Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» характеризує конкретні види податків і зборів, закріп-лює граничні розміри ставок, розкриває механізм їх обчислен-ня, вилучення, джерела і порядок їхньої сплати, а також по-вноваження місцевих органів самоврядування щодо встанов-лення місцевих податків і зборів, а саме повноваження з розробки й затвердження положень, що встановлюють конк-ретні ставки платежів, порядок обчислення і сплати місцевих податків, ведення пільгових ставок, надання окремим катего-ріям платників відстрочок, розстрочок чи звільнення їх від сплати за такими платежами тощо.

Зазначимо, що сьогодні при встановленні місцевих податків і зборів часто не беруть до уваги положення загальнодержав-ного законодавства, а саме: відбувається введення не передба-чених Законом України «Про систему оподаткування» податків і зборів; у прийнятих положеннях про справляння окремих видів місцевих податків і зборів неточно окреслюються коло платників, об'єкти оподаткування, змінюються граничні став-ки платежів; не вводяться місцевими органами передбачені як обов'язкові податки і збори; не враховується економічний, соці-альний, демографічний розвиток окремих регіонів держави тощо. Існування цих порушень указує на нагальну потребу удосконалення правового регулювання місцевої системи опо-даткування як на загальнодержавному рівні, так і на місцево-му. Вбачається, рішення всіх цих проблем стане можливим із прийняттям Податкового кодексу України.

2. Характеристика окремих видів місцевих податків і зборів

Податок з реклами. Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» (далі — Декрет) не закріплює поняття податку з реклами, а вказує елементи правового меха-нізму цього платежу. Платниками є юридичні та фізичні осо-би, що рекламують свою продукцію або діяльність. Об'єктом обкладання є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Гранична ставка встановлена в розмірі 0,1% вартості послуг за одноразову рекламу і 0,5% — за розміщення рекла-ми на тривалий час. Облік платників здійснюють органи, на які покладені функції розміщення реклами. Цей податок спла-чується під час оплати послуг за встановлення і розміщення реклами. Джерелом оплати можуть бути особисті кошти плат-ників, а також собівартість продукції (робіт, послуг).

Однак сьогодні, на жаль, існує проблема не досить чіткого розуміння реклами для цілей оподаткування, у результаті чого оподатковується будь-яка реклама, у тому числі й та, яка не має комерційного Характеру. Зазначимо, що поняття «рекла-ма» як офіційна інформація про осіб чи продукцію, що поши-рюється в будь-якій формі і будь-якому способі з метою прямо-го чи опосередкованого одержання прибутку, закріплено в Законі України від 3 липня 1996 р. «Про рекламу». А у норма-тивних актах, що регулюють справляння цього податку, які затверджені органами місцевого самоврядування немає чітко-го визначення реклами. Наприклад, Харківська міська Рада народних депутатів, на підставі ст. 11 Декрету, прийняла рішення «Про введення податку на рекламу» з 1 жовтня 1993 року. Відповідно до нього цей податок встановлювався на всі види оголошень, повідомлень, переданих з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації (преси, ефірного, супутникового і кабельного телебачення, радіомовлення, внут-рішнього гучно мовного зв'язку в рухливому складі міського па-сажирського електротранспорту), каталогів, прейскурантів, афіш, плакатів, довідників, листівок, календарів та інших тех-нічних засобів.

Платниками податку є юридичні та фізичні особи всіх орга-нізаційно-правових форм, які розміщають на рекламних носі-ях міста рекламу. Виходячи з цього, платниками податків є осо-би, від імені яких здійснюється реклама і які називаються рек-ламодавцями. Особи ж, що здійснюють виготовлення реклами за заявкою рекламодавця чи розміщають її на рекламних но-сіях, іменуються рекламним агентством. Місце, на якому роз-міщається реклама, іменується рекламним носієм.

Цей податок утримують рекламні агенти, які щокварталу подають звіт до податкових інспекцій і перераховують суми податку не пізніше 20 числа кожного місяця.

При розгляді механізму справляння податку з реклами не-обхідно також звернути увагу на таке. Так, особливий режим оподаткування має зовнішня реклама. Наприклад, Харківсь-ка міськрада затвердила Положення про порядок розміщення й експлуатації об'єктів зовнішньої реклами і склад міської ху-дожньої ради, яке визначає порядок розміщення рекламоносіїв і об'єктів зовнішньої реклами у Харкові та є обов'язко-вим для виконання всіма юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої підпорядкованості і форм власності. Об'єктами зовнішньої реклами і рекламоносіями є стенди, щити, плакати, тощо. Місцем для розміщення реклами вва-жається частина території міста, об'єкти, майно, виділені рекламодержателю.

Для отримання дозволу на розміщення реклами подають письмову заяву на ім'я начальника відділу дизайну міського середовища. Разом з ним подають архітектурно-художню фор-му, ескіз-ідею і фото об'єкта. Після одержання дозволу рекла-модержатель зобов'язаний у 20-денний строк приступити до монтажу і розміщення об'єктів, інакше такий дозвіл анулюєть-ся. Розміщення об'єктів зовнішньої реклами уздовж автомо-більних доріг підлягає обов'язковому узгодженню з ДАІ, а у межах «зелених зон» — з у правлінням комунального господар-ства міськвиконкому. У разі відмови рекламодавця від реєст-рації об'єкт зовнішньої реклами підлягає демонтуванню.

Ставки податку на рекламу рішенням Харківської міської ради встановлено в таких розмірах: 0,1% вартості послуг за установку і розміщення одноразової реклами і 0,5% — за уста-новку і розміщення реклами на тривалий час (більше одного дня) чи неодноразової реклами. При цьому, яка реклама є од-норазовою, а яка неодноразовою, не встановлюється. На прак-тиці ставки податку з реклами залежать від багатьох факторів, серед яких вид рекламного носія (телебачення, радіо, преса, тощо), належність такої реклами до видів товарів чи послуг тощо.

Пільги зі сплати податку з реклами Декретом не встановле-но. Однак такі пільги в принципі можуть надавати органи місцевого самоврядування. Позитивними в даному випадку є по-ложення російського законодавства, відповідно