Виникнення податкових правовідносин пов'язується з ви-никненням податкового обов'язку — безпосереднього і першо-чергового обов'язку платника податку зі сплати податку чи збору за наявності певних обставин. Такими обставинами є: 1) мож-ливість віднесення конкретного суб'єкта до платника податку, зумовленого відповідно до чинного законодавства; 2) наявність у платника податку об'єкта оподаткування або здійснення їм діяльності, пов'язаної зі сплатою податку чи збору; 3) наявність нормативно-правового (насамперед законодавчого) регулюван-ня всіх елементів податкового механізму.

Податковий обов'язок пов'язується не тільки з підставами його виникнення, а й чітко визначається конкретними термі-нами, протягом яких він має бути виконаний. При цьому важ-ливо пам'ятати, що виконання податкового обов'язку є першо-черговим стосовно інших обов'язків платника, що визначає зміст усіх інших обов'язків. Виконання податкового обов'яз-ку реалізується сплатою податку. Однак можливі випадки, коли платник не може виконати податковий обов'язок у загальному порядку. У такій ситуації необхідні певні додаткові га-рантії, що виділяються у формі способів забезпечення виконан-ня податкового обов'язку. Податковий обов'язок як обов'язок платника податків сплатити необхідну суму податку у встанов-лений термін за наявності обставин, передбачених податковим законодавством, виникає з кожного виду податку окремо. Існує чотири підстави припинення податкового обов'язку:

Припинення податкового обов'язку сплатою податку плат-ником податків відображає загальне положення теорії права про те, що будь-який обов'язок припиняється належним вико-нанням. Три інші підстави припинення податкового обов'язку фактично пов'язані з відсутністю особи, зобов'язаної сплачу-вати податки і збори (смерть фізичної особи, ліквідація юри-дичної особи).

У деяких випадках як підстава припинення податкового обов'язку розглядається скасування податку. Однак навряд чи тут зовсім однозначна ситуація. Дійсно, обов'язок щодо спла-ти податку припиняється, але тільки стосовно періоду, що ви-пливає за скасуванням податку, а не у відношенні минулого періоду. Адже в кінцевому підсумку й обов'язку зі сплати по-датку з моменту його скасування не існує.

У встановлених законодавством випадках податковий обо-в'язок може бути припинений шляхом взаємозаліків з бюдже-том шляхом спрямування сум переплат з одного податку в ра-хунок погашення недоїмки за іншим чи майбутніх платежів за цим самим податком. Проведення подібних заліків може здійснюватися трьома способами:—

загальним порядком — переплачена сума зараховується без заяви платника в погашення недоїмки за його іншими пла-тежами. Податки в цьому разі сплачуються з допомогою подат-кових органів без участі платників податків, а про зроблений залік податкові органи зобов'язані сповістити платника по-датків після його здійснення;

3. Виконання податкового обов'язку

Виконання податкового обов'язку в широкому розумінні припускає реалізацію всієї системи обов'язків платника по-датків, пов'язаних зі сплатою податків і зборів (обов'язку з об-ліку, сплаті та звітності). У вузькому розумінні виконання по-даткового обов'язку означає своєчасну і повну сплату податків. Однак сплата податку опосередковується також діями з обліку, обчислення податкового окладу, тобто всім комплексом обо-в'язків платника податків, що складають податковий обов'я-зок у широкому розумінні. Виконання податкового обов'язку розглядають переважно саме як сплату податку.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата плат-ником податків сум податку у встановлений термін. Сплату податку здійснює платник податків безпосередньо, а у випад-ках, передбачених законодавчими актами, — податковий агент або податковий представник.

Платник податків самостійно обчислює суму податку, що підлягає сплаті, і перераховує її в термін і в порядку, встановлені законодавчими актами. Забороняється виконання подат-кового зобов'язання платника податків третіми особами. По-рушення цієї заборони не звільняє платника податків від виконання податкового обов'язку.

Найбільш поширеним моментом припинення обов'язку зі сплати податку є належне виконання цього обов'язку. Цей мо-мент визначається різними способами, залежно від форми роз-рахунків і особливостей перерахування сум податків до бюд-жетів. Обов'язок зі сплати податку вважається виконаним:

1) при сплаті податку в безготівковому порядку — з момен-ту пред'явлення платником у банк доручення на сплату відпо-відного податку за умови наявності коштів на рахунку платника, достатніх для сплати податку, і оформлення доручення на-лежним чином;

2) при сплаті податку наявними коштами — з моменту вне-сення відповідної суми в банк чи відділення зв'язку.

У разі виконання обов'язку зі сплати податковим агентом обо-в'язок платника податків припиняється з моменту утримання сум податку податковим агентом. При цьому необхідно враховува-ти, що податок утримується до надходження коштів у розпоряд-ження платника податків і він фактично не може вплинути на виконання свого податкового обов'язку власними діями.

4. Податковий борг

Виконання податкового обов'язку може бути пов'язано і з виникненням податкового боргу як суми податку, що підлягає сплаті, але яку платник не може внести у відповідні фонди в необхідний момент часу. Закон України «Про порядок по-гашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III не тільки визначив поняття податкового боргу, а й закріпив особливості погашення податкового боргу і сум подат-ку в цілому (статті 11—13,18). При цьому законодавець виді-лив кілька варіантів подібної процедури.

Погашення податкового боргу платником податків, що перебуває у державній чи комунальній власності.

Якщо платник податків, що перебуває у державній чи ко-мунальній власності, не погашає суму податкового боргу в при-значений термін, податковий орган здійснює заходи для про-дажу активів такого платника податків. Активи не повинні входити до складу цілісного