчих органів,
У законодавстві багатьох держав немає розмежування між цими категоріями, і податкову систему там характеризують як сукупність податків і зборів. Податкове законодавство Російської Федерації закріплює поняття податку, яким визнається обов'язковий внесок, що має без еквівалентний характер, не пов'язаний зі здійсненням уповноваженим органом (установою чи посадовою особою) певних конкретних дій у відношенні платника податків, який сплатив цей внесок.
Природно, що податок, мито, збір мають певні загальні риси1, зокрема, такі:
обов'язковість сплати податків і зборів до відповідних бюджетів і фондів;
чітке надходження їх до бюджетів і фондів, за якими вони закріплені;
стягнення їх на основі законодавчо закріпленої форми й порядку надходження;
примусовий характер стягнення;
здійснення контролю єдиними органами Державної податкової служби;
без еквівалентний характер платежів.
Попри схожість цих механізмів, вони, однак, мають чіткі розбіжності.
Мито і збір відрізняються від податків:
За значенням. Податкові платежі забезпечують до 80 відсотків надходжень у доходну частину бюджету, інші види відрахувань, відповідно, менше.
За метою. Мета податків — задоволення потреб держави, мета мит, зборів — задоволення певних потреб чи витрат установ.
За обставинами. Податки являють собою безумовні пла-тежі; мито і збір сплачуються у зв'язку з послугою, наданою платнику державною установою, що реалізує державно-владні повноваження.
За характером обов'язку. Сплата податку пов'язана з чітко вираженим обов'язком платника; мито і збір характеризуються певною добровільністю дій його і не регулюються іноді відносинами імперативного характеру.
За періодичністю. Збори, платежі, мито часто мають разовий характер і сплата їх здійснюється без певної системи; по-датки ж характеризуються певною періодичністю.
Відмінності за періодичністю включають два підходи:
періодичність сплати (збори, мито — одноразова сплата, податки — певна періодична сплата);
періодичність дій (збори, мито прямо залежать від кіль-кості дій, що породжують зобов'язання зі сплати, податки —чітко не погоджуються з періодичністю дій, наприклад, періодичність сплати податку з власників транспортних засобів не пов’язується з характером використання транспортного засобу).
6. Відносини від платності характерні для мит, зборів (на відміну від податків).
Отже, на відміну від загальних податкових платежів збори й мита мають індивідуальний характер і їм завжди властиві спеціальна мета і спеціальні інтереси.
Законодавчого розмежування мита і збору в Україні немає. Раніше основним критерієм було надходження коштів: якщо в бюджет — мито, якщо на користь організації — збір. У сучас-них умовах акценти трохи змістилися:
збір — платіж за володіння особливим правом;
мито — плата за здійснення на користь платників юридично значущих дій.
5. Класифікація податків і зборів
Усю сукупність обов'язкових платежів податкового харак-теру можна класифікувати